Божественна комедія ДантеПекло · Чистилище · Рай Пекло — перша частина епічної поеми «Божественна комедія» італійського письменника 14 століття Данте Аліг’єрі.

У творі " Божественна комедія " Данте Аліг'єрі будує сувору систему загробного світу з точки зору католицького християнства, уявляючи його у вигляді дев'яти кіл, що оточують вмороженого в лід Люцифера .

Вибудовуючи модель Пекла (Пекло, XI, 16-66), Данте наслідує традиції Арістотеля, який у своїй «Нікомаховій етиці» (кн. VII, гол. I) відносить до 1-го розряду гріхи нестриманості (incontinenza), до 2-го — гріхи насилля («буйне звірство», або matta bestialitade), до 3-го — гріхи обману («злість», або malizia). У Данте 2-5-й круги для нестриманих, 6-й коло для єретиків і псевдовчених, 7-й коло для ґвалтівників, 8-9-й — для ошуканців (8-й — просто для ошуканців, 9-й — для зрадників). Таким чином, чим гріх більше зв'язаний з матеріальним, тим більше він тяжкий, якого не пробачають.

Сюжет У вступній пісні Данте розповідає, як він, досягнувши середини життєвого шляху, заблукав одного разу в дикому лісі і як поет Вергілій, врятувавши його від трьох диких звірів, що не давали йому йти далі шляхом, запропонував Данте зробити мандрівку загробним світом. Дізнавшись, що Вергілій посланий Беатріче (коханої Данте), Аліг'єрі віддається на волю поета.

Пройшовши присінок пекла, населеного душами нікчемних нерішучих людей, вони вступають у перше коло пекла, так званий лімб (А., IV, 25-151), де перебувають душі тих, хто не зміг пізнати «істинного Бога». Тут Данте бачить видатних представників античної культури — Арістотеля, Евріпіда, Юлія Цезаря та інш. Наступне коло (пекло має вигляд величезної вирви, що складається з концентричних кіл, вузький кінець якої упирається в центр землі) заповнений душами людей, що колись вдавалися до неприборканої пристрасті. Серед тих, кого носить дикий вихор, Данте бачить Франческу да Ріміні та її коханого Паоло, що стали жертвою забороненого кохання.

У міру того як Данте, якого супроводжує Вергілій, спускається все нижче і нижче, стає свідком мук ненажерливих, змушених страждати від дощу і граду, скупих і марнотратників, що невтомно штовхають величезні камені, гнівливих, які тонуть в болоті. За ними рухаються охоплені вічним полум'ям єретики і єресіархи (серед них імператор Фрідріх II, папа Анастасій II), тирани і вбивці, що борсаються у потоках киплячої крові, самогубці, перетворені в рослини, богохульники і ґвалтівники, що спалюються полум'ям, обманщики всіх статей. Муки ошуканців різноманітні. Нарешті Данте потрапляє в останнє, 9-е коло пекла, призначене для найжахливіших злочинців. Тут місце зрадників і зрадниць, з них найбільші — Юда, Брут і Кассій, — їх гризе своїми трьома пащами Люцифер, повсталий колись на Бога ангел, цар зла, приречений на ув'язнення в центрі землі. Описом страшного виду Люцифера закінчується остання пісня першій частині поеми.

