Битва при Силарі — битва на річці Силарі, була військовим протистоянням, що сталась 71 року до н. е. під час третьої рабської війни між римськими воїнами Марка Ліцинія Красса і бунтівних рабів Спартака. Останній зазнав поразки і був убитий в бою.
Внутрішній стан В той час, за підрахунками, з шести мільйонів жителів півострова, третина були рабамиCummins, 2008: 43. Великий прихід рабів почався в першій половині другого століття до нашої ери. Більшість з них були вільно народженимиShaw, 2016: 8 і зберегли пам'ять про втрачену свободуShaw, 2016: 9-10. Вони були захоплені у війнах Східного Середземномор'я, називали їх узагальнено «сирійцями», це доволі послабило імперію Селевкидів, дозволило громадянські війни і те, що Кілікія стала притулком для піратів, які атакували середземноморські узбережжя і моряShaw, 2016: 9. На північному узбережжі Чорного моря, куди скіфи привозили на продаж в'язнів своїх вторгнень та завоювань. Ці маршрути використовувалися для того, щоб перетнути землі Фракії, що свідчить про постійний контакт фракійців з рабством.Urbainczyk, Theresa (2008). Slave revolts in antiquity. Tomo II. Berkeley: Acumen Pub. ISBN 978-1-84465-102-3.Згодом велика кількість кельтів і германців почали приїжджати з портів Аквілея, Арелат і МассиліяShaw, 2016: 8-9. Перші з обумовлених тяжко працювали на ранчо і фермах на Сицилії. З плином часу патриції почали будували величні маєтки, на яких працювали сотні або тисячі рабів на Сицилії та південній ІталіїShaw, 2016: 10. Деякі з цих іноземних рабів почали використовувати для гладіаторських шоу. У Капуї на початку 1 століття майже всі учасники були галлами або фракійцями, також щось подібне почало відбуватися по всій території ІталіїSchiavone, 2013: 14.
Передісторія Після битви при Луканському озері, Спартак вирішив відступити до Петелійских гір (наразі Стронголі) в Брутто, хоча у нього на хвості вже були римські легіони, які намагалися наздогнати Спартака. Красс доручив переслідування легату — Квінту Аррію і квесторів Гнея Скрофа. Спартак припинив свій шлях і вирішив атакувати римлян.Strauss, Barry S. (2009). The Spartacus War. Simon and Schuster. ISBN 978-1-41653-205-7. Але через часті сутички та напади, вождь розумів нестачу ресурсів та вичерпання сил у повстанців. В цій ситуації, що склалася, лідер повсталих рабів вважав, що перебуваючи в невигідних умовах,Winkler, Martin M. (2008). Spartacus: Film and History. Victoria, Australia: John Wiley & Sons. ISBN 978-0-47077-726-8. треба уникати бою, але його військо вимагало йти на Красса. Спартак мав підкоритися своїм воїнам та зібрав усі сили та можливості, щоб завдати вирішальний удар на армію римлянПлутарх. Красс. 11. Спартак став табором біля витоків річки Сілар Горончаровский, 2011, с. 135..
