Катуйські мови — одна з гілок австроазійської мовної сім'ї, що об'єднує принаймні 15 різних мов, якими говорять понад мільйон людей у Таїланді, Камбоджі, Лаосі та В'єтнамі.
Катуйські мови виявляють високий лексичний зв'язок із сусідніми банарськими мовами. Обидві ці австроазійські гілки поширені в центральному Індокитаї й довго контактували між собою. Вони утворюють мовний союз, але це не означає їх близької спорідненостіPaul Sidwell. Katuic-Bahnaric: Austroasiatic Sub-Family or Convergence Area? In: Austroasiatic Studies: papers from the ICAAL4: Mon-Khmer Studies Journal, Special Issue No. 3, 2011: p. 100-111, ISBN 978-0-85-883642-6 (Electronic document) .
Більшість носіїв катуйських мов живе в Таїланді та Лаосі, а найбільше катуйських мов зосереджено на півдні Лаосу, уздовж річки Секонг (Xe Kong, ).
Історія досліджень До 60-х років XX ст. дуже мало було відомо про катуйські мови. Складна географія їх поширення в поєднанні з не менш складною політичною історією регіону обумовила той факт, що лише на початку XXI ст. вчені визначити розміри катуйської мовної групи, й тому лише найновіші порівняльні дослідження почали адекватно розглядати питання її класифікації.
Починаючи з 1961 року, дослідники із SIL International, а також французькі та в'єтнамські лінгвісти почали активно досліджувати недокументовані мови В'єтнаму. Знаковим став лексикостатистичний аналіз Девіда Томаса (SIL)Thomas, David. 1966. Mon-Khmer subgroupings in Vietnam . In Studies in Comparative Austroasiatic Linguistics, ed. by N. H. Zide: The Hague Mouton, pp. 194-202 , в якому він виділив у складі мон-кхмерських мов В'єтнаму катуйську та банарську групи та запропонував поділ катуйських мов на північну (бруйську, Brôuan: Brôu (Bru), Pacoh, Ta-oih) та південну (катуйську, Katuan: Katu, High Katu, Phương) підгрупи.
Наступні польові дослідження суттєво розширили кількість і райони поширення відомих катуйських мов. На основі досліджень, проведених SIL в 1960-х роках, Девід Томас і Роберт Гедлі у 1970 роціThomas, David & Robert Headley. 1970. More on Mon-Khmer subgroupings. Lingua 25:398-418 визначили 17 різних катуйських мов: Katu, Kantu (High Katu), Phưang (Hu'u River Vân Kiêu), Bru (Leu, Quảngtrị Vân Kiêu, Galler, Makong, Tri), Pacŏ́h (Bô River Vân Kiêu), Ta'oih, Ngeq (Nkriang), Kataang, Kuy, Lor (Klor), Leun, Ir, Tong, Souei, So, Alak, Kasseng (Talieng). У цьому списку не згадується жодних угруповань, хоча Дороті ТомасThomas, Dorothy M. 1967. A phonological reconstruction of proto-East-Katuic. Grand Forks: University of North Dakota MA thesis на той час вже реконструювала модель східних прото-катуйських мов, поділяючи їх на прото-бру-пако з групами бру (Brou) і пако (Pacoh) та окремо групу кату (Katu). Список Томаса і Хедлі був популяризований Жераром Дифлотом завдяки його статті в Encyclopædia Britannica 1974 рокуDiffloth, Gérard. 1974. Austro-Asiatic Languages. Encyclopaedia Britannica. Chicago/London/Toronto/Geneva, Encyclopaedia Britannica Inc., pp. 480-484 . Цей перелік мов також був взятий за основу проєктом Ethnologue (2009)Lewis, M. Paul (ed.), 2009. Ethnologue: Languages of the World, Sixteenth edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version , який виділяє 19 катуйських мов, поділених на 3 групи: центральнокатуйську, східнокатуйську та західнокатуйську.
З кінця 1960-х рр. катуйські мови, мабуть, більше, ніж будь-яка інша австроазійська гілка, піддались порівняльно-історичним дослідженням, було опубліковано або написано велике число реконструкцій. Досліджуючи катуйські мови, лінгвісти також висунули різні пропозиції та теорії щодо їхньої класифікації та категоризації. Погляди різних дослідників на спорідненість окремих катуйських мов нерідко різняться між собою й дають потенційно суперечливі результати. Це значною мірою пояснюється відсутністю достатніх достовірних даних. Зусиллями переважно тайських вчених було проведено кілька великих досліджень фонології, морфології, синтаксису та лексики мон-кхмерських мов Північно-Східного Таїланду, зокрема були зібрані матеріали, присвячені катуйським мовам куй та бру. Для катуйських мов В'єтнаму були складені детальні словники, описи граматики, навіть збірки текстів. Водночас гірські райони Лаосу, що лежать між цими двома регіонами, лишалися взагалі недослідженими. Багато назв мов, поширених на території Лаосу, були просто переписані з джерел колоніальної доби або лаоських адміністративних маркувань. Слід враховувати також, що найбільш досліджені катуйські мови куй та бру фонологічно є найбільш інноваційними й містять численні кхмерські та тайські запозичення. Це породжувало спекуляції та припущення в спробах відтворити класифікацію катуйських мов.
