«Дюна» () — американський науково-фантастичний фільм Дені Вільнева за сценарієм, написаним ним же разом із та . Зйомки фільму відбувались у Норвегії, Йорданії, ОАЕ й Угорщині. До акторського ансамблю фільму входять Тімоті Шаламе, Ребекка Фергюсон, Оскар Айзек, Зендея, Шарлотта Ремплінґ, Джош Бролін, Дейв Батіста, Джейсон Момоа, Хав'єр Бардем і Стеллан Скашгорд.
Це перша з двох частин кіноадаптації однойменного роману Френка Герберта 1965 року, що охоплює приблизно першу половину книги. В центрі сюжету головний герой Пол Атрід (Шаламе) та його королівська родина, яких шляхом обману втягують у масштабну війну за пустельну планету Арракіс.
Спочатку випуск фільму був запланований на кінець 2020 року, проте через пандемію COVID-19 дату його прем'єри перенесли на осінь 2021. Вперше стрічку показали на 78-му Венеційському кінофестивалі, а її світова прем'єра відбулася вже 15 вересня. Пізніше, 22 жовтня, фільм був також випущений у кінотеатрах США і на стримінговій платформі HBO Max.
«Дюна» добре показала себе в прокаті, зібравши понад 407 млн дол. при бюджеті в 165 млн дол. Також фільм схвально оцінили критики та глядачі, виділивши, зокрема, режисуру Вільнева, саундтрек Ганса Циммера, сценарій, операторську роботу та збереження ключових елементів оригінального твору. На 94-й церемонії «Оскар» фільм був номінований у десятьох різних категоріях, перемігши в шести з них. Сиквел під назвою «Дюна: Частина друга» вийшов 1 березня 2024 року.
Сюжет Шляхетний Дім Атрідів править дощовою планетою Каладан. Проте юний син герцога Лето, Пол, бачить сни про пустельну планету Арракіс та її жителів — фременів. Невдовзі на Каладан прибуває посол імператора з наказом негайно переселитися на Арракіс задля встановлення там миру. Лето розуміє, що це якась пастка, проте кориться наказу, щоб не втратити честі свого Дому. Пол просить свого наставника Дункана Айдаго взяти його на Арракіс. Дункан спершу відмовляє, але згадка юнака про бачену уві сні загибель наставника спонукає його погодитись. Лето проти відльоту сина зараз, адже очікує підступів з боку інших Домів. Герцог вірить, що імператор хоче нацькувати Дім Атрідів на Дім Харконненів, нинішніх володарів Арракіса, щоб ослабити обидва. Вчитель фехтування Ґурні Галлек застерігає Пола бути завжди готовим до нападу, їхній спаринг закінчується нічиєю. На планеті Гієді Прайм тим часом барон Владімір Харконнен вислуховує обурення свого небожа Раббана рішенням імператора та замислює повернути владу над Арракісом.
Джессіка, мати Пола, знайомить його з Превелебною матір'ю Могіям, яка зацікавилася його снами. Могіям влаштовує випробування — Пол повинен витримати неймовірний біль, аби довести, що контролює своє тіло. Вона дорікає Джессіці, що та порушила селекційну програму ордена Бене Ґессерит з виведення надлюдини Квісац Хедераха, яка дозволить ордену здобути цілковиту владу. Порушивши наказ ордена, Джессіка народила сина і цим поставила задум Бене Ґессерит під загрозу.
Дім Атрідів переселяється на Арракіс, також відомий як Дюна. Пол дізнається від матері, що Бене Ґессерит посіяли серед місцевого населення віру в прихід месії, щоб маніпулювати народом. Від Атрідів вимагається забезпечувати постачання «прянощів» — речовини, необхідної для навігації космічних польотів. Нова покоївка Джессіки дарує їй ножа, зробленого з зуба місцевої тварини, піщаного черва, та запевняє, що прихід месії вже близько. Пол у той час оглядає столицю та бачить, що найбільша цінність на Арракісі — це вода. Коли він дивиться довідку про рослинність планети, Пола хтось намагається вбити, керуючи летючою голкою. Це виявляється агент Харконненів, але він вчиняє самогубство. Могіям вимагає від Владіміра клятви не вбивати Джессіку та Пола. Той дає клятву, але зі своїм ментатом Пітером ділиться уточненням, що не вбиватиме Пола, а підлаштує його загибель від суворих природних умов Арракіса.
