Економічна нерівність охоплює найрізноманітніші теми. Вона може посилатися або на розподіл доходів (вимірювання кількості грошей, які платять людям), або на розподіл багатства (кількість багатства, яку люди мають). Крім економічної нерівності між країнами або державами, існують важливі типи економічної нерівності між різними групами людей.

Важливими типи економічних вимірювань фокусуються на багатстві, доходах та споживанні. Існує багато методів для вимірювання економічної нерівності, з коефіцієнтом Джині як найпоширеним. Інший тип вимірювання є Індекс людського розвитку, який інтегральним статистичним показником, що бере нерівність до уваги.Human Development Reports. Inequality-adjusted Human Development Index (IHDI) . United Nations Development Programme. Важливими концепціями нерівності є економічна справедливість, рівність результатів та рівність можливостей.

Дослідження показують, що більша нерівність перешкоджає тривалості зростання, але не його швидкості. У той час як глобалізація зменшила глобальну нерівність (між країнами), вона збільшила нерівність у країнах.

Вимірювання

У 1820 р. співвідношення між доходом верхнього і нижнього 20 відсотків населення світу становило від трьох до одного. До 1991 року було вісімдесят шість до одного. Дослідження 2011 року під назвою «Розподілене положення: чому нерівність продовжує зростати» зроблене Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) намагається пояснити причини цьої нерівності шляхом дослідження економічної нерівності в країнах ОЕСР; воно доходить до висновку, що важливими є наступні чинники: Зміна структури домогосподарств. Домогосподарства з однією головою в країнах ОЕСР зросли в середньому на 15 % наприкінці 1980-х років до 20 % у середині 2000-х років, що призвело до збільшення нерівності. Ассортативність у виборі партнера відноситься до феномену, коли люди виходять заміж за людей з подібним походженням, наприклад, лікарі, які виходять заміж за лікарів, а не за медсестер. ОЕСР виявила, що 40 % пар, у яких обидва партнери працюють, належать до тих же або сусідніх децилів заробітної плати, порівняно з 33 %, які існували 20 років раніше. У нижніх процентилях зменшилася кількість відпрацьованих годин. Основною причиною збільшення нерівності є різниця між попитом і пропозицією здатностей. Нерівність доходів у країнах ОЕСР знаходиться на найвищому рівні за останні півстоліття. Співвідношення між нижньою 10 % і верхньою 10 % збільшилося з 1:7 до 1:9 за 25 років. Існують попередні ознаки можливого зближення рівнів нерівності до загального та вищого середнього рівня в країнах ОЕСР. За дуже невеликими винятками (Франція, Японія та Іспанія) заробітна плата 10 % найоплачуваніших працівників зросла порівняно з 10 % з найнижчою виплатою.

Робота ОЕСР 2011 року досліджувало економічну нерівність в Аргентині, Бразилії, Китай, Індії, Індонезії, Росії і Південно-Африканській Республіці. Вона дійшла висновку, що ключовими джерелами нерівності в цих країнах є «великий, постійний неформальний сектор, поширені регіональні поділи (наприклад, міські та сільські), прогалини у доступі до освіти та бар'єри для працевлаштування та просування по службі у жінок».

Дослідження Світового інституту досліджень економіки розвитку в Університеті Організації Об'єднаних Націй повідомляє, що найбагатші 1 % дорослих володіють лише 40 % глобальних активів у 2000 році. Троє найбагатших людей у світі володіють більшою кількістю фінансових активів, ніж найнижчі 48 націй разом. Об'єднане багатство «мільйонерів з 10 мільйонами доларів» зросло до майже 41 трильйонів доларів у 2008 році.«Growth of millionaires in India fastest in world ». Thaindian News. June 25, 2008. У звіті Оксфам від січня 2014 року стверджується, що 85 найбагатших людей у ​​світі мають спільне багатство, рівне тому, що припадає на 50 % населення світу або близько 3,5 мільярдів осіб .Rigged rules mean economic growth increasingly «winner takes all» for rich elites all over world . Оксфам. January 20, 2014.Neuman, Scott (January 20, 2014). Oxfam: World's Richest 1 Percent Control Half Of Global Wealth . NPR. Згідно з аналізом звіту «Лос-Анджелес Таймс», найбагатший 1 % володіє 46 % світового багатства; 85 найбагатших людей, невелика частина 1 % найбагатших, володіють близько 0,7 % багатства людського населення, яке є таким же, як і у нижньої половини населення. According to a Los Angeles Times analysis of the report, the wealthiest 1 % owns 46 % of the world's wealth; the 85 richest people, a small part of the wealthiest 1 %, own about 0.7 % of the human population's wealth, which is the same as the bottom half of the population.Jim Puzzanghera (January 20, 2014). 85 richest people own as much as bottom half of population, report says . Los Angeles Times. У січні 2015 року Оксфам повідомив, що найбагатші 1 % будуть володіти більше половиною глобального багатства до 2016 року.Larry Elliott and Ed Pilkington (January 19, 2015). New Oxfam report says half of global wealth held by the 1 % . The Guardian. У жовтні 2014 року дослідження Credit Suisse також стверджує, що перші 1 % тепер володіють майже половиною світового багатства і що прискорення диспропорцій може призвести до рецесії.Jill Treanor (October 13, 2014). Richest 1 % of people own nearly half of global wealth, says report . The Guardian.

Існуючі дані та розрахунки свідчать про значне збільшення міжнародного (і, загалом, між-макрорегіонального) компонента між 1820 і 1960 роками. З того часу він міг дещо зменшитися за рахунок зростання нерівності в самих країнах. Програма розвитку ООН в 2014 році стверджувала, що більші інвестиції в соціальне забезпечення, робочі місця та закони, що захищають вразливе населення, необхідні для запобігання розширення нерівності доходів.Mark Anderson (July 24, 2014). Jobs and social security needed as income inequality widens, UNDP warn . The Guardian.