1974 року Мішель Ферлус ()Ferlus, Michel. 1974. Delimitation des groupes linguistiques austroasiatiques dans le centre indochinois. Asie du Sud-Est et Monde Insulindien 5.1:15-23 , базуючись на лексичних даних, реорганізував схему Томаса, більш чітко визначивши дві основні катуйські гілки: західну (мови Sô, Bru, Mangkong, Trì, Chali, Khùa, Leung, Kaleu, Galler, Vân Kiêu, Souei, Na Nhang, Kuy) та східну (мови Pacoh, Phuong, Katu, Thap, Kantou, Kantu Tampril, Kantu Pilu’, Kantu Taluy, Katang, Ta Oy, Tong, Ong, Kha-In, Ngeh, Kha Koh, Taren). Жерар Дифлот () 1982 року підтверджує цей поділ певними морфологічними й фонологічними змінамиDiffloth, Gérard. 1982. Registres, dévoisement, timbre vocalique: leur histoire en katouique . The Mon-Khmer Studies Journal, vol. 11, pp. 47-82 .
Різні лексикостатистичні дослідження катуйських мов з'явилися в 1980-х і 1990-х роках. Кеннет Сміт (1981)Smith, Kenneth, D. 1981. A Lexico-statistical study of 45 Mon-Khmer languages. In Andre Gonzalez and David Thomas (eds), Linguistics Across Continents. Manila SIL, pp. 180-205 провів масштабну роботу, порівнявши дані 45-ти мон-кхмерських мов. Катуйський компонент його лексикостатистичної матриці вказує на первинний розкол між мовою кату та іншими катуйськими мовами, останні він поділяє на 4 підрозділи: північнокатуйські (Bru, So, Sui, Makong, Kataang), західнокатуйські (Kuy), центральнокатуйські (Ong, Ta'oih, Ngeq, Nkriang) мови та мова пако (Pacoh). Браян Мільяцца (1992)Migliazza, Brian Louis. 1992. Lexicostatistic analysis of some Katuic languages . Is Part Of: Proceedings of the Third International Symposium of Language and Linguistics, vol. 3, pp. 1320-1325. Chulalongkorn University Printing House, Bangkok, Thailand більше зосередився на аналізі саме катуйських діалектів. Його результати загалом узгоджуються з висновками Сміта, але був виявлений чіткий поділ між мовами So і Bru в північнокатуйській групі.
1996 року Джон і Керолайн МіллерMiller, John D. and Carolyn P. Miller. 1996. Lexical comparison of Katuic Mon-Khmer languages with special focus on So-Bru groups in Northeast Thailand . Mon-Khmer Studies, vol. 26, pp. 255-290 провели амбітне лексикостатистичне дослідження, проаналізувавши лексичні дані, отримані під час польових робіт у північно-східному Таїланді в середині 1990-х років, а також дані інших дослідників з інших регіонів Індокитаю. Загалом було проаналізовано 50 списків, 38 з яких були позначені як діалекти мов куй або бру. Дослідження використовує лексикостатичні порівняння, засновані на комп'ютерних методах. Автори запропонували 7 підгруп, не вибудовуючи їх у дерево: північнокатуйську (So, Bru, Tri, Makong/Mangkong, Siliq, Katang), західнокатуйську (Sui/Suoi/Suai, Nheu, Kui, Kuay), пако (Pacoh), центральнокатуйську (Ong, Ir), нгек (Ngeq), катуйську в Лаосі (Katu/Laos) та катуйську у В'єтнамі (Katu/Vietnam). Того ж року Ілля ПейросPeiros, Ilia J. 1996. Katuic comparative dictionary . Canberra, Pacific Linguistics запропонував лексикостатистичну класифікацію катуйських мов, яка загалом повторювала результати К. Сміта 1981 року; це 4 групи: бру, куй, пако і кату (остання окремо від трьох інших). Слід зазначити, що Пейрос розглядав тільки ці 4 мови. 2004 року І. ПейросПейрос, Илья Иосифович. 2004. Генетическая классификация австроазиатских языков . Москва, Российский государственный гуманитарный университет провів більш детальне вивчення 16 катуйських мов. Серед іншого, застосовуючи методи глоттохронології, він оцінив вік початкового розпаду протокатуйської мови у приблизно 3000 років тому.