Повстання У 73-му році в місті Капуї, в будинку Лентуло Батіату відбулося повстання гладіаторів: 70 з них під командуванням Спартака, Еномао і Крікс втекли, сховавшись на горі Везувій, де розгромили претора Гая Клавдія Глабро, якого було направлено с ополченням, щоб заарештувати йогоDel Testa, Lemoine & Strickland, 2001: 170. Подібна доля спіткала війська Пупліо Варініо. Після цих успіхів їхня кількість збільшилася до сімдесяти тисяч чоловіків, жінок і дітей, у тому числі втікачів-рабів, а також пастухів і мулярів з південної Італії. Регіон був зайнятий багатьма латифундіями, тому була висока щільність рабів. У той час 110 тис. легіонерів (еквівалентно 20 або 22 легіонів) боролися далеко проти П'ятого Серторія і Мітрідата VI Понтійського, крім 8 легіонів у Галлії та Македонії. Після просування границь італійської сільської місцевості на південь, вони провели зиму в гірських районах між Нола, Ночера Інферіоре, Турйос і МетапонтоFloro, Epitome, 2.8.Magill, Moose & Aves, 2003: 1074. Нарешті, при настанні весни 72 року, людська маса, яка склала близько ста п'ятдесяти тисяч фракійців, німців, кельтівSchiavone, 2013: 42, 139. Східна частина почала своє повільне просування на північ, нібито намагаючись перетнути Альпи, щоб втекти до Галлії. З міркувань мобільності та постачання, вони йшли і розміщувались в невеликих, але відносно близьких колонахSchiavone, 2013: 125. Однак суперечки між Кріксом і Спартаком призвели до поділу сил — першого розколу з тридцятьма тисячами галлами і німцями з намір продовжувати війну, перейшовши до Монте-ГарганоKidder, David S. & Noah D. Oppenheim (2010). The Intellectual Devotional Biographies: Revive Your Mind, Complete Your Education, and Acquaint Yourself with the World's Greatest Personalities. Nueva York: Rodale. ISBN 978-1-60529-950-1.. Римляни скористалися цією ситуацією і напали на повстанців двома консульськими арміями по десять тисяч чоловікStrauss, 2009: 101—102. Консул Лусіо Геліо Пуутало розгромив силу Крікса, що впав у битві з 20 тисячами своїх людейLivio, Periochae, 95Magill, Frank Northen; Christina J. Moose & Alison Aves (2003). Dictionary of World Biography: The Ancient World. Tomo I. Pasadena: Taylor & Francis. ISBN 978-1-57958-040-7., а його колега Гней Корнелій Лентул Клодіано намагався зробити те ж саме з групою Спартака в регіоні Пічено, але був розбитий також. Можливо, що вцілілі армії Крікса вдалося возз'єднати головну повстанську частинуStrauss, 2009: 104. Спартак помстився за поразку свого колишнього товариша, змусивши 300 або 400 римських в'язнів битися до смерті як гладіатори. Можливо ще 60,000Strauss, 2009: 173Schiavone, 2013: 93 або 70,000 чоловіків змогли боротися, інші знизили цифру до 30,000. Після цього Спартак продовжив свій похід на північ зі своїми сто двадцятьма тисячами послідовників з великою здобиччю, розгромивши біля Модени губернатора Галлії — Гай Касій Лонгін, який намагався зупинити їх тридцяти двома легіонами. Під час перетину Альп, маса повстанців повернулася на південь навколо Турії. Причина зміни планів невідома, хоча традиційна думка полягає в тому, що самі раби, побачивши їх успіх,McLynn, Frank (2009). Heroes & Villains: Inside the minds of the greatest warriors in history. Random House. ISBN 9781409070344. вирішили продовжувати свої грабіжні кампанії в Італії. Проте йому вдалося утримати близько десяти тисяч втікачів, в основному жінок і дітей, щоб втекти до Галлії. У той час римський сенат наказав багатому і впливовому патріцію Марку Ліцінію Крассу припинити рабське повстанняSchiavone, Aldo (2013). Spartacus. Harvard University Press. ISBN 9780674075801.. Йому було призначено шість нових легіонів, також два з Гелії і Лентулуса і два, які він оплатив самостійно Fields, 2009: 72, в цілому близько сорока McLynn, 2009: 45 Brunt, 1971: 288 до сорока п'яти тисяч легіонерів і допоміжних осіб , приблизно до п'ятдесяти тисяч. Повстанці вже розгромили три армії по два легіони кожен, так що Красс знав, що йому потрібна сила, принаймні, від восьми до десяти легіонів , щоб перемогти