Данило Олександрович Страхов ( 2 березня 1976, Москва, РРФСР, СРСР) — російський актор театру і кіно. Лауреат низки вітчизняних урядових, театральних і кінопремій.
Життєпис Народився 2 березня 1976 року в Москві, в родині, що не мала жодного стостунку до акторської професії.
Ім'я синові батько дав на честь князя Данила Романовича Галицького. Батько — Олександр Страхов — російський поет, філолог, учений-етнолінгвіст (з 1989 року живе в США, в Бостоні), мати — психотерапевт, приватний практик, засновниця авторської школи гештальт-терапії. Є молодша сестра Ліза, яка теж проживає в США. У роду Страхових було багато священиків, дідусь був старшим інженером, але все життя захоплювався живописом, бабуся — аерогеологом. По батьківській лінії у є предки серед амурських козаківЭнциклопедия ТВ. Актёр Даниил Страхов. Биография // «Вокруг ТВ»Звёзды. Профиль звезды. Даниил Страхов // 7 дней.
В дитинстві батьки не чинили на сина жодного тиску, і Данило був вільний вибирати те, що йому було цікаво. Він захоплювався літературою і математикою. Але більше усього юнака приваблював театр. Під час навчання в школі він займався в театральному гуртку. Навчався також в експериментальній «Школі самовизначення» при Академії педагогічних наук (на базі московської загальноосвітньої школи № 734) під керівництвом Олександра Наумовича Тубельського. А перед вступом до театрального інституту батьки найняли синові репетитора — актора Театру на Малій Бронній Олега Вавілова.
У 1993 році, закінчивши середню школу № 734 (105484, м. Москва, Бузковий бульвар, буд. 58а), Данило вступив на акторський факультет Школи-студії МХАТ. Провчившись рік на курсі Авангарда Леонтьєва, він перевівся до Щукінського училище на курс Євгенія Рубеновича Симонова.
У 1996 році, будучи студентом театрального інституту, Данило Страхов дебютував у кіно, знявшись в епізодичній ролі у фільмі-гротеску Бориса Бланка «Кар'єра Артуро Уї. Нова версія» за п'єсою Бертольда Брехта.
У 1997 році, відразу після закінчення Вищого театрального училища імені Бориса Щукіна, актор був запрошений до Московського драматичного театру імені М. В. Гоголя на головну роль Миколи Аблеухова у виставі «Петербург» за однойменним романом російського письменника Андрія Бєлого. У Театрі імені Миколи Гоголя Данило працював до 1999 рокуМосковский драматический театр на Малой Бронной. Артисты. Даниил Страхов. Творческая биография // mbronnaya.theatre.ru.
З 1999 до 2001 року актор співпрацював з Театром імені Моссовєта і Московським драматичним театром під керівництвом Армена Джигарханяна.
З 2001 року до 2003 роки і з 2009 року по теперішній час Данило Страхов перебуває актором у складі Московського драматичного театру на Малій Бронній.
Крім роботи в театрі, актор багато знімається в кіно. З 2000 року по 2004 роки він зіграв у телевізійних серіалах: «Маросейка, 12», «П'ятий кут», «Головні ролі», «Завжди говори „завжди“», «Бригада», «Жіноча логіка 2», «Євлампія Романова. Слідство веде дилетант», «Діти Арбата» та інших.
У 2004році виконав одну з головних ролей (барон Корф) у російській історичній теленовелі «Бідна Настя», що принесла йому глядацьку популярність.
У 2006 році наказом міністра оборони РФ «за виховання доблесті, патріотизму і поваги до людей військових професій» Данило Страхов, в числі всього колективу фільму, був нагороджений медаллю «За зміцнення бойової співдружності» Міністерства оборони Російської Федерації за виконання ролі старшого лейтенанта Панкратова у військовій драмі «Грозові ворота». Нагороди акторів і членів знімальної групи напередодні святкування Дня Перемоги вручив міністр оборони РФ Сергій ІвановАлександр Пинчук. За честность и патриотизм. В канун празднования Дня Победы министр обороны Сергей Иванов встретился с авторами и актёрами фильма «Грозовые ворота». Министр вручил артистам, задействованным в киноленте, и руководителям Первого канала, на студии которого был снят фильм, медали Министерства обороны «За укрепление боевого содружества» // «Красная звезда», 13 мая 2006 г..
У 2009 році широку популярність акторові принесла головна роль молодого Штірліца (радянського розвідника Максима Максимовича Ісаєва) в телесеріалі «Ісаєв» режисера Сергія Урсуляка. Для цієї ролі Данилові довелося набрати 10 кілограм ваги і одночасно тренуватися в спортзалі. Після зйомок він скинув зайві кілограми.