Щоб забезпечити постачання «прянощів» Пол вирішує особисто наглядати за їх видобутком. Дункан повертається з розвідки та розповідає, що фременів набагато більше, ніж вважали Харконнени. Фременський вождь Стілґар вимагає не втручатися в справи його народу і Лето обіцяє виконувати вимогу. Під час польоту до місця збору «прянощів» герцог рятує робітників від піщаного черва, забравши їх на борт літака. Лікар Юі виявляє, що Пол потрапив під вплив «прянощів». Через це юнак чіткіше бачить дівчину-фременку зі своїх снів і власну смерть. Але також, на подив своєї матері, він дізнається, що Джессіка вагітна.
Харконнени, скориставшись відсутністю зв'язку через вплив супутника Арракіса, потай висаджують на планету війська. Юі вимикає захисний щит столиці, впускаючи ворогів. Водночас Юі, знаючи, що Владімір захоче побачити Лето живим, влаштовує пастку для Харконнена аби помститися йому за дружину. Юі вставляє герцогу зуб, який випустить отруйний газ. Харконнени схоплюють Джессіку та Пола і везуть їх у пустелю, щоб лишити там на вірну смерть. Дункан, борючись з ворогами, дістається до літака та вирушає на пошуки Пола, дорогою забираючи вчену Лієт-Кайнс.
Пол, користуючись гіпнотичним голосом, якому його навчила мати, змушує Харконненів зупинитися в пустелі. Забравши спорядження, втікачі знаходять там послання від Юі й печатку Атрідів як свідчення того, що тепер Пол правитель Дому. Владімір дає Юі зрозуміти, що його дружина мертва, а слідом убиває самого Юі. Лето видихає газ, який убиває його і всіх навколо, але барон виживає завдяки захисному полю.
В пустелі Пол бачить видіння майбутньої війни, що охопить увесь всесвіт, і що почнуть її Атріди в ім'я самого Пола. Це жахає його, Пол винить матір у тому, що вона народила його таким. Дункан знаходить Джессіку з Полом і забирає їх на покинуту екологічну станцію. Дорогою він розповідає, що на боці Харконненів були сардаукари — елітні воїни імператора. Отже, імператор і Владімір у змові. Лієт-Кайнс згадує про колишні плани озеленити Арракіс, що виявилися марними. Пол здогадується, що пустеля і «прянощі» якось пов'язані.
Сардаукари знаходять станцію, Дункан лишається затримати їх і гине. Лієт-Кайнс показує дорогу до літака, а сама тікає пішки. Сардаукари пронизують її місткість з водою, але вбити не встигають, бо вона прикликає піщаного черва. Джессіка з Полом ховаються в піщаній бурі. Раббан доповідає про це Владіміру, той вирішує, що в бурі ніхто не міг вижити й наказує турбуватися тепер лише про одне — прибутки від видобування «прянощів».
Насправді ж Полу вдається опанувати свої інстинкти та посадити літак біля скель. Він з матір'ю одягають взяті на станції костюми фременів, завдяки яким витримують спеку. Їх наздоганяє піщаний черв, але істоту відволікає приманка, встановлена фременами. Пола й Джессіку знаходять Стілґар і його воїни. Стілґар вирішує взяти Пола до племені фременів, а Джессіку вважає надто старою. Тоді вона демонструє свої бойові навички, що переконує вождя дати прихисток і їй. Поміж фременів Пол бачить дівчину зі своїх снів — Чані.
Фремен Джаміс оскаржує прийом Пола до племені та вимагає суду двобоєм. Чані дає Полу ножа, хоча й не вірить, що юнак виживе. Пол досягає нічиєї, але за наказом вождя продовжує бій та убиває противника, щоб дотриматися звичаю. Пол приймає пропозицію лишитися в племені та розуміє, що фремени здатні змінити долю всієї імперії.
