Плазмафаре́з ( — плазма, щось формоване; — афарезіс, виведення геть; також плазмаферезМОЗУ Наказ 05.07.1999 N 164, плазмафорез, плазмоферез, плазмофорез, плазмоцитофорезплазмофорез) — це виведення, обробка (лікувальна) і повернення, або обмін плазми крові чи компонентів плазми, з- та у кровообіг. Таким чином, це екстракорпоральна терапія (медична процедура, що виконується поза організмом).
Історія Плазмафарез був розроблений доктором Д. А. Гріфолсом Лукасом () в 1950—1951 роках. Гріфолс виявив, що плазмафарез дозволив донорам частіше дарувати, не порушуючи свого здоров'я, і це дало можливість більш ефективно реагувати на попит щодо плазми. Гріфолс випробував техніку на собі, і, як тільки він підтвердив, що техніка нешкідлива, почав практикувати її на добровольцях і поступово вдосконалював її. Лікар презентував результати своєї роботи в 1951 році на четвертому Міжнародному конгресі з переливання крові в Лісабоні, а в 1952 році опублікував їх у British Medical Journal. Майкл Рубінштейн був першою людиною, яка застосувала плазмафарез для лікування імунного розладу, коли він «врятував життя підліткового хлопчика з тромботичною тромбоцитопенічною пурпурою () у Cedars-Sinai в Лос-Анджелесі в 1959 році».
Сам процес сучасного плазмоферезу зародився в «Національному інституті раку США 1961—1968, дослідники спиралися на стару технологію сепарації молочних вершків, яка була вперше використана в 1878 році і удосконалена центрифугою Едвіна Кона, котра появилась на ринку в 1953 році» («Дзвін Кона»).
Види Можна виділити три загальні типи плазмафарезу: Аутологічний Обмінний Донорський
Аутологічний, виведення плазми крові, очищення і/чи лікування певним чином і повернення її тій же людині(донору), розглядається як терапія.
Обмінний (замінний), виведення плазми крові та обмін її з продуктами крові, які будуть передані реципієнту. Цей тип називається плазмообмінним () або плазмообмінною терапією (). Вилучену плазму відкидають і пацієнт отримує замісну донорську плазму, альбумін або комбінацію альбуміну і фізіологічного розчину (кількісне співвідношення становить зазвичай 70 % альбуміну і 30 % фізіологічного розчину). Одноразово не можна замінити більше ніж 30 % усієї плазми пацієнта, класично це 10-15 %. Проте, кількість плазми, яку можна вивести визначається індивідуально у кожному випадку.
Донорський, виведення плазми крові, розділення її компонентів і повернення деяких з них донору, зберігаючи решту, для використання продуктів крові, подарованих донором. У такій процедурі донорства плазми кров виводиться з організму, причому клітини крові та плазма відокремлюються, клітини крові повертаються донору, а плазма збирається і заморожується, щоб зберегти її для можливого використання як свіжозаморожену плазму (кріопреципітату) або як інгредієнт для виробництва різноманітних ліків.
За способом проведення, донорський плазмаферез поділяється на: ручний (мануальний, седиментаційний (відстоювання)) апаратний (автоматизований)
За методикою виконання плазмафарез поділяють на: Фільтраційний звичайне фільтрування (не застосовується) мембранне фільтрування каскадне фільтрування Центрифугальний (інколи гравітаційний) Комбінований мембранно-центрифугальний (обертова мембрана)
Протипоказання Анемія II—III ст. Порушення згортання крові (зокрема, гемофілія) Порушення серцевого ритму Передінсультний та постінсультний, постінфарктний стани Тяжка гіпопротеїнемія Гіпертермія Гіповолемічний шок Тромбоцитопенія Деякі онкологічні захворювання
Безпека Апарати для плазмоферезу мають містити обов'язковий елемент медичної безпеки — захист від інфікування. Для цього передбачено використання одноразових стерильних комплектів до відповідного апаратуAPHERESIS MACHINESКомплект для плазмафереза - «Плазмосет» , або рециркуляційний цикл з антисептиками.
Покази
Думки вчених та практиків, щодо показів до плазмоферезу поділені на дві групи.
Перша, плазмоферез має критичні обмеження, і виправданим застосування є при: Тромбоцитопенічна пурпура Серпоподібна клітинна анемія хвороба Жуліана-Баре Гострий інтоксикаційний синдром; септико-токсичний шок
Друга, розширяє показиApheresis Standard Operating Procedures Manual (ASFA): Загальні алергічні захворювання аутоімунні захворювання: ревматизм, ревматоїдний артрит системний червоний вовчак гострі і хронічні запальні захворювання ендокринні захворювання: цукровий діабет, тиреотоксикоз; інфекційні захворювання: вірусні гепатити, герпесвірусні інфекції печінкова недостатність: цироз печінки, алкогольний і неалкогольний стеатогепатоз ниркова недостатність: гломерулонефрит, полікістоз нирок порушення обміну речовин судинна недостатність: стенокардія, атеросклероз інтоксикація токсикоз у вагітних передозування медичних препаратів
Плазмафарез має бути складовою комплексного лікування при ANCA-асоційований швидкопрогресуючий гломерулонефрит (в тому числі гранулематоз Вегенера, гранулематоз з поліангіїтом) Синдром Гудпасчера (антитіла до гломерулярної базальної мембрани) Атиповий гемолітико-уремічний синдром (мутація гена комплементу, антитіла до фактору Н) Гостра запальна демієлінізуюча полінейропатія (синдром Гієна — Барре), після внутрішньовенного застосування імуноглобуліну Міастенія (гравіс, перед тимектомією) Парапротеїнемічні демієлінізуючі полінейропатії (IgG/IgA, IgM, множинна мієлома IgG/IgA/IgM) Сімейна гіперхолестеринемія Трансплантація нирки: несумісна за АВ0 (десенсибілізація, відторгнення), сумісна за АВ0 (десенсибілізація, відторгнення) Трансплантація печінки: несумісна за АВ0 з метою десенсибілізації або при відторгненні Тромботична мікроангіопатія обумовлена лікарськими засобами (тиклопідин, клопідогрель, циклоспорин/такролімус) Тромботична тромбоцитопенічна пурпура () / гемолітико—уремічний синдром Рецидивуючий фокальний і сегментарний гломерулосклероз у трансплантованій нирці (релапс у нирковому трансплантаті) Хвороба Вільсона (фульмінантний перебіг) Хронічна демієлінізуюча полірадикулопатія Гострий розсіяний енцефаломієліт () Хронічна демієлінізуюча поліневропатія Хвороба Грейвса у немовлят і новонароджених (дифузний токсичний зоб) Нейропатія, пов'язана з ВІЛ Синдром PANDAS (педіатричні аутоімунні нейропсихічні розлади асоційовані з стрептококовою інфекцією), хорея Сіденгама HELLP-синдром Синдром підвищеної в'язкості крові при моноклональних гаммапатіях (симптоматична або перед застосуванням ретуксимабу) Синдроми гіперв'язкості: Кріоглобулінемія Парапротеїнемія Макроглобулінемія Вальденстрема Синдром Ламберта-Ітона (LEMS) Синдром Міллера-Фішера Синдром Opsoclonus-Myoclonus Антифосфоліпідний синдром ( або ) та катастрофічний антифосфоліпідний синдром Синдром Бехчета Ідіопатичний фіброз легень Мікрополіангіїт Розсіяний склероз Нейромієліт оптичного нерва Пухирчатка звичайна Хвороба Рефсума (Синдром лейкодистрофії Рефсума) Рабдоміоліз Токсичний епідермальний некроліз (), синдром Лаєлла Поперечний мієліт
Додатково, застосовують плазмафарез за неефективності основних методик лікування при Антитіла до потенціалозалежних калієвих каналів Аутоімунна гемолітична анемія (тяжкий перебіг) Гострі отруєння Дилятаційна кардіоміопатія, ідіопатична (NYHA II—IV) Кріоглобулінемія (тяжка, що супроводжується симптоматикою) Міастенічний синдром Ламберта-Ітона Системний червоний вовчак (крім люпус-нефриту, при тяжкому перебігу) Трансплантація кісткового мозку, АВ0 несумісна Трансплантація легень (відторгнення, бронхіоліт, облітеруючий синдром) Трансплантація серця (профілактика та лікування відторгнення, десенсибілізація)
Плазмафарез можна застосовувати, з мінімальною ефективністю при Артрити різної етіології Атеросклероз Ревматизм Бронхіальна астма, кропивниця, вазомоторний риніт Гепатит, панкреатит, холецистит, коліт Клімакс Ожиріння Простатит, пієлонефрит Стан після тяжких травм, опіків, алкогольних інтоксикацій, хіміотерапії, тривалої антибактеріальної терапії тощо Урогенітальні інфекції (хламідіоз, мікоплазмоз, герпес, цитомегаловірус) Фурункульоз Цукровий діабет, аутоімунний тиреоїдит, гіпертериоз харчове несприйняття ?
Побічні ефекти Пацієнти можуть скаржитись на: запаморочення, нудоту, оніміння кінцівок та слабкість різного ступеня.
Об'єктивно, можливі: Артеріальна гіпотензія Кровотеча або гематома в місці введення голки чи катетера При довготривалому застосуванні однієї венозної голки чи катетера, можливе інфікування При замінному плазмафарезі, трансфузійні реакції, ризик інфікування гемоконтактними інфекційними хворобами (вірусні гепатити В, С, Д, ВІЛ-інфекція тощо) Пригнічення загального імунного статусу
Див. також Гемодіаліз Гемосорбція
Примітки
Джерела (1.3. Інструкцію з донорського плазмаферезу (додається).) чинний.
THERAPEUTIC APHERESIS. A Guide to Billing and Securing Appropriate Reimbursement 2021 Edition ASFA
Література Я.М. Підгірний. Місце плазмаферезу в комплексній терапії гострої печінкової дисфункції // ГЕПАТОЛОГІЯ. - №2 (4). - Львів, червень 2009 рік. - С.39-49. Five Things Physicians and Patients Should Question ASFA, updated February 15, 2022. Last reviewed 2022.
Посилання
Лікувальний плазмаферез, 26.07.2018