Карл-Отто Заур (; 16 лютого 1902, Дюссельдорф, Німецька імперія — 28 липня 1966, Пуллах-ім-Ізарталь, ФРН) — німецький військовий чиновник. Один із двох кавалерів Золотого лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг.

Біографія Ставши дипломованим інженером, почав працювати у Тіссена. Після смерті батька прийняв на себе керівництво батьківським машинобудівним підприємством, але настала незабаром Велика депресія привела підприємство до банкрутства. Заур повернувся до Тіссена і незабаром став директором виробничо-економічного відділу металургійного заводу August-Thyssen-Hütte в Дуйсбурзі.

У 1931 році вступив в НСДАП. З 1938 року працював в організації Тодта, у результаті ставши заступником Фріца Тодта. У лютому 1942 року, після загибелі Тодта в авіакатастрофі, Заур став начальником технічного управління рейхсміністерства озброєнь і боєприпасів, а також статс-секретарем, заміщаючи рейхсміністра Альберта Шпеєра в його відсутність. У роботі відрізнявся крайньою жорстокістю, ні з чим не рахуючись заради інтересів справи.

З березня 1944 року Заур очолив штаб Єгерштабу (1 серпня того ж року перетвореного в Штаб озброєнь), організовував розгортання підземних військових заводів, а також координував виробництво винищувачів.

29 квітня в своєму політичному заповіті Гітлер призначив Заура наступником Шпеєра на посаді міністра військової промисловості в уряді під керівництвом Йозефа Геббельса. Однак даний кабінет проіснував всього добу (30 квітня — 1 травня), до самогубства Геббельса. Новий рейхспрезидент Карл Деніц, сформувавши Фленсбурзький уряд, повернув в нього Шпеєра. 15 травня Заур був заарештований американцями.

У 1948 році він виступив свідком обвинувачення на процесі Круппа, після чого від нього відвернулися старі знайомі. В процесі денацифікації він був класифікований як співучасник і незабаром після цього звільнений.

У 1949 році Заур заснував інженерне бюро, яке також випускало довідкові видання. На його основі було створено видавництво Saur-Verlag, що стало прибутковим лише з початку 1960-х років, коли його очолив син Заура Клаус Ґергард.

Нагороди

Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Хрест Воєнних заслуг 1-го класу Хрест Воєнних заслуг 2-го класу Хрест Воєнних заслуг 1-го класу з мечами Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами Золотий партійний знак НСДАП (1943) Лицарський хрест Хреста воєнних заслуг (5 червня 1943) Лицарський хрест Хреста воєнних заслуг з мечами (29 жовтня 1944) Золотий лицарський хрест Хреста воєнних заслуг (20 квітня 1945) (Деякі джерела стверджують, що ця нагорода була тільки запропонована і не затверджена через плутанину та закінчення війни.)

Примітки

Джерела

Lutz Budraß: Saur, Karl-Otto. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 22, Duncker & Humblot, Berlin 2005, ISBN 3-428-11203-2, S. 465 f. Karl-Otto Saur Jr., Michael Saur: Er stand in Hitlers Testament. Econ, Berlin 2007, ISBN 3-430-20026-1. Speer, Albert (1995). Inside the Third Reich. London: Weidenfeld & Nicolson. p. 294. ISBN 9781842127353. Peter Müller: Heinkel He 162 «Volksjäger — Last-Ditch Effort by the Luftwaffe», Muller History Facts, ISBN 978-3952296813. Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Fischer, Frankfurt 2007, ISBN 3-596-16048-0, S. 521.