Мері Шарлотта Кармайкл Стоупс (; 1880—1958) — британська письменниця, вчена-палеоботанікиня, євгенікиня, активістка за права жінок та суфражистка.
Стоупс заснувала першу у Великій Британії контрацептивну клініку, яка стала міжнародною організацією її імені, що діє досі. Була редакторкою бюлетню «Birth Control News» («Новини контрацепції»), у якому давалися докладні і відверті практичні поради. Її посібник із сексу «Любов у шлюбі» (Married Love) був сприйнятий неоднозначно, але справив величезний вплив на суспільство завдяки висловленим там ідеям (наприклад, обговорення ідеї контрацепції з медичної точки зору, а не з моральної; статевий потяг жінок збігається з овуляцією; у шлюбі повинне бути рівноправне партнерство). Стоупс виступала проти абортів, стверджуючи, що концепція запобігання — це все, що необхідно для запобігання небажаній вагітності.
Відома також як вчена-ботанікиня. Займалася палеоботанікою і зробила значний внесок у систематизацію флори кам'яновугільного періоду. Була першою жінкою-викладачкою Манчестерського університету.
Ранні роки Народилася в Единбурзі. Її батько, Генрі Стоупс, родом із Колчестера, був пивоваром, інженером, архітектором і палеонтологом. Її мати, Шарлотта Кармайкл Стоупс, родом з Единбурга, була шекспірознавицею і суфражисткою. Коли Мері було 6 тижнів, сім'я покинула Шотландію; ненадовго затримавшись у Колчестері, вони потім переїхали в канадське місто Лондон. Її батьки були членами Британської наукової асоціації, де і познайомилися. Вони брали Мері з собою на засідання, де вона бачила знаменитих учених того часу. Спочатку її навчали вдома, але у 1892—1894 роках Мері навчалася в Школі Святого Георгія для дівчаток в Единбурзі. Пізніше її перевели в Академічну Школу Північного Лондона, де вона подружилася з Ольгою Фребе-Каптейн.
Стоупс стала студенткою-стипендіаткою Університетського коледжу Лондона, де вивчала ботаніку і геологію. В 1902 році здобула ступінь бакалавра наук (B.Sc.)Fraser, HE & CJ Cleal, «The contribution of British women to Carboniferous palaeobotany during the first half of the 20th century», in p.56.. Потім ступінь доктора філософії (PhD) в Університетському коледжі Лондона, ставши наймолодшою з докторів філософії Великої Британії. У 1903 році опублікувала роботу з ботаніки нещодавно висохлої річки Еббсфліт. Після проведеного дослідження рослин кам'яновугільного періоду в Університетському коледжі Лондона Стоупс продовжила навчання в Мюнхенському університеті Людвіга-Максиміліана, де у 1904 році здобула ступінь докторки філософії з палеоботаніки. Вона була також асоційованою членкинею і викладачкою палеоботаніки в Університетському коледжі Лондона і Манчестерському університеті, ставши першою жінкою-викладачкою в цьому університеті. Пробула на цій посаді з 1904 по 1907 роки.
Наукові дослідження Під час перебування в Манчестері Стоупс вивчала вугілля і викопні насінні папороті. Метою була спроба довести теорію Едуарда Зюсс про існування древніх суперконтинентів Гондвани або Пангеї. Випадкова зустріч із полярним дослідником Робертом Скоттом під час однієї з його лекцій зі збору коштів в 1904 році надала можливість довести теорію Зюсса. Її величезне бажання довести теорію Зюсса привели Стоупс до ідеї стати членкинею наступної експедиції до Антарктиди. Вона не змогла це зробити, але Скотт пообіцяв привезти їй зразки скам'янілостей, які могли б служити доказами теорії. Скотт помер під час експедиції Терра Нова у 1912 році, але скам'янілості з хребта Королеви Мод, що знайдені пізніше біля тіл Скотта і його компаньйонів, забезпечили ці докази.
У 1907 році Стоупс поїхала до Японії з науковою місією. Вона провела 18 місяців у Токійському університеті і досліджувала вугільні шахти на острові Хоккайдо на предмет наявності скам'янілих рослин. У 1910 році опублікувала враження про життя в Японії під назвою «Японський щоденник: щоденні записи про життя з точки зору вченого» ().
