Беніто Карбоне (, 14 серпня 1971, Реджо-Калабрія) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2018 року входить до тренерського штабу клубу «Венеція».

Клубна кар'єра Народився 14 серпня 1971 року в місті Реджо-Калабрія. Вихованець футбольної школи клубу «Торіно». Скаути «туринців» виявили Беніто під час гри на юнацькому чемпіонаті у складі аматорського молодіжного клубу «Сицилія». 15 січня 1989 року дебютував у Серії А в основному складі «Торіно», в матчі проти «Пізи» і зіграв ще три гри в цьому сезоні. У тому ж сезоні «Торіно» вилетів в серію Б, де в наступному сезоні він зіграв 5 ігор.

У наступному сезоні гравця відправили в оренду в «Реджину», що також грала в Серії Б, де він зіграв 31 матч і забив п'ять м'ячів. У сезоні 1991/92, був відправлений в третій дивізіон, в «Казертану» (31 матч з чотирма забитими голами), а третій сезон в оренді Карбоне провів у «Асколі» і зіграв 28 матчів, забивши шість м'ячів у Серії Б. 1993 року Беніто повернувся в «Торіно», що вже знову грало у Серії А, де за наступний сезон провів 28 ігор.

Влітку 1994 року нападник перейшов у «Рому», але вже за кілька днів став частиною угоди по переходу уругвайського нападника Даніеля Фонсеки з «Наполі» і таким чином Карбоне опинився у неаполітанському клубі. Трансфер оцінювався в 7,5 млрд лір і за наступний сезон зіграв 29 ігор і забив чотири голи в Серії А, а також 5 ігор і три голи в Кубку УЄФА.

Влітку 1995 року він був проданий в «Інтернаціонале» за 6 мільярдів лір. У Мілані в першому сезоні він зіграв 31 гру у Серії A, забивши 2 голи. Втім після покупки клубом 1996 року зіркових нападників Івана Саморано та Нванкво Кану, Карбоне втратив місце на полі і у жовтні і був проданий в англійський «Шеффілд Венсдей» за 7 мільярдів лір, розпочавши свій тривалий період виступів в англійській Прем'єр-лізі, який тривав аж до 2002 року. За цей час Карбоне також встиг пограти за клуби «Астон Вілла» та «Бредфорд Сіті», здаючись з останнього в оренду до «Дербі Каунті» та «Мідлсбро», але єдиним серйозним досягненням став вихід в фінал кубка Англії 2000 року з «вілланами», де його команда поступилась «Челсі», очолюване співвітчизником гравця Джанлукою Віаллі.

У 2002 році голова «Бредфорда» повідомив, що клуб змушений буде оголосити себе банкрутом, якщо вони продовжуватимуть виплачувати заробітну плату в розмірі 40 000 фунтів на тиждень. В результаті Карбоне у пізніших інтерв'ю заявив, що не захотів бути відомий тим, що стане людиною, через яку зникнув клуб «Бредфорд Сіті», тому відмовився від 3,2 мільйонів фунтів. Натомість Карбоне повернувся в Італію, ставши гравцем «Комо», але вже за підсумками першого ж сезону клуб вилетів з Серії А, після чого Беніто став гравцем «Парми». «Парма» в цей час перебувала у фінансовій скруті після скандалу з їх головним спонсором концерном Parmalat, тому клуб повинен був продати своїх зіркових гравців, таких як Адріан Муту, Адріано і Хідетосі Наката, а Карбоне мав їх замінити, втім виграти конкуренцію у Альберто Джилардіно не зумів, і в наступні роки грав у Серії Б за «Катандзаро» та «Віченцу».

Влітку 2006 року Карбоне відправився в австралійський «Сідней», де мав замінити Двайта ЙоркаIs Benito the Dwight Choice SMH.com.au. Він дебютував за клуб у грі проти «Аделаїди Юнайтед», відзначившись голом і двома результативними передачами, але під час своєї третьої гри він отримав травму підколінного сухожилля, вилетівши щонайменше на сім тижнів. Після цього Карбоне не зміг домовитися з «Сіднеєм» про довгостроковий контракт і змушений був покинути клубSydney FC-Carbone Fail To Reach Deal SMH.com.au.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Павія» з четвертого за рівнем дивізіону Італії, за який виступав протягом 2007—2010 років, був капітаном команди і допоміг останнього року підвищитись у класі.

Виступи за збірні 1989 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 7 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 4 забитими голами.

Протягом 1989—1994 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою став молодіжним чемпіоном Європи 1994 року у Франції. При цьому саме Карбоне забив вирішальний післяматчевий пенальті в зустрічі проти господарів турніру. Всього на молодіжному рівні зіграв у 8 офіційних матчах, забив 3 голи.

Кар'єра тренера Після завершення кар'єри гравця Карбоне прийняв пропозицію залишитися в «Павії», керуючи командою до 19 років. У березні 2011 року він був призначений головним тренером першої команди замість Джанлуки Андріссі і зумів врятувати її від вильоту, зайнявши 12-те місце своєї групи у третьому дивізіоні .