повстанцівBroughton, T. Robert S. (1968). Magistrates of the Roman Republic, vol. 2. Cleveland: Case Western University Press.. Коли Спартак і його військові сили повернулися на північ,Lafon, Mary (1857). Roma antigua y moderna: Su origen, historia, gobierno, legislación, costumbres é instituciones políticas, civiles y religiosas. Madrid: Libr. Española. Красс зупинив їх з шістьма своїми легіонами в якийсь момент в Пічено і Самніо, тоді як він наказав легату Луцію Муммію напасти на своїх ворогів з тилу. Проте Луцій, прагнучи відібрати славу перемоги, атакував заздалегідь і був переможений.Hanson, Victor Davis (2010). Makers of Ancient Strategy: From the Persian Wars to the Fall of Rome. Princeton: Princeton University Press, pp. 200. ISBN 978-0-69113-790-2. Незважаючи на це, коли Спартак напав на головні римські війська, він зазнав поразки, втратив шість тисяч чоловіків і повинен був повернутися на південьUrbainczyk, 2008: 112. Красс швидко відновив дисципліну в своїй армії, і легіони були покарані децимацією (страта одного з десяти чоловіків ударами його супутників). Невідомо, чи застосував він це до цілої армії або лише до легіонів Муммії, але цілком може бути, що в подіях могли загинути чотири тисячі легіонерівApiano, Guerras Civiles, 1:118.. Більш імовірно, що 500 легіонерів було страченоSchiavone, 2013: 124. Після цього напрям війни змінився, тому що римська армія почала переслідувати повстанців, убивши кілька тисяч в незначних битвах, деякі кажуть до тридцяти тисяч. Найважливіше відбувається, коли колона з десяти тисяч повстанців, які стояли табором надто далеко від інших, були перехоплені Крассом і знищені; шість тисяч померлих і дев'ять сотень полоненихMcLynn, 2009: 50. Нарешті, сто тисяч рабів сховалися в Мессінській протоці, де Спартак сподівався, що зможе перетнути зі своїми людьми на берега Сицилії і підняти місцевих рабів, але кілікійські пірати, з якими він домовився на їхню допомогу, не з'явилисяKidder & Oppenheim, 2010: 41. Однак у той час Гней Помпей Великий повернувся з Іспанії після перемоги з П'ятим Сертонієм,Ploetz, Karl Julius & William H. Tillinghast, ed. (2009) . Epitome of Ancient, Mediaeval and Modern History. Forgotten Books. ISBN 978-1-44004-307-9. з сімома легіонами і проконсулом Марком Ліцинієм Лукуллом після успішної кампанії в Фракії. Красс, який хотів слави перемоги, побачив, що це загрожує небезпеці, оскільки йому доведеться поділитися з тим, хто прийшов першим, щоб допомогти йому. Коли Спартак спробував закінчити війну шляхом переговорів, римлянин відмовився, тому повстанський лідер наказав розірвати облогу. Після декількох невдалих спроб вони нарешті досягли успіху, але лише частина з них уникнула загибелі. Ті, хто залишився, втекли в гори регіону Стронголії (Бруттій). Вони прибули на північ від Луканії, де групи декількох тисяч рабів розташувалася окремо на березі озера поблизу Пестуми. Там їх атакував Красс, який загнав їх у воду і врятувалися вони, тільки завдяки своєчасному прибуттю Спартака з основною частиною повстанцівSchiavone, 2013: 134. Незабаром після цього кельти і германці розділились під командуванням Ганіка і Кастуса. За словами Тіта Лівія, їх було 35 000, але сьогодні говорять про 20,000. Красс скористався цією можливістю і знищив їх на горі КантеннаSchiavone, 2013: 135, майже половину з нихLafon, 1857: 125. На той час дисципліна і згуртованість повстанських військ почали руйнуватися і багато покидали армію. Втомившись від втечі, Спартак і його послідовники вирішили зіткнутися з Крассом на рівнині, що відбулася на берегах річки Силарі.
Хід битви Сили були подібними, можливо, з невеликою чисельною перевагою для римлян. Вони мали однакове озброєння, логістику, фізичні та моральні умови. Однак великою перевагою Красса була дисципліна його підрозділів. Спартак, знаючи, що римські лінії захищали невеликі річки і канави, мали намір використати його кавалерію, щоб напасти на фланг, який був найвіддаленіший від оборони, і змусити легку піхоту римського центру напасти на нього, щоб обернути його своїми силамиSchiavone, 2013: 140—142.