Синга́льська абе́тка (, Siṁhala Akṣara Mālāva) — алфавіт сингальскої мови. Він використовується народом сингалів, що населяють переважно Шрі-Ланку, а також богослужебними мовами палі та санскрит. Сингальська писемність, яка є різновидом індійського письма, виникла з брахмі і тісно пов'язана з грантхою і кадамбою.
Сингальська мова містить два алфавіти: базовий та розширений. Базовий алфавіт називається śuddha siṃhala () або eḷu hōḍiya (), відображає рідні для мови фонеми. Для відображення фонем санскриту і палі використовується розширений набір букв, званий miśra siṃhala ().
Базовий алфавіт складається з 33 букв, з яких 12 позначають голосні і 21 — приголосні. Розширений алфавіт містить 54 літери: 18 голосних і 36 приголосних.
Характеристика
Текст пишеться зліва направо. Сингальське письмо це абугіда, тобто кожен приголосний має невід'ємний голосний, який може бути змінений або видалений за допомогою спеціальних знаків. При відсутності додаткових знаків використовується звук.
Більшість букв сингальського алфавіту мають округлу, вітіювату форму, прямі лінії майже не зустрічаються. Це тому, що в давнину сингальські тексти писали на сухих пальмових листках, і прямі лінії просто привели б до розрізу листа по жилах.
Базовий набір букв формує алфавіт śuddha siṃhala (), який є частиною алфавіту miśra siṃhala (). Цей набір має всі необхідні букви для запису класичних сингальських текстів, описаних в Sidatsan̆garā (1300 рік). Класична сингальська мова називається Eḷu, тому і алфавіт носить назву Eḷu hōdiya ().
Історія та використання Сингальське письмо є похідним від письма брахмі. Воно має походження з Північної Індії близько 3 століття до н. е., але також має сліди впливу письмен Південної Індії, особливо від ранньої грантхі.
У місті Анурадхапура були знайдені гончарні вироби 6 століття до н. е. з письменами на пракриті, датованими 2 століттям до н. е.
До 9 століття н. е. з'явилася література сингальською мовою, наприклад, деякі буддійські тексти, написані на палі.
Сьогодні алфавіт використовується приблизно 16 мільйонами людей у найрізноманітніших ситуаціях і контекстах, наприклад, в газетах, телепередачах, урядових документах, підручниках.
Літери
Базовий алфавіт ГолосніඅආඇඈඉඊඋඌඑඒඔඕНазвааяннадігра аяннаеяннадігра еяннаіяннадігра іяннауяннадігра уяннаейяннадігра ейяннаояннадігра ояннаТранслітераціяaāæǣiīuūeēoō ПриголосніකගඟචජටඩණඬතදඳපබමඹයරලළවසහНазвакаяннаґаяннасан'яка гаянначаяннаджаяннатаяннадаяннанаяннасан'яка даяннаальпапрана таяннаальпапрана даяннасан'яка даяннаальпапрана паяннаальпапрана баяннаМаяннаАмба баяннаяяннараяннадантаджа лаянамурдхаджа лаяннаваяннаталуджа саяннахаяннаТранслітераціяkagaňgacajaṭaḍaṇaňḍatadaňdapabamam̌bayaralaḷavasaha
Розширений алфавіт ГолосніඍඎඓඖඏඐНазваіруяннадігра іруяннаайяннаауяннаілуяннадігра ілуяннаТранслітераціяr̥r̥̄aiaul̥l̥̄ ПриголосніඛඝඞඡඣඤඨඪථධනඵභශෂෆНазвамахапрана каяннамахапрана ґаяннакантаджа насікаямахапрана чаяннамахапрана джаяннаталуджа насікаямахапрана ттаяннамахапрана ддаяннамахапрана таяннамахапрана даяннадантаджа наяннамахапрана паяннамахапрана баяннаталуджа саяннамурдхаджа саяннафаяннаТранслітераціяkhaghaṅachajhañaṭhaḍhathadhanaphabhaśaṣafa
Див. також Індійське письмо Індоєвропейські мови
Посилання Посібник із використання сингальського письма у сингальській Вікіпедії