Структура Перед входом — жалюгідні душі, що не творили за життя ні добра, ні зла, в тому числі «ангелів погана зграя», котра була і не з дияволом, і не з Богом. +РівеньНазваСтражСтражденніВид покаранняУсі приклади Данте1 колоЛімбХаронНехрещені немовлятане є офіційною позицією Ватикану, згідно доповіді Міжнародної теологічної комісії Ватикану від 19.01.2007 і доброчесні нехристияни. До воскресіння Христа тут були усі старозаповітні праведникиБезболісна скорботаНайвеличніші поети давнини — Гомер, Горацій, Овідій, Вергілій, Лукан;Римські й грецькі герої — Електра, Гектор, Еней, Цезар, Пентесілея, Камілла, Лавінія з батьком Латином, Луцій Юній Брут, Юлія (дружина Помпея), Лукреція (збезчещена царським сином Секстом Тарквінієм), Корнелія, Марція (дружина Катона Утичеського), Деїдамія + Саладін;Вчені, поети і лікарі — Арістотель, Сократ, Платон, Демокріт, Діоген, Фалес, Анаксагор, Зенон, Емпедокл, Геракліт, Діоскорид, Сенека, Орфей, Лін, Марк Туллій Цицерон, Евклід, Птолемей, Гіппократ, Гален, Авіценна, Аверроес2 коло ХітьМіносПісня 5: 1] І тут зійшов до другого я кола, 2] За перше меншого, та від розпук 3] Кричали душі голосніш довкола. 4] Й страхітного Міноса вчув я гук; 5] Який при вході судить справедливо, 6] Хвостом указуючи розмір мук.Розпутники Ридають, виють, сповнюючись хіттю, Самого Бога в небесах клянуть |Семіраміда, Дідона, Клеопатра, Єлена Прекрасна, Ахілл, Паріс, Трістан; Франческа і Паоло, Мессаліна|- |3 коло|Ненажерливість|Цербер|Ненажери і гурмани|Гниття під дощем і градом|Чакко|- |4 коло|Скупість (жадібність)|Плутос|Скупі і марнотратники — грішники, що вчиняють два протилежних гріхи (невміння здійснювати розумні витрати)|Я бачив люд з найбільшого загону, Примушених з усіх боків штовхати Грудьми й всім тілом кляту перепону|«Ти марних не чекай утіх: Гидке життя спотворює собою До невпізнанності обличчя їх..."|- |5 коло|Гнів (Стигійське болото)|Флегій (син Ареса) — перевізник душ через Стігийське болото.|Гнівні, гнівливі|І рухались, по мертвій річці пливши Як перед мною встав хтось у багні|Усі горлали: «Ось Філіппо Срібний!» А той, скажений флорентійця дух, Рвав бік собі і в люті був несхибний. На тому зник з очей і гамір вщух.багатий флорентійський лицар, прибічник Чорних, відрізнявся пихою і шаленою вдачею. Його прозвали Ардженті, тобто «срібний», тому що підковував свого коня сріблом. Є підстави вважати, що існувала різка особиста ворожнеча між ним і Данте. |- |6 коло|Єресь(Стіни міста Діте)|Фурії (Тісіфона, Мегера і Алекто)|ЄретикиЄретики — відступники від віри і заперечники Бога — виділені особливо із сонму грішників, що заповнюють верхні і нижні кола, в шосте коло. У прірви нижнього Пекла (П. VIII, 75), трьома уступами, як три ступені, розташовані три кола — з сьомого по дев'ятий. У цих колах карається злоба, яка орудує або силою (насильством), або обманом. і лжевчителі|Вони закриються колись,Як з Йосафату вернуть опочилим Тіла, в які свого часу вляглись. Це кладовище віддане могилам.|Епікур і епікурійціЕпікур та его послідовники стверджували, що після смерті гинуть і душа, і тіло, за що і були укладені в 6-й коло пекла.: Фарината дельї Уберти, Кавальканте Кавальканти, Фрідріх II Гогенштауфен, Оттавіано дельї Убальдінікардинал Оттавіо (помер у 1273 г.), ревностний гібеллін, настільки впливовий, що якби говорили просто «кардинал», то мали б на увазі його. Зберігся його вислів: «Якщо є душа, то я загубив її заради гібелінів»., Папа Анастасій II|- |7 коло|Місто Діт|Мінотавр|Насильники|див. по поясах|див. по поясах|- |1-й пояс|Проти сусідів

