Вітольд Андрійович Абанькін ( , Єйськ, Краснодарський край — 27 лютого 2024, Ростов-на-Дону) — російський дисидент і правозахисник. Небіж адмірала Павла АбанькінаИ. Иртеньев. Витольд Абанькин, человек из железа // Газета.ру, 7.08.2010..
Життєпис Під час строкової служби в армії на території НДР 4 серпня 1966 заарештований при спробі втечі до ФРН. Засуджений за звинуваченням у зраді і дезертирстві на 12 років таборів. У 1966—1978 рр. — відбував покарання в таборі Дубравлаг, Пермському таборі, Володимирській тюрмі. Брав участь в боротьбі ув'язнених за свої права. Про Абанькіна як про одного зі своїх соратників згадував в Нобелівській промові Андрій СахаровМ. Бровкина. До свободы оставалось семь метров // «Российская газета» — Неделя, № 4378, 1 июня 2007 г..
За його власними словами, під час путчу ГКЧП умовив майора, який командував 10 танками, перейти на бік захисників російського Білого дому. Він також домовився з танкістами про обстріл будівлі КДБ на Луб'янці, але «московські демократи» завадили реалізувати цей планВ. Абанькин: Нам не дали расстрелять КГБ // Грани.ру, 18.08.2016.
Жив у Ростові-на-Дону, очолював регіональну правозахисну організацію «Шлях до права» — за твердженням журналістів, за два роки до нього звернулися понад 200 осібВитольд Абанькин: восстановить справедливость получается чаще // Дон-ТР, 10.12.2007.. На цій посаді, зокрема, виконував пісні на теми сталінських репресій, представляючись музичним гуртом «58-я стаття»Презентация музыкальной группы памяти жертв репрессий // 161.ru, 7.08.2009.. Один з ініціаторів випуску книги віршів Юрія Галанськова, проведення Сахаровских читань. Учасник громадянського форуму «Пилорама».
Примітки
Посилання В. Гладышев. Подкоп // «Личное дело» (Пермь), 2002, № 1 (46). Страница о правозащитнике // «Бессмертный барак»