Ґюнтер Панке (; 1 травня 1899, Гнезен — 17 серпня 1973, Гамбург) — один з вищих офіцерів СС, обергруппенфюрер СС, генерал поліції і військ СС.
Життєпис Народився в сім'ї офіцера. Вирішивши зробити військову кар'єру, в 1910-1917 роках навчався в Прусському кадетському корпусі.
Учасник Першої світової війни. Після закінчення війни вступив до лав фрайкору в Залізну дивізію, що діяла на території Прибалтики. До 1920 року служив в Західно-прусській прикордонній охороні. Після розпуску організації, її учасників не брали на роботу в армію і промисловість, тому Панке вирушив спочатку в Іспанію, а потім в Чилі і Аргентину, де до 1927 року займався фермерством.
Після повернення до Німеччини працював у технічній фізичній лабораторії в Кілі.
Кар'єра в СС 1 серпня 1930 року вступив у НСДАП (№ 282 737), а 1 червня 1931 - в СС (№ 10 110).
У 1931 році втратив роботу і почав брати активну участь у політичній діяльності. З червня 1931 був інспектором, а потім - керівником школи СС в Крайнсені.
З середини червня 1932 року було ад'ютантом 12-го штандарту СС (Ганновер), з 24 грудня - командором 50-го штандарту СС «Північний Шлезвіг» (Фленсбург), з 15 грудня 1933 року - 22-го абшніту СС (Алленштайн), з квітня 1934 року - 13-го абшніту СС (Шеттін), з 31 серпня - командир 15-го абшніту СС (Альтона).
У 1935 році вступив в сухопутні війська в чині лейтенанта, служив в розвідувальних частинах. З 25 квітня по 1 червня 1938 року був начальником штабу оберабшніту СС «Північ» (Гамбург/Альтона), після об'єднання 1 квітня 1936 року оберабшніту «Північ» і «Північний Захід» став начальником штабу оберабшніта «Північний Захід».
У вересні 1936 року з ідеологічних міркувань вийшов з протестантської церкви.
12 вересня 1938 став керівником Головного управління СС з питань раси і поселення, яке було головною установою, яка проводила расову політику як в Німеччині, так і на окупованих територіях. З початком Другої світової війни на чолі карального загону був спрямований на окуповані території Польщі. Карального загону, сформований з 2-го полку СС «Бранденбург» підрозділів «Мертва голова», діючи в зоні 8-ї армії, проводив масові розстріли мирного населення і військовополонених поляків.
З 9 липня 1940 року до 15 вересня 1943 року обіймав посаду керівника оберабшніту СС «Центр» (провінція Бранденбург).
Одночасно 6 жовтня 1942 року був призначений вищим керівником СС і поліції в Данії (Копенгаген), де взяв участь в придушенні антинацистського повстання.
Суд Після закінчення війни був заарештований данською владою. 20 вересня 1948 року судом в Копенгагені був засуджений до 20 років в'язниці.
У 1953 році Гюнтера Панке помилували. Помер 17 серпня 1973 року в Гамбурзі.
Звання
Лейтенант (червень 1918) Штурмфюрер СС (25 грудня 1932) Штурмгауптфюрер СС (30 січня 1933) Штурмбаннфюрер СС (12 червня 1933) Оберштурмбаннфюрер СС (3 вересня 1933) Штандартенфюрер СС (15 грудня 1933) Оберфюрер СС (20 квітня 1934) Бригадефюрер СС (13 вересня 1936) Ротмістр запасу (1 лютого 1938) Группенфюрер СС (1 вересня 1938) Генерал-лейтенант поліції (10 квітня 1941) Обергруппенфюрер СС (21 червня 1943) Генерал поліції (20 квітня 1944) Генерал військ СС (21 березня 1945)
Нагороди Перша світова війна Залізний хрест 2-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Міжвоєнний період Почесний хрест ветерана війни з мечами Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
Друга світова війна Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1943) Медаль «За вислугу років в НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
Примітки
Джерела Залесский К.А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.