У ролях та український дубляж
Ролі також дублювали: Лариса Руснак, Олександр Шевчук, Оксана Гринько, В'ячеслав Дудко, Руслан Драпалюк, Володимир Гурін та інші
Українською мовою фільм дубльовано студією «Postmodern» на замовлення компанії Kinomania Film Distribution у 2021 році. Перекладач: Олег Колесніков Режисер дубляжу: Анна Пащенко Звукорежисер: Геннадій Алексєєв Координатор проєкту: Юлія Кузьменко
Створення
Попередні екранізації Роман «Дюна» зажив слави твору, який важко екранізується через свою епічність. Ще з 1971 року права на його екранізацію отримували різні кінопродюсери. Першим був Артур Джейкоб, відомий за роботою над фільмом «Планета мавп» (1968). Після його смерті в 1973 році права на екранізацію отримав Алехандро Ходоровський, творець авангардного «Ель Топо» (1970). Проте задум Ходоровського виявився надто амбіційним: він хотів залучити гурт «Пінк Флойд», режисера Орсона Велза та навіть відомого своєю епатажністю художника Сальвадора Далі та Ганса Рудольфа Ґіґера. Фільм мав тривати аж 15 годин. З огляду на всі ці особливості, ніхто не хотів насправді фінансувати зйомки, хоча саме це зрештою і прославило проєкт Ходоровського.
Потім права отримав Діно де Лаурентіс, який після виходу на екрани «Зоряних воєн» в 1977 вирішив екранізувати «Дюну» як ще один космічний епос. Він найняв Рідлі Скотта, котрий нещодавно прославився фільмом «Чужий» (1979), на посаду режисера. Та смерть брата змусила Рідлі відмовитися від роботи над екранізацією роману. Натомість він згодом взявся за створення «Того, хто біжить по лезу» (1981) — стрічки за мотивами науково-фантастичного роману Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?» (1968). Тож у 1981 Діно де Лаурентіс найняв Девіда Лінча, котрий відмовився від роботи над продовженням «Зоряних війн» на користь «Дюни».
До зйомок «Дюни» залучили молодого Кайла Маклакена та вже знаменитого музиканта й актора Стінга, але фільм, що вийшов у 1984 році, став провалом. При кошторисі $45 млн, він зібрав $31 млн. Фільм критикувався за надто великі розбіжності з першоджерелом, а також огидні сцени. Письменник Гарлан Еллісон відгукувався, що «Дюна» — це книга, яку не слід було екранізувати, адже це «за межами будь-чиїх можливостей». Лінч після цієї невдачі на кілька років покинув знімати повнометражні фільми. Пізніше, в 1988, вийшла перемонтована версія «Дюни», що отримала кращі відгуки, проте Лінч відрікся від свого творіння в будь-якому вигляді, а також відмовився від пропозиції створити на основі фільму телесеріал.
У 1986 права на екранізацію перейшли до Річарда Рубінштейна, а у 2000 він зняв мінісеріал «Дюна». Ця екранізація здобула позитивні відгуки та навіть виборола дві нагороди «Еммі». У 2007 група іспанських студентів опублікувала трейлер фанатської екранізації, яка, проте ніколи не була завершена.
У 2008 «Paramount» взялася за роботу над новою екранізацією, призначивши режисерами Пітера Берґа та П'єра Морела, проте за 4 роки проєкт покинула з причини відсутності ключових угод. Права на екранізацію після цього повернулися до Рубінштейна. У 2013 році вийшов документальний фільм про спроби зйомки «Дюни» Ходоровським, представлений на Каннському кінофестивалі. Стрічка здобула захоплені відгуки, а сама «Дюна» Ходоровського до того часу зажила слави найкращої екранізації твору Френка Герберта (при тому, що фільму фактично ніколи не існувало!).
Написання сценарію У листопаді 2016 року «Legendary Pictures» отримала права на екранізацію роману «Дюна» Френка Герберта. У лютому 2017 Дені Вільнев був офіційно затверджений на місце режисера. У квітні того ж року Ерік Рот був затверджений як співсценарист стрічки.
У березні 2018 року режисер заявив, що планує працювати одночасно над двома частинами. У липні того ж року підтверджено, що фінальний проєкт сценарію охоплює приблизно половину роману «Дюна». Браян Герберт, син Френка Герберта, тоді ж підтвердив саме таку структуру стрічки. Розділення фільму на дві частини Вільнев пояснював складністю книги та її насиченістю деталями. У квітні 2019 року, творець мов для телесеріалу «Гра престолів», Девід Петерсон підтвердив, що розроблятиме мови для фільму.