(Флегетон)| |Насильники над ближніми і над їх майном(тирани и розбійники)|Де для тиранів кара є одна.Киплять на муки віддані судами - Ридають у вируючій імлі, — кентаври Несс, Хірон і Фол|Олександр Македонський, тиран Діонісій, Граф Адзолінопадуанський тиран Едзеліно IV да Романо (1194—1259), Обіццо д'ЭстеОбіццо II, маркіз Феррари та Анконської марки. У 1293 році його сын, Аццо VIII, задушив його периною (правив з 1293 до 1308 рік), граф Гі де МонфорУ 1271 році граф Гі де Монфор, намісник Карла I Анжуйського в Тоскані, вбив з помсти в Вітербо, під час богослужіння, принца Генріха, племінника англійського короля Генріха III, й витягнув його за волосся з церкви. Розповідалось, що серце вбитого принца поклали в золоту чашу, яку встановили на колонні у моста через Темзу в Лондоні., Аттіла, ПіррЦе або епірський цар (319—272 роки до н. е.), який воював з Римом, або син Ахілла, при захопленні Трої вбив престарілого царя Пріама (Ен., II, 506—558), СекстЦе або Секст Помпей (75—35 роки до н. е.) — молодший син Помпея Великого, що вів корсарську війну проти Цезаря й другого триумвірата; або Секст Тарквіній, син останнього римського царя Тарквінія Гордого, який жорстоко знищив мешканців міста Габій й винуватець смерті зґвалтованої ним Лукреції, Ріньєр де'Пацціпредставник знатного роду, який прославився розбійними нападами й вбивствами, Ріньєр з Корнеторозбійник XIII століття в Римській Маремме |- |2-й пояс|Проти себе(Ліс самовбивць)|—|Насильники над собою (самовбивці) й над своїм майном (гравці й моти, тобто безглузді винищувачі свого майна)|Самогубців у вигляді дерев мучать гарпії; мотів заганяють мисливські пси|П'єр делла Віньяканцлер і фаворит імператора Фрідріха II, блискучий стиліст і оратор. Він впав у немилість, був заточений у в'язницю, засліплений і наклав на себе руки (у 1249 рік) ; сієнець Лано Один з «марнотратного приятельства», що загинув в битві при Топпо (1287 рік), де сієнці були розбиті арегінцями. , багатий падуанець Джакомо да Сант-Андреа. |- |3-й пояс|Проти Бога, мистецтва і природи(Горючі піски)|—|Насильники над божеством (богохульники), против єства (содоміти) і мистецтва (лихоїмство)|Знемагати в безплодній пустелі. З неба крапає вогненний дощ.|Капаней, Брунетто Латіні, Прісціан, Гвідо Гверра, граф Гвіди, Теггьяйо Альдобранди дельї Адімарі, Якопо РустикуччіГвідо Гверра, граф Гвіді, Теггьяйо Альдобранді дельї Адимарі й бесдуюяча з Данте Якопо Рустикуччі — флорентійські гвельфи, які прославили себе в середині XIII ст, Гульєльмо Борсіере флорентієць, який користувався великим впливом у багатьох знатних будинках Італії , Вітальяно дель Дент знатний падуанець |- |8 коло|Злопазухи, або Злі Щілини Злопазухи відокремлені один від одного валами (перекатами). У напрямку до центру область Злих Щілин схилу, так що кожен наступний рів і кожен наступний вал розташовані трохи нижче попередніх, і зовнішній, увігнутий укіс кожного рову вище внутрішнього, вигнутого укосу(Пекло, XXIV, 37-40) Перший за рахунком вал примикає до кругової стіни. У центрі зяє глибина широкого і темного колодязя, на дні якого лежить останнє, дев'яте, коло Пекла. Від підніжжя кам'яних висот (ст. 16), тобто від кругової стіни, до цього колодязя йдуть радіусами, подібно до спиць колеса, кам'яні гребені, перетинаючи рови і вали, причому над ровами вони вигинаються як мостів, або склепінь. У Злих щілинах караються обманщики, які обманювали людей, не пов'язаних з ними особливими узами довіри.|Геріон|Обдурили не довіряючих|див. у щілинах|див. у щілинах|- |1-а щілина|—|—|Сутенери та спокусники|грішники йдуть двома зустрічними потоками, їх бічують бісами|Венедіко КаччанемікоВенедіко дей Каччанемічі — голова болонських чорних гвельфів (помер 1303 року), політичний противник Данте, вигнав його з Болоньї. Данте, можливо, вважав, що в 1300 році його вже не було в живих. Венедіко Каччанемйко продав свою сестру Гізолабеллу маркізу феррарському Обіццо II або його синові Аццо VIII., Ясон|- |2-а щілина|—|—|Підлабузники |Влипли в кал смердючий|Алессіо ІнтермінелліІз знатного Лузькі роду, який помер незадовго до 1300 року., Фаїда|- |3-а щілина|—|—|Святокупці, високопоставлені духовні особи, які торгували церковними посадами («Симоністи»)|Тулуби закуті в скелі вниз головою, по ступнях струмує вогонь|папи Миколай III, сюди ж потраплять (за обіцянкою Миколи III) Боніфацій VIII та Климент V|- |4-а щілина|—|—|Провидці, віщуни, звіздарі, чаклуни|Голова повернута на пів-оберта (назад). Вражені німотою|Амфіарай, Тіресій, Арунсетруський віщун, якого, за розповіддю Лукана («Фарсалія», I, 584—638), римляни закликали, щоб дізнатися від нього результат громадянської війни, Евріпіл, Калхант, Мікеле СкоттоРодом шотландець, астролог XIII ст., БонаттіГвідо Бонатті з Форлй(?), астролог XIII ст. та Аскентошвець в місті Парма, який займався пророкуваннями|- |5-я щілина|—|«біси-Загребали»|Хабарники|Киплять в смолі. У тих, хто висунеться, чорти встромлюють багри|Бонтуро Датінайвпливовіший чоловік в Луці та найбільший хабарник, наваррець Чамполо, Монах ГомитаГаллура — один з чотирьох округів, або «Юдикат», на які ділилася підвладна Пізі Сардинія і якими керували так званими «суддями». З 1 275 по 1296 роки галлурським суддею був Ніно Вісконті. Чернець Гоміта, його міністр, широко брав хабарі, закінчив життя на шибениці. , логодорець Логодоро- назву іншого сардинського юдикату Мікеле Цанка Мікеле Цанка, міністр, який розбагатів хабарництвом, став, шляхом шлюбу, правителем Логодоро. Одну зі своїх дочок він видав заміж за генуезького лицаря Бранка д'Ор, і той 1275 року зрадницьки вбив його.|-