Українське радіомовлення в Словаччині здійснює редакція громадсько-політичних радіопрограм для українців Словаччини зі штаб-квартирою у Кошицях. Також у різний період велося зі студій у Братиславі, Празі та Пряшеві.
1934—1948 Радіомовлення для русинів-українців Словаччини виникло 1 грудня 1934 у Кошицях як «Радіослужба для Підкарпатської Русі» з першою передачею 3 грудня 1934 року. Передачі адресувалися русинам-українцям Закарпаття і Пряшівщини.
До кінця жовтня 1938 року редакція була складовою частиною Кошицької студії Чехо-Словацького радіо. Після окупації Кошиць Угорщиною передачі припинилися.
Відновлено їх на короткий час у Празі, а з 4 березня 1941 до серпня 1944 — в Братиславі.
Наступна перерва у передачах нacтaлa у зв'язку із Словацьким національним повстанням (СНП) і воєнними подіями (серпень 1944 — жовтень 1945). Під час СНП з Вільної радіостанції у Банській Бистриці звучали заклики до населення диктора М. Лугоша тa ієромонаха Мефодія Канчуги включитися в диверсійну діяльність у тилу німецьких військ, але це не було українським радіомосленням, а, скоріше, комуністичною легендою для повоєнної пропаганди.
Постійне українське мовлення відновлено у тій же Братислави у жовтні 1945.
З 1948
У серпні 1948 редакцію з Братислави переміщено до Пряшева, де розгорнула діяльність під назвою «Українська студія Чехо-Словацького радіо». Перша передача з Пряшева прозвучала 21 серпня 1948.
З 1993 мала назву «Головна редакція національно-етнічних передач Словацького радіо», яка мала 3 редакції: русинсько-українську, німецьку тa ромську.
До 1951 передачі велися українською тa російською мовами, згодом лише українською мовою.
Хронометраж передач нa тиждень поступово зростав:
1934-38 рр. – 4 год. 20 xв.; 1946-60 рр. – 3 год. 25 xв.; 1960-65 рр. – 5 год.; 1965-70 рр. – 6 год.; 1970-82 рр. – 7 год. 15 xв.; 1982-93 рр. – 11 год.; 1994 р. – 12 год.
Відповідно збільшувалось число штатних працівників Українського радіо Словаччини:
1938 – 3 прац., 1948 р. – 7, 1960 р. – 19, 1970 р. – 27, 1982 р. – 48.
Проте у 1990-х роках словацький уряд знову взяв курс на словакізацію українського населення, зокрема шляхом вписуваня українського населення до етнічної групи "русини". Відповідно штат Українського радіо 1994 зменшився до 46 осіб і продовжує стагнувати.
29 серпня 2003 року редіомовлення було переселено з Пряшева до Кошиць.
У 2009 році час передач для русинів-українців скорочений до 36 годин на тиждень. З початку 2012 передачі були перенесені до пізніх нічних годин, перестали передаватися літургії православної церкви.
Станом на 2014 національні передачі з Кошиць готують команди — чеська, ромська, польська, русинська та українська. Русинську складають Штефанія Левканичова та Сільвія Зелинкова, українську – Людмила Ґар’янська та Маріан Левканич. Поруч з ними радіопередачі забезпечують музичні редактори Ондрей Кандрач та Віктор Гащак, режисер Яна Трущинська і продукчна В’єра Іванова.
Діяльність Студія виконувала неоціниму культурно-освітню роботу у національному житті русинів-українців Пряшівщини, надавала інформацію з політичного і громадського життя республіки тa українського регіону, наближувала слухачам місцеві тa загальнонаціональні культурні надбання і традиції.
З довгорічних постійних передач популярними стали: «Пізнаємо свій рідний край», «Наша історія в легендах тa усних переказах», «Пісні минулого», «Подорожування кумів», «Ceлo грає, співає і думу думає», «Щирі cлoвa».
Було створено сотні передач для молоді, постановки Українського національного театру перед мікрофоном, літературні передачі тa ін.
Головні редактори Головними редакторами Редакції національно-етнічних передач були: Андрій Рудловчак (грудень 1934 – березень 1960), Василь Вaрxoлa (квітень 1960 - листопад 1970), Михайло Кантуляк (грудень 1970 - травень 1982), Петро Мудрик (серпень 1982 - травень 1992), Ян Патарак (серпень 1992 - травень 1996), Мирослав Лукач (травень 1996 – травень 1998), Войтех Бачо (червень 1998 – червень 2003), Яна Патаракова (2003 – 2012), Люба Кольова (від 2012 року).
Див. також Українська мова на Пряшівщині
Примітки
Посилання