Особисте життя Одружений з акторкою Марією Леоновою.
Творчість
Театральні роботи
театр імені Гоголя (1997—2004): «Петербург» — Микола Аблеухов театр ім. Моссовєта (1999): «Дванадцята ніч» — Себастьян театр ім. Моссовєта (1999): «Венеціанський купець» — принц марокканський Міжнародний проект у постановці Андрія Житінкіна за п'єсою Михайла Волохова для фестивалю авангарду в Сант-АмандМоронд (Франція) і театру студії Рене Герра в Парижі (2000): «Вишка Чикатило» — Чикатило навчальний театр Гітісу (2001), (2005): «Безбатченки /Платонов/» — Михайло Платонов театр на Малій Бронній (2001): «Портрет Доріана Грея» — Доріан Грей театр Армена Джигарханяна (2001): «Театр-вбивця» — Саймон Гаскойн (Simon Gascoyne) театр на Малій Бронній (2002): «Калігула» — Калігула продюсерський центр «Новий глобус» (2004): «Ромео і Джульєтта» — Паріс у постановці режисера Роберта Стуруа. Театральне агентство «Арт-партнер ХХІ» (2005): «Приворотне зілля» — Каллимако Продюсерський центр «Оазис» (2009): «Вокзал на трьох» — він Московський театр «Майстер» (2009): «Листоноша завжди дзвонить двічі» — Френк Чамберс (Frank Chambers) Театр на Малій Бронній (2009): «Варшавська мелодія» — Віктор Проект «Театральний марафон» (2010): «Ідеальний чоловік» — Лорд Артур Горінг (Lord Arthur Goring) Театр на Малій Бронній (2010): «Ревізор» — Іван Олександрович Хлестаков Театр «Et Cetera» (2012): «Драма на полюванні» — Сергій Камішев Московський Міжнародний Будинок Музики (2014): «Магія музики, магія слова» — літературно-музичний спектакль Театральна компанія «Маскарад» (2015): «Чоловічий аромат. Оркестр» — Піаніст Самі — Співдружність Акторів, Музикантів і … (2017): «Онєгін» — Онєгін Театр на Малій Бронній (2018): «Макбет» — Макбет
Фільмографія
1996 — Кар'єра Артуро Уї. Нова версія — Інна, фаворит Ернесто Роми 1999 — Будемо знайомі! — Вадим 2000 — Маросейка, 12 (фільм № 2 — «Ставок більше немає») — Толик Шаткевич, співробітник податкової поліції 2001 — Новорічні пригоди — Сергій, друг Галини 2001 — П'ятий кут — Едик 2001 — Північне сяйво — Вадим 2001 — Сищики (1 сезон) — Славік, він же Едик, він же Лелек на прізвисько «Натура» (серія «Зниклий Адоніс») 2002 — Бригада — Віталій Сухотський, піаніст, товариш Ольги Бєлової 2002 — Віліси — менеджер 2002 — Головні ролі — Сенді, рокер, байкер 2002 — Жіноча логіка (фільм № 2) — Дмитро Ткаченко, піаніст в ресторані 2003 — Завжди говори «завжди» (1-й сезон) — Дмитро Грозовський, власник рекламного агентства 2003 — Євлампія Романова. Слідство веде дилетант (фільм № 1 — «Манікюр для небіжчика») — Михайло Романов, бізнесмен 2003 — Краще місто Землі — Антон Бєляєв, син Бєляєва 2003 — 2004 — Бідна Настя — Володимир Корф, барон 2004 — Завжди говори «завжди» (2-й сезон) — Дмитро Грозовський, власник рекламного агентства 2004 — Діти Арбата — Юрій Шарок 2004 — Звіздар — Віктор Костромітін, розвідник 2004 — Торгаші (Україна) — Микита Ікушкін, математик, «торгаш» 2005 — Талісман любові — Данило Дронов 2006 — Завжди говори «завжди» (3-й сезон) — Дмитро Грозовський, власник рекламного агентства 2006 — Грозові ворота — Панкратов, старший лейтенант, командир взводу 2006 — Спекотний листопад — Олег Радін, начальник митного терміналу 2006 — Перегін — Сергій Михайлович Лісневський, капітан, начальник транзитного аеродрому 2007 — Джоконда на асфальті — Кирило 2007 — Любов на вістрі ножа — Олександр Логінов 2007 — Натурниця — Андрій Позднішев, інженер 2007 — Судова колонка — Антон Нікітін, слідчий міської прокуратури 2008 — Блаженна — Роман 2008 — Гра — Азис, підприємець 2008 — Ми з майбутнього — Олексій Дьомін, старший лейтенант 2009 — Ісаєв — Всеволод Владимиров, він же Максим Ісаєв 2009 — Пастка (Україна) — Станіслав Герман — Правосуддя вовків — Міка в молодості / Альфред 2011 — Генерали проти генералів — провідний 2011 — Інкасатори — Вадим Стрільців, колишній спецназівець, уведений до групи інкасаторів 2011 — На край світу — Едуард Іволгин 2011 — Німець (Білорусь) — Антон Ушаков, бізнесмен, співвласник ресторану в Москві 2011 — Товариші поліцейські. 