Ме́нський райо́н — колишній район Чернігівської області з центром у місті Мена. Менський район був утворений у 1923 р. в складі Сновського, а потім з 1925 року Конотопського округів. З 1932 року — у складі Чернігівської області.
Історія
Історія Менщини сягає у глибоку давнину.
На території колишнього району було знайдено сліди стоянки первісної людини епохи пізнього палеоліту в с. Максаки (правий берег р. Десни), залишки неолітичного поселення в с. Гориця, поселення культури ямково-гребінчатої кераміки в урочищах Бурімка та Біла Круча біля с. Слобідка. Археологічних пам'яток про ці періоди в Менському районі офіційно не зареєстровано, але вони є в Сосницькому та інших сусідніх районах.
Перше тисячоліття нашої ери залишило сліди на території Менського району у вигляді поселення зарубинецької культури і слов'янського городища роменського типу в с. Гориця та Киселівського поселення роменського типу. В наукових дослідженнях також згадується поселення роменської культури «Городок» у с. Слобідка.
Про наявність торговельних зв'язків з іншими народами свідчить виявлений у Стольному скарб римських монет від Антонія Пія до Луція Вера.
У дотатарський період Київської Русі літописи згадують такі міста району: Блистовіт (1151 р.), Хоробор (1153 р.), Березна (1152 р.).
Крім літописних джерел, маємо археологічні дослідження городища та курганного могильника в смт. Березна, залишки міста Блестовіт у Блистові, городище та курганний могильник («Юркова могила») у Мені, городище міста Хоробор в смт. Макошине (там встановлений державний охоронний пам'ятник), замок-городище в Волосківцях, двоє городищ у Чемарове біля Дягови, городища в Киселівці, Феськівці, Величківці, поселення в Покровському. В цьому ж селі маємо ряд половецьких курганів. На вершині одного з них стояла кам'яна баба. Вважається, що звідси походить і назва села Баба́ — так називалось Покровське до 1936 р. А взагалі на території колишнього Менського району сосницький краєзнавець Ю. С. Виноградський у 20-і роки XX ст. нарахував 50 курганів різних часів — від скіфських, козацьких до шведських.
Період XIV—XVIII ст. Із середини XIV ст. Менщина в складі Великого князівства Литовського і Руського. На початку XVI ст. Менщина вже під владою Великого князівства Московського, а після 1618 року — у складі Речі Посполитої.
Докладніше дивіться історію міста Мена.
Історія району XVII століття тісно пов'язана з іменем православного магната, сенатора Речі Посполитої і мецената Адама Киселя.
Під час національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького Менська козацька сотня входила спочатку до Ніжинського полку, а потім до Чернігівського. На території Менщини було створено також Березнянську, Синявську, Киселівську і Стольненську козацькі сотні.
У XVIII ст. територія району входить до складу Чернігівського і Новгород-Сіверського намісництв Російської імперії, кордон між якими проходить річкою Мена. Менська сотня на чолі з сотником Гнатом Васильовичем Сахновським брала участь у боротьбі проти шведів, зрадивши гетьмана Мазепу.
XIX–XX ст. Жителі Менщини брали участь у Вітчизняній війні 1812 р. проти Наполеона Бонапарта. Вони воювали в складі чернігівських козацьких полків в діючій армії, брали участь в усіх битвах від Бородіна до Парижа. Місцеві селяни служили в 4-й частині ополчення. Стольненський поміщик, офіцер Мусін-Пушкін в своєму донесенні в жовтні 1812 р. пише про «беспримерную храбрость» рядових Чернігівського драгунського полку. В документах згадуються прізвища воїнів, характерні для нашої місцевості: С. Андрусенко, П. Олійник, Є. Тарасенко, Г. Ткаченко, Л. Литвиненко, Г. Бондаренко, майор Петровський із Слобідки, Магденко з Осьмаків та ін.
У XIX ст. — на поч. XX ст. відбувається ріст економіки Менщини. У 1825 р. в Макошині будується один з перших в Україні цукровий завод, а в 1838 р. цукровий завод було побудовано і в Стольному.
Великого поширення набрало тютюнництво, збір становив 100 тис. пудів. Його продавали не тільки на Чернігівщині, але й на Дон, у Білорусь, до Москви, Петербурга. Великого значення для розвитку району мала побудова залізничної дільниці Бахмач—Тереховка у 1873 р. Згодом ця залізниця стала називатися Лібаво-Роменська. Нею вивозились у Прибалтику і Західну Європу хліб, худоба, тютюн, пресоване придеснянське сіно та інша сільськогосподарська сировина. Мена стала залізницею III класу, Макошине — IV класу.
