Марі Мейнард Дейлі (;   —  ) — американська біохімік, яка стала першою у США афроамериканкою зі ступенем докторки філософії в хімії. Дейлі зробила важливий внесок у вивченні хімії гістонів, синтезу білків, зв'язків між холестеролом і гіпертензією, поглинанні креатину м'язовими клітинами.

Біографія Батько Дейлі, Айван Дейлі, емігрував з Британської Вест-Індії, знайшов роботу поштового службовця й одружився з Гелен Пейдж із Вашингтона. Марі народилася та виросла в Короні, Квінз. Вона часто відвідувала бабусю та дідуся по материнській лінії у Вашингтоні, де вона могла читати про науковців і їхні досягнення у великій дідовій бібліотеці. Її особливо вразила робота «Мисливці на мікробів», яка частково вплинула на її рішення стати вченим.

На зацікавленість Дейлі у науці також вплинув її батько, який відвідував Корнелльський університет з наміром стати хіміком, але не зміг завершити навчання через брак коштів. Багато років по тому, Дейлі започаткувала у Коледжі Квінзу стипендіальний фонд на його честь, щоб допомогти афроамериканським студентам на хімічних і фізичних спеціальностях.

Навчання Дейлі навчалася у Середній школі Гантерського коледжу. Потім вона поступила в Коледж Квінзу, у районі Флашинґ. Вона жила вдома, щоб заощадити гроші, й у 1942 році закінчила Коледж Квінзу з відзнакою, отримавши ступінь бакалавра хімії.

Нестача робочої сили й необхідність науковців підтримувати воєнні дії дозволили Дейлі отримати стипендію на навчання в Нью-Йоркському та Колумбійському університеті для отримання ступеня магістра й доктора філософії, відповідно.

Під час навчання в Нью-Йоркському університеті Дейлі працювала лаборантом у Коледжі Квінзу. У 1943 вона здобула ступінь магістра хімії. її керівницею була доктор . Колдвелл, яка мала докторський ступінь у нутриціології, допомогла Дейлі в дослідженні участі вироблених організмом хімічних речовин у процесі травлення. У 1947 Дейлі завершила докторську роботу на тему «Дослідження продуктів, що утворюються при дії панкреатичної амілази на кукурудзяний крохмаль».

Кар'єра з 1947 по 1948 рік Дейлі працювала викладачем фізичних наук у Говардському університеті, одночасно проводячи дослідження під керівництвом . Після отримання гранту від на підтримку її досліджень, вона приєдналася до доктора в Рокфеллерському інституті, де вони вивчали клітинне ядро та його складові. У той час структура та функція ДНК ще не були до кінця зрозумілі.

У 1955 році Дейлі почала працювати у Коледжі лікарів і хірургів Колумбійського університету. Разом із доктором Квентіном Б. Демінґом вона вивчала артеріальний метаболізм. У 1960 році вона продовжила цю роботу вже у ролі біохімії та медицини Медичного коледжу Альберта Ейнштейна в . З 1958 по 1963 рік Дейлі також працювала дослідником .

Дейлі подобалося викладати студентам-медикам і вона присвятила себе збільшенню кількості студентів з меншин, зарахованих до медичних шкіл. У 1971 році вона стала асоційованим професором.

У 1975 році Дейлі була однією з 30 жінок науковиць представників меншин, які взяли участь у конференції про проблеми, з якими стикаються жінки меншин у STEM-науках. Конференція була проведена Американською асоціацією сприяння розвитку науки. Результатом стала публікація доповіді «Подвійний зв'язок: ціна, яку сплачують жінки-науковці з меншин» (1976).

Дейлі була членом престижної ради керівників Нью-Йоркської академії наук протягом двох років. Додаткові стипендії, які Дейлі отримала протягом усієї своєї кар'єри, включають Американське онкологічне товариство, Американську асоціацію сприяння розвитку науки, Нью-Йоркську академію наук і Раду з артеріосклерозу Американської кардіологічної асоціації.

Дейлі була призначена вченою Ради медичних досліджень міста Нью-Йорк. У 1986 році Дейлі звільнилася з Медичного коледжу Альберта Ейнштейна. У 1999 році вона була визнана Національною технічною асоціацією однією з 50 найкращих жінок в науці, техніці та технології.

Мері Мейнард Дейлі Кларк померла 28 жовтня 2003 року у віці 82 років.

На честь Дейлі названо початкову школу P.S.360Q The Dr. Marie M. Daly Academy of Excellence

Дослідження Гістони Дейлі цікавилася дослідженнями білків клітинного ядра. Вона розробила методи фракціонування матеріалу ядра та визначення його складу.

Вона вивчала гістони, білки клітинних ядер, і змогла довести амінокислотний склад різних фракцій гістонів. Вона припустила, що основу гістонів складають амінокислоти аргінін і лізин. Пізніше було доведено важливу роль гістонів в експресії генів. Робота Дейлі над вивченням гістонів вважається фундаментальною.

Білки Дейлі розробила методики виділення ядер з тканин і вимірювання нуклеотидного складу пуринів і піримідинів у дезоксипентозних нуклеїнових кислотах. Вона прийшла до висновку, що «крім аденіну, гуаніну, тиміну та цитозину, інші основи не були наявні в суттєвих кількостях».

Вона досліджувала біосинтез білків, включаючи роль у процесі цитоплазматичного рибонуклеопротеїну. Використовуючи мічену радіоактивним ізотопом амінокислоту гліцин, вона виміряла зміну метаболізму білків у мишей при годуванні та голодуванні. Це також дозволило їй спостерігати за активністю цитоплазми при введенні радіоактивно міченого гліцину в клітинне ядро.

У 1953 році Джеймс Ватсон і Френсіс Крік описали структуру ДНК. Приймаючи у 1962 році Нобелівську премію, Ватсон згадав важливість дослідження Дейлі на тему «Роль рибонуклеопротеїну в синтезі протеїну» для його роботи.

Холестерол і гіпертензія Дейлі та її колеги одними з перших визначили зв'язок між раціоном харчування і здоров'ям серця та кровоносної системи, досліджуючи вплив холестеролу, цукру та інших поживних речовин. Вона вперше встановила, що гіпертензія передує атеросклерозу, виявила зв'язок між холестеролом й утворенням артеріальних бляшок, що було вагомим відкриттям для розуміння природи настання серцевих нападів.

Її особливо цікавив вплив гіпертензії на систему кровообігу. Вона довела, що високий рівень холестеролу в раціоні призводить до засмічення артерій, а гіпертензія підвищує цей вплив. Вона вивчала вплив раціону і виявила, що холестерол і цукор пов'язані з виникненням гіпертензії. Досліджуючи старіння, вона припустила, що гіпертрофія гладких м'язів через старіння може бути причиною гіпертензії й атеросклерозу. Дейлі також проводила ранні дослідження впливу сигаретного диму на легені та гіпертензію.

Креатин У 1970-х роках Дейлі почала вивчати поглинання креатину м'язовими клітинами. У роботі «Поглинання креатину культивованими клітинами» (1980) вона описала умови, при яких м'язові тканини найкраще поглинають креатин.

Примітки