Густав Фрідріх «Фріц» Юліус фон Ферст (; 19 квітня 1894, Майнінген — 10 жовтня 1975, Штокгайм) — німецький воєначальник, генерал танкових військ (березень 1943). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія Син професора Мюнхенського університету Густава фон Ферста і його дружини Еммеліни Гак. 15 липня 1912 року вступив фанен-юнкером в імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після війни продовжив службу в рейхсвері. Брав участь в анексії Австрії.

На початку Другої світової війни Ферст був командиром 2-ї стрілецької бригади 2-ї танкової дивізії. Учасник Польської, Французької, Балканської і Північно-Африканської кампаній. З 7 грудня 1941 року — командир 15-ї танкової дивізії. Прибув у Африканський корпус 17 грудня і командував дивізією до поранення 28 травня 1942 року, в серпні, після лікування, повернувся до командування дивізією. З 31 серпня до 17 вересня 1942 року — в.о. командира Африканського корпусу. В кінці листопада 1942 року Ферст тяжко захворів і повернувся в Німеччину. Після лікування прийняв командування 5-ю танковою армією. 9 травня 1943 року здався в полон. Спочатку утримувався в США, потім був переведений у Велику Британію.

В 1947 році звільнений з полону, повернувся в Німеччину і вийшов на пенсію. Відіграв важливу роль у відновленні Червоного хреста в Штокгаймі.

Сім'я 30 серпня 1925 року одружився з баронесою Любою Геленою Елізою Матільдою Емілією Астрою фон Свайне. В шлюбі народились син і 3 дочки.

Звання

Фанен-юнкер (15 липня 1912) Фанен-юнкер-унтер-офіцер (17 грудня 1912) Фенріх (22 березня 1913) Лейтенант (17 лютого 1914) — патент від 21 лютого 1912 року. Обер-лейтенант (18 квітня 1917) Ротмістр (1 червня 1924) Майор (1 лютого 1934) Оберст-лейтенант (1 серпня 1936) Оберст (1 березня 1939) — патент від 1 серпня 1937 року. Генерал-майор (1 вересня 1941) Генерал-лейтенант (1 грудня 1942) Генерал танкових військ (1 березня 1943)

Нагороди

Перша світова війна

Залізний хрест 2-го класу (25 вересня 1914) 1-го класу (24 грудня 1916) Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе) (29 листопада 1914) Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Майнінген) (30 травня 1915)

Міжвоєнний період

Почесна шабля за хорошу стрільбу з карабіна (6 грудня 1929) Письмова подяка від генерала піхоти барона Курта фон Гаммерштайн-Екворда за хорошу стрільбу з карабіна (3 грудня 1930) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно. Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (8 листопада 1938)

Друга світова війна

Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Лицарський хрест Залізного хреста (30 липня 1940) 19 січня 1942 року був представлений до нагородження дубовим листям до Лицарського хреста, але пропозиція була відхилена. Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі Нагрудний знак «За поранення» в чорному (26 травня 1942) Нарукавна стрічка «Африка»

Див. також Карл Беттхер Герман Гон Фрідріх-Вільгельм фон Меллентін Альфред фон Губіцкі Вальтер Фріз Максиміліан фон Едельсхайм

Джерела

Dieter Brosius: Geschichte der Familie Vaerst — von Vaerst. ISBN 3-7752-5851-5. Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn Verlag. Berlin. S. 139. Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 755. Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9