Напередодні першої світової війни в Мені діяло кілька невеликих підприємств та два парові млини, маслобойня, майстерня з виготовлення упаковки скляної тари і сушарня для тютюну. В Мені і селах виготовлялись килими, плахти і рушники, у Стольному була відкрита спеціальна майстерня.
Освіта На Менщині розвивається народна освіта. В Мені була відома школа середини XVIII ст. (31 учень), церковно-приходська школа поч. XIX ст., міністерське двокласне училище з 1868 р. і однокомплектна початкова школа з 1890 р.
У кінці XIX — на поч. XX ст. місцеві земства активно будують школи, лікарні, ветпункти, дороги, мости і т. д.. В Мені було відкрито земське ремісниче училище, земська лікарня, де працювало два лікарі, з 1890 р. діяла аптека. У 1889 р. заснована земська бібліотека-читальня.
Боротьба за Українську державу 1917–1919 Після лютневої революції 1917 р. на Менщині діють комісари Тимчасового уряду, представники Центральної ради, Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. З жовтня 1917 по січень 1919 р. на Менщині змінюються влада Центральної ради, Директорії, окупація німецько-австрійських військ, встановлюється радянська влада. До осені 1919 р. по р. Десна проходить фронт боротьби з Денікіним. Деякий час по тому в районі діють окремі загони.
Період першої присутності комуністів Менський район засновано 7 березня 1923 року — з волостей: Менської, Блиставської в складі Сновської округи Чернігівської губернії. Постанова ВЦВК № 314. Про адміністративно-територіяльний поділ ЧЕРНИГІВЩИНИ від 7 березня 1923 р..
10 грудня 1924 року вийшла постанова ВУЦВК: перечислити с. Воловицю й х. х. Ольгодорф і Ворону, Менського району Сновської округи до складу Хороше-Озерського району Ніжинської округи, який цією ж постановою був перейменований на Комарівський.
3 червня 1925 року постановою ВУЦВК № 239. Про скасування Сновської округи на Чернигівщині й инші зміни адміністраційно-територіяльного поділу тої самої губернії, Сновську округу було розформовано, а Менський район передано до складу Конотопської округи. Цією ж постановою, від Синявського району розформованої Сновської округи, у склад Менського району перейшли Волосківська, Дягівська й Степанівська сільради.
У 1926 році – 17 сільрад, 34339 жителів. Административно-территориальное деление Союза и список важнейших населенных пунктов с хронологическим перечнем постановлений об изменении границ губерний, областей и республик с 1917 до 1929 г. / Народный комиссариат внутренних дел, Статистическое бюро. ‒ М.: Издание НКВД, 1929. ‒ 322 с..
Після ліквідації округ, з вересня 1930 року по лютий 1932 року район був у підпорядкуванні центральних органів влади УСРР.
З лютого по жовтень 1932 року район був частиною Київської області, з жовтня 1932 року – Чернігівської.
На розвиток постанови „Про розукрупнення районів УСРР“, Президія ВУЦВК 17 лютого 1935 року постановила відновити в складі Чернігівської області Сосницький район і включити до складу району: Сосницьку селищну раду, В'юнищенську, Мало-Устьївську, Лавську, Загребельську, Спаську, Купчицьку, Зметнівську, Кудрівську, Чорнотицьку, Матвіївську, Бендерівську, Волинську, Киріївську, Вільшанську, Кнутівську, Пекарівську, Бутівську, Бондарівську, Велико-Устьївську, Марієнтальську сільські ради Менського району.
1920-30-і роки — зміцнення окупаційної комуністичної влади. Відтак район постраждав від акції геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932–1933. Напередодні Голодомору (1931) виходить перший номер районної газети «Колгоспна праця».
Перед війною на Менщині працювало 4 середніх, 15 неповно-середніх та 11 початкових шкіл, навчалося понад 9000 учнів, їх навчали 319 учителів. Велася боротьба з неписьменністю дорослого населення. В населених пунктах відкривались бібліотеки, хати-читальні, клуби. З 1934 р. в Мені працює кінотеатр і пересувки в селах. В усіх селах відкривалися фельдшерсько-акушерські пункти і пологові будинки, в Мені, Березні, Стольному, Синявці, Макошине діяли лікарні. В 1934 р. було відкрито школу медичних сестер. В райцентрі була поліклініка, пологовий будинок, протитуберкульозний диспансер.