У 1910 році геологічна служба Канади доручила Стоупс визначити вік геологічної структури «Fern Ledges» в місті Сент-Джон (Нью-Брансвік). Ця структура є частиною ранньої пенсільванської епохи формації Ланкастер. Стоупс прибула до Північної Америки в переддень Різдва. У Сент-Луїсі, штат Міссурі, 29 грудня вона зустріла канадського дослідника Реджинальда Гейтса і через два заручилася з ним. У лютому 1911 року вона почала ретельно працювати над «Fern Ledges», провела польові геологічні дослідження і вивчила геологічні колекції в музеях, відправила зразки в Англію для подальшого вивчення. Одружилися в березні, і 1 квітня того ж року повернулися в Англію, де Стоупс продовжила дослідження. У середині 1912 року представила результати, виявлені в ході вивчення пенсильванського (пізнього кам'яновугільного) періоду. (also printed in The Role of Women in the History of Geology edited by CV Burek & B. Higgs published by the Geological Society, London (2007) pp.232,236)..
Уряд Канади опублікував її результати в 1914 році. У цьому ж році Стоупс розлучилася.
Під час Першої світової війни Стоупс займалася вивченням вугілля за завданням уряду Великої Британії. У 1917 році за результатами проведеного дослідження спільно з Р. В. Віллером () було написано працю «Монографія про будову вугілля». Успіх роботи Стоупс у галузі, що стосується питань шлюбу і контрацепції, змусили її зменшити наукову діяльність; її остання наукова публікація була зроблена у 1935 році. Згідно з В. Г. Чалонером (): «Між 1903 і 1935 роками вона опублікувала серію палеоботанічних робіт, які дозволили помістити її в першу п'ятірку провідних палеоботаніків Великої Британії того часу». Стоупс зробила значний внесок у вивчення ранніх покритонасінних, формуванні вугільних куль і природи мацерала вугілля. Схема класифікації і термінологія, які вона розробила і запропонувала, використовуються досі. Стоупс також написала науково-популярну книгу з палеоботаніки, «Стародавні рослини» (1910, Лондон), що було однією з перших спроб пояснити цей предмет на доступному рівні для непідготовленої авдиторії.
«Кохання у шлюбі»
На початку процесу розлучення у 1913 році Стоупс взялася за книгу про свої погляди на шлюб. У липні 1913 року познайомилася з Маргарет Сенгер, яка напередодні на зустрічі у Фабіанському товаристві прочитала лекцію про контроль над народжуваністю. Стоупс показала їй свою працю і попросила поради у розділі, що стосується контрацепції. Книга була закінчена в 1913 році. Стоупс запропонувала її видавництву «Блекі і Син», але отримала відмову. Кілька інших видавництв їй також відмовили через спірність твору. Коли Бінні Данлоп (), секретар мальтузіанської ліги, познайомив її з філантропом Гамфрі Вердон Роу, який цікавився питанням контролю над народжуваністю і оплатив видання книги Стоупс. Книга стала бестселером (було п'ять перевидань тільки в перший рік публікаціїBurke, Lucy, «In Pursuit of an Erogamic Life» in p.254.).
«Кохання у шлюбі» було видане 26 березня 1918 року; того ж дня Стоупс відвідала Роу, який недавно повернувся з Першої світової війни зі зламаним коліном у результаті падіння його літака. Менш ніж через два місяці вони одружилися, і у Стоупс з'явилася перша можливість здійснити на практиці те, про що вона говорила в своїй книзі. Успіх книги «Кохання в заміжжі» заохотив Стоупс продовжити літературну діяльність. Уже написаний посібник із контролю над народжуваністю «Мудре батьківство і материнство: книга для одружених людей» був виданий цього ж року. Багато читачів зверталися до Стоупс за персональними порадами, які вона завжди намагалася давати — часом вона отримувала до 1000 листів у тиждень, а в Британській бібліотеці збереглося понад 10 тисяч листів їй адресованих.
У наступному році Стоупс опублікувала «Лист працюючим матерям, як мати здорових дітей і уникнути ускладнень під час вагітності», коротку версію книги «Мудре батьківство і материнство», призначену бідним верствам населення. Це був 16-сторінковий буклет для безкоштовного розповсюдження. До цієї роботи Стоупс орієнтувалася тільки на авдиторію середнього класу і приділяла незначну увагу робітничому.
