Дми́тро Я́кович Барано́вич ( 26 жовтня 1869. Рівненський повіт — 29 жовтня 1937, Житомир) — член III Державної думи Російської імперії від Волинської губернії, священник.
Життєпис Українець. Син сільського священника. Мав 52¾ десятини церковної землі. Був одружений.
Закінчив Кременецьке духовне училище (1884) і Волинську духовну семінарію 1-го розряду (1890).
Після закінчення духовної семінарії був наглядачем, а потім вчителем підготовчих класів у Клеванському духовному училищі, а з 1902 року — вчителем співу в Київській духовній семінарії.
В 1903 році висвячений на священика села Суємці Новоград-Волинського повіту.
Громадсько-політична діяльність В 1905 році вступив в Союз російського народу.
В жовтні 1907 року обраний членом III Державної думи від Волинської губернії. Входив до фракції правих. Був членом комісій: з виконання державного розпису доходів і витрат, торгівлі і промисловості.
Підписав законопроєкти: «О запрещении продажи частновладельческой земли не иначе как при посредстве земельных банков» «Об улучшении и увеличении крестьянского землевладения и землепользования» «О майоратных имениях в Царстве Польском» «О выдаче пособия крестьянам при переселении на отрубные участки» «Об учреждении в Ростове-на-Дону окружного суда»
Після закінчення роботи в Державній думі в 1912 році повернувся в Суємці .
В роки Першої світової війни виступав з проповідями на підтримку дій влади Російської імперії.
Після Жовтневого перевороту продовжував служити священником в Суємцях, аж до закриття церкви в 1935 році. В грудні 1917 року балотувався в Українські Установчі Збори від Волинської губернії за списком «від православних приходів і хліборобів», який очолювали В. В. Шульгін і Я. В. ГлінкаКиевлянин, № 281. — 22 декабря 1917 г. — С. 3. .
Смерть 31 липня 1937 року арештований. В довідці-характеристиці, виданій Суємецькою сільською радою, стверджувалося, що Баранович займався агітацією проти радянської влади, виступав проти колгоспів і збирав підписи за відкриття церкви. Був звинувачений за статтею 54-10 КК УРСР «як учасник контрреволюційної групи церковників, глибокий націоналіст-монархіст». 25 жовтня 1937 року засуджений до розстрілу трійкою УНКВС по Житомирській області. Розстріляний 29 жовтня того ж року в Житомирі.
Реабілітований 19 травня 1989 року прокуратурою Житомирської області .
Примітки
Джерела 3-й созыв Государственной Думы: портреты, биографии, автографы. — СПб.: издание Н. Н. Ольшанского, 1910. Государственная дума Российской империи: 1906—1917. — М.: РОССПЭН, 2008. Реабилитированные историей. Житомирская область. Книга пятая. — С. 63.