Єгоричев Микола Григорович

Микола Григорович Єгоричев ( , село Строгіно Кунцевського району Московської області, нині у складі Москви — , місто Москва, Росія) — радянський партійний і державний діяч, 1-й секретар Московського міського комітету КПРС (1962—1967). Член Бюро ЦК КПРС по РРФСР в 1962—1966 рр. Член ЦК КПРС в 1961—1971 р. Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань. Член Президії Верховної Ради СРСР у 1965-1967 роках.

Біографія Народився в багатодітній селянській родині. Захоплювався лижним спортом, у 1936—1938 роках — чемпіон «Красногорської лижні» серед юнаків. Закінчив десятирічну школу в Тушино (1938, з відзнакою).

У 1938—1941 роках навчався на бронетанковому факультеті Московського вищого технічного училища імені Баумана. Після закінчення німецько-радянської війни повернувся в училище (1946), яке закінчив у 1951 році з відзнакою.

Після початку німецько-радянської війни брав участь у будівництві оборонних споруд в Калузькій області. Після повернення до Москви восени 1941 року добровільно вступив до 3-ї Московської комуністичної дивізії на посаду заступника політрука окремого взводу винищувачів танків. Служив під Москвою, в 1942 році в складі дивізії був переведений на Північно-Західний фронт, де 8 березня 1942 року в бою був важко поранений в ногу. Відправлений у госпіталь, після одужання в червні 1942 року знову прибув на фронт, був заступником політрука роти, а потім командиром взводу у складі 241-ї стрілецької дивізії.

Член ВКП(б) з 1942 року.

10 серпня 1942 року був поранений вдруге, але через тиждень повернувся на передову. З травня 1943 року дивізія перебувала у складі резервного Степового фронту, а потім переведена на 1-й Український фронт, брала участь у Курській битві, форсуванні Дніпра, боях за Київ.

З листопада 1943 року молодший лейтенант Микола Єгоричев навчався на офіцерських курсах шифрувальників в Києві, потім викладав на курсах. Брав участь у бойових діях проти Української повстанської армії (УПА) на Західній Україні, у 1945 році проходив службу командиром взводу команди спецзв'язку 8-го відділу штабу 1-го Українського фронту в Німеччині.

Після повернення до Московського вищого технічного училища імені Баумана (МВТУ) у 1946 році, був обраний секретарем комітету ВЛКСМ факультету, відтак став комсоргом ЦК ВЛКСМ МВТУ. З 1950 року — секретар партійного комітету МВТУ.

У 1954—1956 роках — секретар, 2-й секретар, а у 1956—1960 роках — 1-й секретар Бауманського районного комітету КПРС міста Москви.

У травні 1960 — лютому 1961 року — інспектор ЦК КПРС.

27 лютого 1961 — 26 листопада 1962 року — 2-й секретар Московського міського комітету КПРС.

26 листопада 1962 — 27 червня 1967 року — 1-й секретар Московського міського комітету КПРС. Член Бюро ЦК КПРС по РСФСР з 23 листопада 1962 до 8 квітня 1966 року. Обирався делегатом XXI, XXII і XXIII з'їзду КПРС.

У червні 1967 — квітні 1970 року — заступник міністра тракторного і сільськогосподарського машинобудування СРСР, який курував будівництво.

З 16 квітня 1970 по 15 травня 1984 року був надзвичайним і повноважним послом СРСР в Данії, у 1972 році брав активну участь у підготовці візиту в СРСР королеви Данії Маргрете — це був перший візит європейського монарха в Радянський Союз.

У травні 1984 — 1987 року — заступник міністра машинобудування для тваринництва і кормовиробництва СРСР, курував будівництво.

У 1984—1987 роках — заступник міністра машинобудування для тваринництва і кормовиробництва, знову курирував будівництво.

У 1987—1988 роках — 1-й заступник голови президії Торгово-промислової палати СРСР.

15 березня — 14 жовтня 1988 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Афганістані, у цей період відбувалося виведення радянських військ з цієї країни.

Після повернення в СРСР Микола Єгоричев у жовтні 1988 року був відправлений на пенсію.

Обирався радником асоціації «Російський дім Міжнародного науково-технічного союзу», брав активну участь у ветеранському русі. Був членом ради старійшин при мері Москви.

Похований на Троєкуровському цвинтарі в Москві.

Нагороди орден Леніна орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1985) орден Дружби народів орден «Знак Пошани» два ордени Червоної Зірки (, 13.06.1945) медаль «За відвагу» медаль «За оборону Москви» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Праги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Посилання Н. Г. Егорычев Аллея Славы: Егорычев Николай Григорьевич Николай Григорьевич Егорычев // Сайт «Псевдология» Речь на пленуме ЦК КПСС