Викрадення Айхмана також називається в деяких ЗМІ «Операція Ґарібальді» — операція ізраїльської спецслужби Моссад, проведена в Аргентині в травні 1960 року, яка полягала у викраденні та подальшій передачі втікача до Ізраїлю. Нацистського злочинця Адольфа Айхмана впізнав 1957 року німецький єврейський іммігрант Лотар Герман, який втік з концентраційного табору Дахау, а також його донька Сільвія Герман, але Ізраїль відклав операцію до 1960 року.
Ідентифікація
1950 року, за 5 років після втечі, Отто Адольф Айхман отримав у Генуї (Італія) фальшивий паспорт, виданий Червоним Хрестом, з підтвердженням Католицької церкви на ім'я Рікардо Клемента, в цьому йому допоміг єпископ Алоїс Гудал і францисканський папа Едуард Дьомтер під прикриттям Ватикану. З Генуї він поїхав до Буенос-Айресу, куди прибув 14 липня 1950 року.
У Аргентині він спочатку жив у пансіонаті, згодом отримав будинок в районі Олівос, провінція Буенос-Айрес. Айхман працював на різних посадах, наприклад, на газовій фабриці Orbis і автомобільному заводі Mercedes-Benz.
1952 року Айхман перевіз всю сім'ю до Аргентини: дружину Вероніку та синів Клауса (1936 р.н.), Горста (1940 р.н.) та Дітера (1942 р.н.) 1955 року у нього народився четвертий син, Рікардо. Два старших сини вступили до націонал-соціалістичного фронту Аргентини, нацистську організацію, яка провела кілька пограбувань і нападів на синагоги. 1960 року Клаус одружився з молодою аргентинкою. Сім'я Айхманів під прізвищем Клемент спочатку жила в Тукумані, а потім у Буенос-Айресі, оселившись у районі Olivos, а з 1958-го року — в Сан-Фернандо.
Лотар і Сільвія Герман
Багато даних про викриття й пошуки Айхмана було приховано протягом десятиліть, особливу роль у пошуках зіграв Лотар Герман і його донька-підліток Сильвія Герман. Лотар був німецьким євреєм, членом Комуністичної партії Німеччини (УПС), який після катувань нацистами втратив здоров'я й врешті зміг втекти з концтабора Дахау до Аргентини. З його одинадцяти братів, сестер та батьків змогли врятуватись лише четверо: інших було знищено. Після переїзду до Аргентини 1940 року Герман продовжує боротьбу з нацизмом і після війни долучається до полювання за нацистами, влившись у німецьку громаду Аргентини й приховуючи своє єврейське походження. 1941 року в Росаріо у Германа народилась донька Сільвія.
1945 року Герман оселився в Олівосі, передмісті Буенос-Айресу, де жило багато німців. Між 1953 і 1955 роками його донька Сильвія, що мала 12-14 років, познайомилась з одним із синів Айхмана (більшість джерел вказують, що це був найстарший з них — Клаус), який також жив у Олівосі з родиною. Підлітки потоваришували й листувались, коли 1955 року Герман переїхав до Коронеля Суареса за 500 км від Буенос-Айреса. Під час листування син Айхмана повідомив Сильвії, що його батько був членом СС і що його прізвище було Айхман. Незважаючи на юний вік, Лотар Герман доручив своїй доньці зайти до будинку Айхмана, щоб перевірити, чи це дійсно він. Сильвія виконала завдання, передавши цю інформацію батькові, який впевнився таким чином, що це дійсно Айхман, один з головних нацистських злочинців, якого розшукували на міжнародному рівні.
1957 року Лотар Герман надіслав листа Фріцу Бауеру, одному з прокурорів на судових процесах Освенцима. Він надіслав дані про життя Айхмана в Буенос-Айресі та його адресу.
Бауер зберіг інформацію, побоюючись, що німецька влада дізнається про цього листа, і повідомив про це Ізраїльській владі у Кельні, яка, своєю чергою, передала його ізраїльській розвідці (Моссад). 1958 року Моссад відправив дві секретні місії до Аргентини, щоб перевірити правдивість даних, але обидві звітували про те, що Лотар Герман помилився і що район, де начебто жив Айхман (який вже переїхав до Сан-Фернандо), був занадто «бідним» для того, щоб там жив нацистський високопосадовець.
Після кількох років бездіяльності з боку Ізраїлю Лотар Герман і Бауер почали хвилюватися. Всього вони написали 26 листів, закликаючи уряд Ізраїлю вирішити заарештувати Айхмана, в тому врешті в березні 1960 року вони звинуватили уряд: Того ж року Ізраїль організував викрадення Айхмана, жодним чином не потурбувавшись про безпеку Лотара й Сильвії Герман. Щоб захистити доньку, Лотар відіслав її жити до США. Самого Лотара затримала аргентинська поліція за звинуваченням у тому, що сам він був Йозефом Менгеле, і його катували протягом п'ятнадцяти днів. Ізраїль заплатив Лотарові за те, щоб той підписав документ, де йшлося, що ні він, ні його донька не мають жодного відношення до пошуків Айхмана. Багато років по тому, коли Лотар і Сільвія Герман вже померли, Ізраїль і уряд Коронель Суаресу визнали вирішальну й героїчну роль у пошуках Айхмана, яку зіграли батько й донька.