13-й відділ (серія «Циркач») — Леонід, фокусник, злодій на прізвисько «Циркач» 2012 — Апофегей — Валерій Чистяков 2012 — Зоннентау — Віктор Старостін («Шульц»), чорний археолог 2012 — Зовнішнє спостереження — Євген Камишин («Очерет») 2012 — Принцип Хабарова — Андрій Єршов, майор поліції 2013 — Цезар — Денис Звягін, капітан поліції 2014 — Обіймаючи небо — Андрій Володимирович Луговий, підполковник авіації, льотчик-випробувач 2014 — Пошуки доказів — Артем Олександрович Сергєєв, експерт-криміналіст 2014 — Розіграш — Ігор Хрустальов 2014 — Холодний розрахунок — Ігор Стрельников, бізнесмен 2015 — Ленінград 46 — Борис Земляков 2015 — Фарци — Геннадій Шпаликов 2015 — Леді зникають опівночі 2015 — Неопалима купина 2015 — Правда Саманти Сміт — Артур Сміт 2015 — Сімейний альбом 2015 — Слід винищувача 2017 — Знахар.
Озвучення
2007 — Війна і мир — Андрій Болконський (роль італійського актора Алессіо Боні)
Нагороди
1998 — приз театрального фестивалю «Московські дебюти» «За найкращу чоловічу роль» у виставі «Петербург» (Микола Аблеухов) за однойменним романом російського письменника Андрія Бєлого на сцені Московського драматичного театру імені Миколи Гоголя у постановці Сергія Голомазова. 2001 — номінант російської театральної премії «Чайка» в номінації «Фатальний чоловік» за роль Доріана Грея у виставі «Портрет Доріана Грея» за однойменним романом Оскара Уайльда на сцені Московського драматичного театру на Малій Бронній. 2002 — приз Міжнародного фестивалю театральних шкіл у Варшаві «За найкращу чоловічу роль» у виставі «Безбатченко» (Михайло Платонов) на сцені Навчального театру Гітісу. 2002 — номінант премії Московського міжнародного телевізійно-театрального фестивалю «Молодість століття». 2006 — приз голови журі Еліни Бистрицької Міжнародного фестивалю акторів кіно «Сузір'я» Гільдії акторів кіно Росії — за роль капітана Лісневського у фільмі «Перегін». 2006 — медаль «За зміцнення бойової співдружності» Міністерства оборони Російської Федерації — «за виховання доблесті, патріотизму і поваги до людей військових професій» (за виконання ролі старшого лейтенанта Панкратова у військовій драмі «Грозові ворота»). 2009 — лауреат другої премії ФСБ Росії в номінації «Акторська робота» за виконання ролі молодого Штірліца (Максима Ісаєва) в телесеріалі «Ісаєв»Лауреаты премии ФСБ России за 2009 год // Официальный сайт ФСБ России.
Дорожня пригода 2 січня 2014 року, керуючи автомобілем марки «Volvo», Данило Страхов скоїв зіткнення з мотоциклом «Урал», в результаті якого водій мотоцикла та його пасажир отримали переломи. Данило сам викликав на місце пригоди швидку медичну допомогу та поліцію. ДТП сталося на перехресті в селищі Елатьма Касимівського району Рязанської областіАктёр Даниил Страхов попал в ДТП в Рязанской области // «РИА Новости», 2 января 2014 г..
Примітки
Посилання
Московський драматичний театр на Малій Бронній. Артисти. Данило Страхов // mbronnaya.theatre.ru Данило Страхов. Біографія // kino-teatr.ru Сайт про творчість актора Данила Страхова // dstrahov.com Сайт про творчість Данила Страхова // strahov-art.ru Неофіційний сайт Данила Страхова // daniilstrahov.narod.ru Вистава за п'єсою Михайла Волохова «Вишка Чикатило» в постановці Андрія Житінкіна, в декораціях Сергія Малютіна. У ролі Чикатило — Данило Страхов // volokhov.ru Марина Бєлова. Данило Страхов: «Шлях до внутрішньої свободи» (інтерв'ю) // Журнал «Театрон», 22 серпня 2012 р. Євген Додола. Апофегей Данила Страхова (інтерв'ю) // «Московська правда», 18.01.2015.