Існує значна відмінність у розподіленому вимірі багатства та розумінні громадськістю розподілу багатства. Майкл Нортон з Гарвардської школи бізнесу і Дан Аріелі з Департаменту психології Дюкського університету вважають це вірним у своїх дослідженнях, здійснених у 2011 році. Фактичне багатство, яке йшло у верхній квантилі у 2011 році, становило близько 84 %, тоді як середня кількість багатства, яку загальна громадськість оцінила таку, що має бути у верхній квантиля, становила близько 58 %.

Два дослідники стверджують, що глобальна нерівність доходів зменшується через сильне економічне зростання в країнах, що розвиваються. Однак, у 2015 році ОЕСР повідомила, що нерівність доходів є вищою, ніж коли-небудь у країнах-членах ОЕСР, і в багатьох країнах, що розвиваються, має більш високий рівень.Improving job quality and reducing gender gaps are essential to tackling growing inequality . OECD, May 21, 2015. Відповідно до звіту Міжнародного валютного фонду від червня 2015 року:

Розширення нерівності доходів є визначальним викликом нашого часу. У розвинутих країнах розрив між багатими та бідними знаходиться на найвищому рівні за останні десятиліття. Тенденції щодо нерівності були більш змішаними на ринках, що розвиваються, і країнах, що розвиваються (EMDCs), при цьому деякі країни відчувають зниження нерівності, але все ще існує поширена нерівність у доступі до освіти, охорони здоров'я та фінансів.Era Dabla-Norris; Kalpana Kochhar; Nujin Suphaphiphat; Frantisek Ricka; Evridiki Tsounta (June 15, 2015). Causes and Consequences of Income Inequality: A Global Perspective . International Monetary Fund.

У жовтні 2017 року МВФ застеріг, що нерівність у країнах, незважаючи на глобальну нерівність, що падає протягом останніх десятиліть, настільки різко зросла, що це загрожує економічному зростанню і може призвести до подальшої політичної поляризації. У звіті Фонду «Фіскальний моніторинг» зазначено, що «прогресивне оподаткування та трансферти є ключовими компонентами ефективного фіскального перерозподілу.» У жовтні 2018 року Оксфам опублікував Індекс зниження нерівності , який вимірював соціальні витрати, податки та права працівників, щоб показати, які країни найкраще закривають розрив між багатими та бідними.

Причини економічної нерівності Існують різні причини економічної нерівності в суспільстві. Нещодавнє зростання загальної нерівності доходів, принаймні в країнах ОЕСР, було спричинене, головним чином, збільшенням нерівності заробітної плати та зарплати.

Економіст Тома Пікетті стверджує, що розширення економічної нерівності є неминучим явищем вільного ринку капіталізму, коли норма прибутку капіталу (r) перевищує темпи зростання економіки (g).Тома Пікетті (2014). Capital in the Twenty-First Century. Belknap Press. p. 571

Ринок праці

Основною причиною економічної нерівності в сучасній ринковій економіці є визначення заробітної плати ринком праці. Там, де конкуренція недосконала; інформація нерівномірно розподілена; можливості отримання освіти та навичок нерівні; результатом є фіаско ринку. Оскільки багато таких недосконалих умов існують практично на кожному ринку, насправді мало припущення, що ринки загалом ефективні. Це означає, що існує величезна потенційна роль для уряду у виправленні таких ринкових невдач.Stiglitz, Joseph E. (June 4, 2012). The Price of Inequality: How Today's Divided Society Endangers Our Future (p. 34). Norton. Kindle Edition.

Податки

Іншою причиною є швидкість, за якої дохід оподатковується, у поєднанні з прогресивністю податкової системи. Прогресивний податок — це податок, по якому податкова ставка збільшується по мірі збільшення оподатковуваної бази.Webster (4b): increasing in rate as the base increases (a progressive tax)American Heritage (6). Increasing in rate as the taxable amount increases.Sommerfeld, Ray M., Silvia A. Madeo, Kenneth E. Anderson, Betty R. Jackson (1992), Concepts of Taxation, Dryden Press: Fort Worth, TX У прогресивній податковій системі рівень верхньої ставки податку часто буде мати безпосередній вплив на рівень нерівності всередині суспільства, або його збільшення, або його зменшення, за умови, що дохід не змінюється в результаті зміни податкового режиму. Крім того, більш крута податкова прогресивність, що застосовується до соціальних видатків, може призвести до перерозподілу доходів і багатства (в ідеалі, до більш рівного розподілу доходів). Податкові кредити можуть також зменшити нерівність доходів. Різниця між індексом Джині для розподілу доходів до оподаткування та індексом Джині після оподаткування є показником ефективності такого оподаткування.

Освіта

Важливим фактором у створенні нерівності є зміна доступу осіб до освіти. Освіта, особливо в області, де існує високий попит на працівників, створює високу заробітну плату для тих, хто має таку освіту, проте, підвищення освіти спочатку збільшує, а потім зменшує ріст, а також нерівність доходів. Як наслідок, ті, хто не може дозволити собі освіту, або вирішили не проводити факультативного навчання, зазвичай отримують набагато нижчі зарплати. Обґрунтуванням цього є те, що відсутність освіти призводить безпосередньо до зниження доходів, а отже, і до зниження сукупних заощаджень та інвестицій. Навпаки, освіта підвищує доходи і сприяє зростанню, оскільки вона допомагає розкрити продуктивний потенціал бідних.

Економічний лібералізм, дерегуляція і занепад союзів