Петер Зауербрух (; , Цюрих, Швейцарія — , Бонн, Німеччина) — учасник Другої світової війни, оберст-лейтенант (підполковник) вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія Молодший син відомого німецького хірурга Фердинанда Зауербруха. В 1918 році родина переїхала до Мюнхена, де Петер навчався в Терезинській гімназії, в 1928 році — до Берліна.
В 1932 році Зауербрух закінчив середню школу і вступив на службу в 17-ий (баварський) кінний полк. Закінчив кавалерійську школу рейхсверу і в 1934 році отримав звання лейтенанта. Учасник Польської і Французької кампаній та Німецько-радянської війни, в тому числі: битви за Смоленськ, битви за Москву, другої битви за Харків, Сталінградської битви, битви на Курській дузі і Празької операції.
Зауербрух був близьким другом Клауса фон Штауффенберга. Після вчиненого Штауффенбергом невдалого замаху на Гітлера Зауербрух був затриманий і неодноразово допитаний гестапо, проте згодом звільнений через впливові зв'язки і брак доказів.
Після війни потрапив у радянський полон, проте зміг втекти. Згодом потрапив у американський полон, з якого був звільнений у 1947 році. Займався медичними дослідженнями, які так і не зміг завершити через брак коштів. У 1948 році прийнятий як асистент директора в компанію Deutsche Vacuum Oil A.G. В 1952 році став членом Європейського оборонного товариства. В 1952 повернувся в Mobil Oil AG (нова назва Deutsche Vacuum Oil A.G.). В 1955 році став начальником відділу продажу в Нюрнберзі, згодом — у Дюссельдорфі. В 1958 році став членом правління. Піднявся до заступника генерального директора Mobil Oil AG в Німеччині зі штаб-квартирою в Гамбурзі. В 1977 році покинув службу в компанії.
Нагороди
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Залізний хрест 2-го класу 1-го класу (1940) — за заслуги під час Французької кампанії. Нагрудний знак «За танкову атаку» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Лицарський хрест Залізного хреста (4 січня 1943) Німецький хрест в золоті (30 грудня 1944)
Література
Dieter Krüger: Das Amt Blank. Die schwierige Gründung des Bundesministeriums für Verteidigung (= Einzelschriften zur Militärgeschichte. 38). Rombach, Freiburg im Breisgau 1993, ISBN 3-7930-0198-9, S. 196. Werner E. Gerabek: Peter Sauerbruch. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 22, Duncker & Humblot, Berlin 2005, ISBN 3-428-11203-2, S. 459 f. (Digitalisat). Christian Hartmann: Wehrmacht im Ostkrieg. Front und militärisches Hinterland 1941/42 (= Quellen und Darstellungen zur Zeitgeschichte. Bd. 75). 2. Auflage, Oldenburg, München 2010, ISBN 978-3-486-70225-5, S. 174. Peter Hoffmann: Stauffenbergs Freund. Die tragische Geschichte des Widerstandskämpfers Joachim Kuhn. Beck, München 2007, ISBN 978-3-406-55810-8, S. 55.
Примітки