Голодомор 1932–1933 років ЛИСТ СЕКРЕТАРЯ МЕНСЬКОГО РАЙКОМУ КП(б)У Ф.ВЕЛИЧКА ДО ОБКОМУ КП(б)У ПРО ТРУДНОЩІ З ПРОДОВОЛЬСТВОМ ТА ВИПАДКИ СМЕРТІ ВІД ГОЛОДУ від 01 травня 1933 р. під грифом «Зовсім таємно. Терміново.»: «Менський район по одноосібному сектору забезпечений посівматеріалом (мобілізовано в усуспільнені комори й під охоронні розписки й перевірена фактична наявність) на 46%, при чому ряд сіл: Баба, Чорнотичі, Волинка, Лави, Степанівка, Дягова, В'юнище і інші забезпечені посівматеріалом на 10-12%.
Перший досвід сіву в одноосібників показав, що не зважаючи на проведену масову роботу і застосування серйозних репресій до окремих господарств, більш-менш значних успіхів в справі збору насіння і виконання плану сіву ранніх культур ми не домоглися. В тих групах одноосібників, що не забезпечені посівматеріалом, особливо в селах Баба, В'юнище, відмічаються масові явища недоїдання, на харчі вживаються різні сурогати: полова, відходи, в найкращому випадкові макуха. Є значна кількість випадків повного знесилення цілих родин, нездатність до роботи, а також окремі випадки смерті від голоду.
Такий же стан маємо в трьох комунах: Баба, Киселівка, Чорнотичі. Киселівська комуна „Червоний Жовтень“ забезпечена посівним матеріалом на 30% і майже повна відсутність харчів (там суспільне харчування увесь час з початку її існування з 1923 р.). Чорнотицька комуна „Перемога Жовтня“ хоча посівматеріалом і забезпечена, але має великі труднощі з харчовими продуктами. Бабська комуна „Великий Жовтень“ посівматеріалом забезпечена на 60%. Їй не вистачає 150 ц зернових і 900 ц картоплі, але комунари не забезпечені харчами.
…Стан з харчуванням небезпечний.
Вже з березня місяця комунари с. Баби (комуна має 300 дворів) масово виїздили до других сіл міняти різні речі на харчові продукти, цей виїзд продовжується і зараз. Щоденно виходить 50-70 осіб, це зриває сів: на роботу виходить 40-50% потрібної робочої сили, причому частина залишає роботу через кілька годин після виходу через виснаженість. Протягом квітня мали місце кілька випадків крадіжки насіння з комори через просвердлювання підлоги, крадіжки картоплі з буртів, вкрадено одноосібниками в одноосібників 11 коней і зарізано на м'ясо. Числа 22-23 квітня до 200 одноосібників і комунарів вийшли в поле на картоплянище минулого року викопувати залишену в землі картоплю на харчі. 29 квітня комунари і одноосібники до 30 чоловік з с. Баби прийшли на поле колгоспу ім. Петровського м. Мена, вилами й лопатами викопували свіжу посаджену картоплю. На пропозицію голови колгоспу і загрозу арешту вони не звернули ніякої уваги, аж поки не прийшли колгоспники колгоспу ім. Петровського і не прогнали силою (ексцесів не було). В Бабській комуні вмерли на роботі комунари Когатько, Верх, Потапенко, Голод. Партосередком на завдання РПК виявлено по самих обережних підрахунках 32 родини, що голодують і потребують негайної допомоги. Є небезпека відкритого погрому в Бабі комор з посівматеріалом і розкрадання посівної картоплі. Забезпечити хоча мінімум потрібних харчових продуктів за рахунок районних ресурсів, не торкаючись посівних фондів, ми не можемо.
Прошу Вас, тов. Маркітан, знарядити продовольчу допомогу для трьох комун: Баба, Чорнотичі, Киселівка і деякою мірою для одноосібників с. Баба, а також дати допомогу посівматеріалом хоча б для 10-15 сіл з низьким відсотком забезпечення (10-12%).»
Друга світова війна На фронти сталінська влада мобілізувала 11,5 тис. жителів району, загинули практично всі — 9 195 осіб.
Повернення комуністичної влади