Лише після того, як Лаос відкрив свої внутрішні райони для співробітництва в галузі подорожей та досліджень, стали доступними набагато кращі дані, що стосуються мов, поширених на території цієї країни. Відповідно став можливим більш збалансований облік мов катуйської гілки. Важливим кроком у цьому напрямку стала робота тайськой лінгвістки Терапхан Луангтхонгкум (, ), опублікована 2001 рокуLuang-Thongkum, Theraphan. 2001. Languages of the Tribes in Xekong Province Southern Laos. The Thailand Reseach Fund . Ґрунтуючись на власних польових дослідженнях, автор надає великий обсяг катуйської порівняльної лексики, включаючи дані для багатьох недостатньо документованих катуйських мов Лаосу, серед яких 3 досі невідомі мови (Chatong, Dakkang, Triw). Луангтхонгкум запропонувала також класифікацію катуйських мов, засновану на вибіркових лексичних ізоглосах. Вона передбачає існування чотирьох груп: західної (Kui, Souei), північно-східної (Bru, So, Pacoh), центрально-східної (Ta'Oi, Chatong, Kriang) та південно-східної (Dakkang, Triw, Kantu, Katu). Ключовим моментом цієї схеми є первинний поділ катуйських мов на західні та східні.
Найсучаснішими й найдоступнішими джерелами достовірної інформації про катуйські мови й діалекти є дослідження Пола Сидвела (). 2005 року він опублікував нову класифікацію катуйських мов та реконструкцію протокатуйської мовиSidwell, Paul. 2005. The Katuic Languages: Classification, Reconstruction and Comparative Lexicon. Munich, Lincom . Якщо попередники користувалися в своїх роботах переважно лексичними та лексикостатистичними методами, то підхід Сидвела побудований на моделюванні та послідовності фонологічних інновацій. 2007 року Сидвел на основі власних досліджень скомпілював класифікацію катуйських мовMon-Khmer Classification (draft) з поділом їх на центральнокатуйську (Ta'oih), східнокатуйську (Katu), північнокатуйську (Pacoh) та західнокатуйську (Kui-Bru) групи. Загалом ця класифікація включає 34 катуйські мови або діалекти; це набагато більше, ніж у інших звітах. За свідченням Сидвела, діалекти в його списку можна розглядати як окремі мови. Цей список включає також великий перелік альтернативних назв мов і діалектів.
Класифікація Починаючи з 1960-х років було запропоновано низку схем внутрішньої класифікації катуйських мов за лексичними ознаками. На підставі синтезу цих схем і не враховуючи проміжні підгрупи можна виділити шість основних етнолінгвістичних підрозділів: куй, бру, пако, таой, кріанг і катуGehrmann, Ryan and Johanna Conver. 2015. Katuic Phonological Features . Mon-Khmer Studies Journal, vol. 44:lv-lxvii .
Класифікація катуйських мов П. Сидвела 2005 року, яку використовує зокрема й авторитетний ресурс GlottologSubfamily: Katuic . Glottolog 3.4 edited by Hammarström, Harald & Forkel, Robert & Haspelmath, Martin, поділяє катуйські мови на чотири еквідистантні клади: Західні катуйські мови (куй-бру): куй (Kui, Kuoy, Kuay, Cuoi, Souei, Sui, Suai, Suay, Suoi, Soai, Suei, код ISO 639-3: kdt), ньєу (Nyeu, Yeu, Yoe, код ISO 639-3: nyl) західна бру (Western Bru, B'ru, Baru, Bruu, код ISO 639-3: brv), со (So, Bru, Makong, Mang Cong, Mang-Koong, Mangkong, Mankoong, So Makon, Sô, Thro, код ISO 639-3: sss), східна бру (Eastern Bru, Bru Tri, Brũ, Brou, Bru Van Kieu, Quang Tri Bru, код ISO 639-3: bru), північна катанг (Northern Katang, код ISO 639-3: ncq), південна катанг (Southern Katang, код ISO 639-3: sct) Північні катуйські мови (пако): пако (Pacoh, Bo River Van Kieu, Pa Co, Paco, Pokoh, код ISO 639-3: pac) Центральні катуйські мови (таой): нижня таой (Lower Ta'oih, код ISO 639-3: tto), верхня таой (катанг, Upper Ta'oih, Katang, Kataang, Ta Hoi, Ta-Oi, Ta-Oy, код ISO 639-3: tth), онг-їр (Ong, Hantong, Tong, код ISO 639-3: oog, Ir, Inh, Hin, Yiir, Yir, код ISO 639-3: irr)