16 липня 1919 року вагітна Стоупс поступила в приватну клініку. Лікарі сперечалися зі Стоупс про позу під час пологів і всупереч бажанням її бажанням не дозволили їй народжувати стоячи на колінах. Дитина народилася мертвою. Лікарі припустили, що це було результатом сифілісу, але подальша медична експертиза показала, що це не так. Стоупс була в люті і сказала, що її дитину убили.
Нове Євангеліє У 1920 році, після реабілітації Стоупс повернулася до роботи; вона займалася публічними виступами і відповідала на листи порад щодо шлюбу, сексу і контрацепції. Вона послала місіс Е. Б. Мейн поширювати «Лист працюючим матерям» в нетрі східного Лондона. Мейн обходила приблизно 20 сімей у день і через кілька місяців прийшла до висновку, що робітничий клас не довіряв їй, хоча вона була до них із благими намірами.
Ця невдача змусила Стоупс шукати інший підхід для передачі ідей контрацепції і планування сім'ї бідним верствам населення. У червні повинна була відбутися Конференція англіканських єпископів, незадовго до якої у Стоупс було одкровення. Вона покликала свого секретаря і почала диктувати послання єпископам, яке починалося так: «Панове, я звертаюся до Вас від імені Бога. Ви його священики. Я пророк його. Я говорю Вам про таїнство чоловіків і жінок». У 1922 році Стоупс написала «Нове Євангеліє всім народам». Єпископи не сприйняли її послання; серед рішень, винесених під час конференції, одне було проти «навмисного культивування сексуального шлюбного союзу», а інше — проти «непристойної літератури, театральних постановок і фільмів еротичного характеру, і відкритого або таємного продажу контрацептивів». Реакція Католицької Церкви була ще різкішою, відзначаючи тим самим початок конфлікту, який тривав до кінця життя Стоупс.
Сімейне планування
У 1917 році, до зустрічі зі Стоупс, Гамфрі Роу запропонував фінансову підтримку клініці контрацепції при госпіталі Святої Марії в Манчестері. Він запропонував, щоб всі пацієнтки були одружені і щоб не робилося ніяких абортів, але його пропозиція була відхилена. Після шлюбу з Стоупс вони планували відкрити клініку для бідних матерів у ЛондоніRose, J. (1992). Marie Stopes and the Sexual Revolution. London: Faber and Faber Limited. Page 135..
Маргарет Сенгер, інша піонерка ідей контрацепції, відкрила клініку контролю народжуваності в Нью-Йорку, але поліція закрила її. У 1920 році Сенгер запропонувала відкрити клініку в Лондоні; це спонукало Стоупс діяти більш творчо і конструктивно, але її планам не дано було здійснитися. Стоупс залишила викладацьку діяльність в Університетському коледжі Лондона наприкінці 1920 року з метою сконцентрувати всі свої сили на клініці; вона заснувала Товариство конструктивної контрацепції і Національного прогресуRose, J. (1992). Marie Stopes and the Sexual Revolution. London: Faber and Faber Limited. Page 153..
Через три місяці, 17 березня 1921 року, Стоупс і Роу відкрили Клініку для матерів на Мальборо-роуд 61, Голловей, Північний Лондон. Клінікою керували акушерки і підтримували лікарі, які періодично відвідували клініку для огляду пацієнтів; там пропонували матерям поради щодо контрацепції і вчили методів контрацепції, а також роздавали цервікальні ковпачки «Pro-Race», власного бренду СтоупсRose, J. (1992). Marie Stopes and the Sexual Revolution. London: Faber and Faber Limited. Page 145..
Безкоштовна клініка була відкрита для всіх одружених жінок, які цікавилися питаннями репродуктивного здоров'я. Стоупс була проти абортів, намагаючись знайти альтернативні шляхи для сімейних пар і збільшити знання та поінформованість про методи контрацепції і репродуктивні системи людини. Варіантами були маткові ковпачки, які були найпопулярнішим методом контрацепції, і сперміциди в складі мила та олій. Стоупс заново відкрила метод використання тампонів, просочених оливковою олією, як методу контрацепції. Оливкова олія використовувалося як сперміцидний засіб ще з часів стародавніх греків і римлян. Її рецепт виявився дуже ефективним.