Після вдалого результату, 16 червня 2011 року Карбоне був несподівано оголошений новим головним тренером клубу Серії Б «Варезе», замінивши Джузеппе Санніно. Втім робота у новій команді у Беніто не пішла і, здобувши лише одну перемогу у восьми іграх, він був звільнений вже 1 жовтня 2011 року після домашньої поразки проти «Сассуоло» (0:1).

5 липня 2012 року він отримав диплом тренера першої категорії Ліцензіє Про УЄФА в Коверчано, а з ним і право керувати командами вищого дивізіону. Втім 29 жовтня 2012 року став новим тренером клубу четвертого дивізіону , з якого через невдалі результати подав у відставку 20 квітня 2013 року. Згодом у 20 році недовго очолював клуб Серії D «Про Сесто» .

2016 року став головним тренером команди «Тернана», замінивши легендарного Крістіана Пануччі, але подав у відставку в січні 2017 року після ряду негативних результатів, які залишили клуб з Терні на передостанньому місці в Серії Б.

8 грудня того ж року він став помічником Вальтера Дзенги у «Кротоне» з Серії А, а 12 жовтня 2018 року перейшов разом з ним у «Венецію» з Серії Б.

Статистика виступів Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1988–89 «Торіно» A 3 0 КІ - - - - - - - - 3 0 1989–90 B (ІІ) 5 0 КІ 0 0 - - - - - - 5 0 1990–91 «Реджина» B (ІІ) 31 5 КІ 2 1 - - - - 33 6 1991–92 «Казертана» B (ІІ) 31 4 КІ 3 1 - - - - - - 34 5 1992–93 «Асколі» B (ІІ) 28 6 КІ 2 0 - - - - - - 30 6 1993–94 «Торіно» A 28 3 КІ 6 0 КК 5 0 СІ 0 0 39 3Усього за «Торіно» 36 3 6 0 5 0 0 0 47 3 1994–95 «Наполі» A 29 4 КІ 6 3 КУЄФА 5 3 - - - 40 10 1995–96 «Інтернаціонале» A 31 2 КІ 4 1 КУЄФА 2 0 - - - 37 3 1996–97 A 1 0 КІ 1 0 КУЄФА 2 0 - - - 4 0Усього за «Інтернаціонале» 32 2 5 1 4 0 - - 41 3 1996–97 «Шеффілд Венсдей» ПЛ 25 6 КА+КЛ 1+0 0+0 - - - - - - 26 6 1997–98 ПЛ 33 9 КА+КЛ 1+2 0+0 - - - - - - 36 9 1998–99 ПЛ 31 8 КА+КЛ 3+1 1+0 - - - - - - 35 9 1999–00 ПЛ 7 2 КА+КЛ -+0 0 - - - - - - 7 2Усього за «Шеффілд Венсдей» 96 25 8 1 - - - - 104 26 1999–00 «Астон Вілла» ПЛ 24 4 КА+КЛ 3+5 0+5 - - - - - - 32 9 2000–01 «Бредфорд Сіті» ПЛ 31 5 КА+КЛ 0+3 0+2 I 5 0 - - - 39 7 2001–02 1Д (ІІ) 11 5 КА+КЛ -+4 -+2 - - - - - - 15 7Усього за «Бредфорд Сіті» 42 10 7 4 5 0 - - 54 14 2001–02 «Дербі Каунті» ПЛ 13 1 КА+КЛ 0± 0± - - - - - - 13 1 2001–02 «Мідлсбро» ПЛ 13 1 КА+Cdl 2± 0± - - - - - - 15 1 2002–03 «Комо» A 22 2 КІ 1 0 - - - - - - 23 2 2003–04 «Парма» A 19 4 КІ 4 0 КУЄФА 4 2 - - - 27 6 2004–05 «Катандзаро» B (ІІ) 27 7 КІ 1 0 - - - - 28 7 2005–06 «Віченца» B (ІІ) 28 5 КІ 0 0 - - - - - - 28 5 2006–07 B (ІІ) 0 0 КІ 1 0 - - - - - - 1 0Усього за «Віченца» 28 5 1 0 - - - - 29 5 2006–07 «Сідней» AЛ 3 2 - - - ЛЧ - - - - - 3 2 2007–08 «Павія» C2 (IV) 29 5 КІ-C 4 0 - - - - - - 33 9 2008–09 СД (IV) 29 13 КІ-ЛП 3 2 - - - - - - 32 15 2009–10 СД (IV) 33 13 КІ-ЛП 3 3 - - - - - - 36 16Усього за «Павію» 91 35 10 5 - - - - 101 40Усього за кар'єру 555 115 66 21 23 5 0 0 644 141

Титули і досягнення Чемпіон Європи серед молодіжних команд (1): 1994

Примітки

Посилання

Статистика на сайті www.tuttocalciatori.net Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії.