Туркменістан — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: нафтогазодобувна та нафтопереробна, машинобудівна та металообробна, харчова, легка. Транспорт- автомобільний, залізничний, трубопровідний, морський, річковий. Гол. порт: Туркменбаші. Міжнародне летовище — в Ашгабаді.
Історія Протягом радянського періоду Туркменська РСР була джерелом сировини (головним чином бавовни і енергоносіїв), яка відправлялася в інші радянські республіки для переробки. До кінця 1991 Туркменістан ніколи не вів самостійної торгівлі з іншими країнами. У середині 1990-х років уряд активізував зовнішньоекономічну діяльність в таких секторах, як легка і харчова промисловість, розвідка і розробка енергетичних ресурсів.
У 1994 інфляція перевищила 2400%, а ВНП знизився за той же період на 50%. Тільки в 1995 уряд розпочав проведення поміркованих реформ по перебудові і розвитку економіки. У результаті рівень інфляції знизився до 100% на рік, але спад економіки тільки уповільнився. На кінець XX ст. у республіці проведена обмежена приватизація, в основному в сфері послуг. Промисловість, сільське господарство, енергетичний сектор, транспорт і комунікації знаходяться г.ч. в руках уряду. У 1991 трудові ресурси республіки становили 1,9 млн чол., з них 0,3 млн безробітних.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 2,3 млрд. Темп зростання ВВП — 5%. ВВП на душу населення — $486. Прямі закордонні інвестиції — $ 2,7 млн. Імпорт — $ 69 млн. (г.ч. Україна — 16%; Туреччина — 13%; РФ — 11%; Німеччина — 6,9%; США — 6,4%). Експорт — $ 26,2 млн. (г.ч. Іран — 24%; Туреччина — 18%; Азербайджан — 6,9%; РФ — 4,7%; Таджикистан — 4,5%).
Сільське господарство
Найважливішим чинником економічного розвитку Туркменістану є водні ресурси, що контролюються міністерством меліорації і водних ресурсів. У його веденні знаходяться Каракумський канал, 44 районних і 5 обласних управлінь зрошувальними системами, понад 6 тис. км зрошувальних каналів, сотні насосних станцій і безліч інших гідротехнічних споруд. Ефективність їх водокористування низька.
Для її підвищення уряд у 1993 увів плату за воду. Вилучені кошти планували направити на потреби перебудови сільського господарства. Більша частина орних земель Туркменістану, площа яких становить майже 810 тис. га, використовується для вирощування бавовнику. З інших культур вирощуються кукурудза, дині, виноград і овочі. Незважаючи на різні плани передачі земель фермерам, сільське господарство в основному залишається в державному секторі економіки. Важливу роль відіграє тваринництво — розведення каракулевих овець, тонкорунних кіз, верблюдів і племінних коней.
У 1996 в Туркменістані було зроблено 111,2 тис. т м'яса, 754,8 тис. т молока і 273,1 млн штук яєць, що на душу населення становило 24,2 кг м'яса (при споживанні 42 кг), 164 кг молока (при споживанні 185 кг) і 54,6 штук яєць. У 1997 в колективних та індивідуальних господарствах країни нараховувалося 1155,6 тис. голів великої рогатої худоби (проти 829 тис. в 1991), 6138,2 тис. овець і кіз (5477 тис.), 105,6 тис. верблюдів (86,7 тис.), 38,7 тис. свиней (267 тис.), 4975 тис. голів домашніх птахів (7393 тис.). Провідне місце належить традиційній галузі тваринництва — вівчарству, на частку якого припадає бл. 30% валової продукції цієї галузі сільського господарства. За останні 10 років XX ст. поголів'я овець збільшилося на 33%, виробництво баранини — на 57%, а настриг вовни на 22%.
Промисловість
Промисловий розвиток сповільнюється через скорочення ринків збуту в країнах СНД і непередбачуваних стрибків світових цін на сировині. Як і в інших секторах народного господарства, уряд шукає вихід в співпраці з іноземними компаніями з метою модернізації виробництва. Однак не усунені бюрократичні складності таких контрактів в Туркменістані. Фактично розвиток відбувається головним чином в нафтовій промисловості і будівництві.
Енергетика
Виробництво електроенергії в країні зросло з 12,8 млрд кВт·год в 1988 до 13,1 млрд кВт·год в 1992. У 2015 році виробництво електроенергії становило 21,18 млрд кВт·год
Див. також
Корисні копалини Туркменістану, Історія освоєння мінеральних ресурсів Туркменістану, Гірнича промисловість Туркменістану, Природа Туркменістану, Геологія Туркменістану, Гідрогеологія Туркменістану, Сейсмічність Туркменістану, Нафта Туркменістану, Газ Туркменістану.
Примітки
Джерела Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X