«Фразеологія ділової мови» — російсько-український фразеологічний словник української ділової мови, укладений Валер'яном Підмогильним і Євгеном Плужником. Уперше виданий 1926 року в Києві видавничим товариством «Час». У 1927 році вийшло друге, виправлене видання словника.

Словник належить до лексикографічних праць доби українізації 1920-х років і був спрямований на розроблення та уніфікацію української офіційно-ділової фразеології. Попри те, що це була єдина мовознавча праця Підмогильного і Плужника, укладачі виявили себе компетентними лексикографами.

Передумови створення

Словник з'явився в період активного розвитку української офіційно-ділової лексикографії у добу українізації 1923—1933 років. Тоді словники ділової мови відрізнялися від видань попереднього періоду прагненням до нормалізації мовного матеріалу.

У передмові «Від складачів» Підмогильний і Плужник пояснювали появу словника гострою потребою в систематизованій українській діловій фразеології. Вони зазначали, що радянські службовці, навіть пройшовши курси українізації, часто залишалися під впливом російських «мовних штампів» і не мали під рукою впорядкованого українського фразеологічного матеріалу для діловодства.

Укладачі підкреслювали, що не претендують на остаточність або вичерпність словника: їхнім завданням було подати в оглядній формі вже наявний матеріал української мови й полегшити дальшу розробку та уніфікацію української ділової фразеології.

Видання

Перше видання словника вийшло 1926 року в Києві у видавничому товаристві «Час». У бібліотечному описі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського видання подано як працю В. Підмогильного та Є. Плужника обсягом 295 сторінок.

Друге виправлене видання вийшло 1927 року також у видавництві «Час». У біографічній статті «Енциклопедії історії України» про Валер'яна Підмогильного зазначено, що він разом з Євгеном Плужником уклав словник «Фразеологія ділової мови» 1926 і 1927 років. В енциклопедичній статті про Євгена Плужника також згадано його співавторство в укладанні цього словника.

У 1993 році словник було перевидано в Києві під назвою «Російсько-український фразеологічний словник. Фразеологія ділової мови» з передмовою та впорядкуванням Лариси Масенко.

Структура і зміст

«Фразеологія ділової мови» є російсько-українським словником: російські ділові звороти й фразеологічні одиниці подано з українськими відповідниками. За описом О. С. Боярчук, словник містить близько півтори тисячі гнізд.

Основним принципом розташування матеріалу було гніздування за російським іменником звороту. Укладачі вважали такий принцип практичним, оскільки більшість фразеологізмів офіційно-ділового стилю утворюється поєднанням іменника з прикметником або дієсловом. У передмові вони також зазначали, що при найуживаніших дієсловах і прийменниках подано окремі зразки конструкцій, зокрема для випадків, де українська мова має відмінності від російської.

Наголоси в словнику подано лише в правій, українській, частині реєстру. Боярчук пояснює це тим, що українські частини словникових статей значно ширші за російські: автори часто подавали низку паралельних українських відповідників до одного російського звороту, зважаючи на їхні семантичні й стилістичні відтінки.

До словника увійшла як загальномовна фразеологія, зокрема розмовно-побутового характеру, так і власне ділова, зокрема правнича та економічна фразеологія.

Лексикографічна характеристика

О. С. Боярчук характеризує працю Підмогильного і Плужника як важливу з погляду завдань словника. На її думку, укладачі свідомо добирали матеріал переважно з попередніх словників і фразеологій, оскільки ставили за мету не створити нові звороти, а подати вже наявні українські форми для дальшої уніфікації української ділової фразеології.

Водночас у словнику подекуди з'являлися й новотвори — українські відповідники до російських зворотів, для яких наявні переклади укладачі не вважали вдалими. Боярчук також відзначає тенденцію до залучення діалектного матеріалу у формуванні термінологічної бази офіційно-ділової мови.

За спостереженням дослідниці, у більшості випадків автори уникали дослівного відтворення російського канцеляриту, натомість добирали живіші й природніші українські форми. Разом з тим укладачам не завжди вдалося уникнути русизмів, що було характерною проблемою української термінології та ділового мовлення 1917—1919 років і доби українізації.

Сприйняття

Словник привернув увагу вже після першого видання. У «Покажчику з української мови» Л. Червінської та Антіна Дикого, виданому Харківською державною бібліотекою імені Короленка 1930 року, біля бібліографічного запису «Фразеології ділової мови» зафіксовано рецензії Миколи Гладкого в газеті «Пролетарська правда» за 1926 рік і Миколи Станиславського в додатку «Культура і побут» до газети «Вісті ВУЦВК».

Праця Підмогильного і Плужника використовувалася як джерело в пізнішій українській лексикографії. Зокрема, у списку використаних джерел «Російсько-українського словника ділової мови» Миколи Дорошенка, Миколи Станиславського і Володимира Страшкевича 1930 року зазначено «Фразеологію ділової мови» Підмогильного і Плужника.

У передмові до перевидання 1993 року Лариса Масенко назвала словник одним з найцінніших здобутків української лексикографії 1920-х років. В «Енциклопедії сучасної України» перевидання словника Підмогильного і Плужника згадується серед прикладів повернення до лексикографічної спадщини 1920-х років у пострадянський період.

Див. також

Українська лексикографія Фразеологізм Українізація (1920—1930-ті) Розстріляне відродження

Примітки

Література

Масенко Л. Загублений скарб // Російсько-український фразеологічний словник. Фразеологія ділової мови / Уложили: В. Підмогильний, Є. Плужник; упоряд. Л. Масенко; перевид. 1927 року. — Київ: УКСП «Кобза», 1993. — С. 3—12. Боярчук О. С. Лексика і фразеологія української ділової мови у словниках ХХ — початку ХХІ століть. — Київ: Наукова думка, 2023. — 288 с.