Версія Тувії Фрідмана
За іншою версією, на слід Айхмана вийшов колишній в'язень нацистського концтабору, співробітник інституту Яд Вашем (до липня 1957) Тувія Фрідман. 1957 року Фрідман створив в Хайфі незалежний «Інститут документації та розслідування злочинів нацистів» і домігся від президента Всесвітнього єврейського конгресу Нахума Голдмана виділення премії $10 тис. за інформацію про місцезнаходження Айхмана.
Першу спробу знайти Айхмана Фрідман зробив наприкінці 1945 року разом з Ашер Бен-Натаном, який представляв в Австрії секретну єврейську організацію Моссад ле-Алія Бет. Після допиту заарештованого штурмбанфюрера СС Дітера Вісліцені, друга і помічника Айхмана, вдалося знайти водія і коханку Айхмана. Засідка на квартирі коханки не принесла результатів. Однак саме у неї вдалося отримати першу фотографію Айхмана.
У кінці серпня 1959 року Фрідману прийшов лист від директора Федерального центру розслідувань злочинів нацистів в Людвігсбурзі (Німеччина) Ервіна Шуле про те, що Айхман ховається в Кувейті.
Фрідман звернувся до знайомого журналіста з газети «Маарів» Моше Майзельса з пропозицією опублікувати цю інформацію. За словами Фрідмана, вони вирішили зробити це напередодні Судного дня, тобто 11 жовтня 1959, «щоб викликати докори сумління у членів уряду і нагадати їм про наш обов'язок перед загиблими».
Тема виявилася затребуваною, і статтю передрукували або послалися на неї багато видань у всьому світі. 12 жовтня 1959 року відомості з ізраїльського видання передрукувала німецькомовна газета «Аргентінішес Таґеблатт», яка виходила в Буенос-Айресі. 18 жовтня 1959 року Лотар Герман відправив Тувії Фрідману лист з інформацією, що Айхман не в Кувейті, а в Аргентині.
Ізраїльський історик і журналіст Шимон Бріман пише, що Фрідман обмінявся з Германом ще трьома листами, після чого в грудні 1959 року зв'язав його зі співробітниками «Моссаду».
При тому, що більшість джерел не згадує Тувію Фрідмана, його ім'я є в опублікованому в Ізраїлі офіційному списку учасників упіймання Айхмана. Слід відзначити, що в тому ж списку знаходиться ім'я Симона Візенталя, хоча його роль в затриманні Айхмана залишається незрозумілою й заперечується як Харелем, так і Фрідманом.
Операція розвідки Керівником операції Гарібальді був агент Іссер Харель, один з перших керівників ізраїльської розвідслужби Моссад. Харель 1975 року написав книгу «Будинок на вулиці Ґарібальді», де розповів, як була проведена операція за адресою, де в останні роки жив Адольф Айхман. У книзі пропускаються багато важливих даних, які призвели до ідентифікації Айхмана, головним чином ігноровано роль Лотара й Сильвії Герман.
1960 року уряд Ізраїлю вирішив провести повторну перевірку даних, які надіслали Лотар Герман і Франц Бауер.
Вони не знали, де живе, але знали, де працював Ніколас Айхман. Надіславши посилку за робочою адресою, Моссад впевнився, що її отримав саме Ніколас, далі агенти починають слідкувати за будинком, де жив Айхман, його дружина й син. Агенти побачили, що молодий чоловік прямував до скромного будинку, розташованого на вулиці Ґарібальді. Працівник спецслужби, замаскувавшись під представника великої фабрики, що хоче почати роботу в Аргентині, йде до муніципалітету Сан-Фернандо і запитує звіт про всі будинки в цьому районі. В списку агенти знаходять Віру Лібль де Фіхман. Вони припустили, що місцеві службовці плутають літери Е та Ф. Однак у електричному лічильнику орендованого будинку поблизу вулиці Гарібальді, агенти знаходять записані імена: Франсіско Шмідт і Рікардо Клемент.
Друга місія, здійснена 1959 року шпигуном Цві Агароні, була вдалою. Агент зробив фото будинку, надіславши їх до Ізраїлю для експертизи. Експерти знайшли багато збігів між Рікардо Клементом і офіцером СС, не побачивши, що Франсіско Шмідт був Адольфом Айхманом.
У березні 1960 року ізраїльські агенти дізнались дату святкування ювілею весілля між Вірою Лібл Айхман і Адольфом Айхманом (двадцять п'ять років шлюбу). Прибувши додому підозрюваного, шпигуни перевірили, що відбувалось в його будинку. Вони побачили вечірку і людей, одягнутих у розкішний одяг, та вишукану вечерю. Підозри збіглися з секретним файлом Айхмана, який мав на той час Моссад, агенти дійшли висновку, що це та людина, яку вони шукали по всій планеті.
Отримавши звіт, прем'єр-міністр Ізраїлю Давид Бен Гуріон створив комітет з надзвичайних ситуацій, що складається з вищого уряду та представників Моссаду. Бен Гуріон спитав тоді у Іссера Харела, як той вчинив би на його місці.
Причина операції: підстави для незаконного рішення Після поразки Німеччини в Другій світовій війні багато нацистських лідерів тікали з країни в пошуках притулку. Адольф Айхман був одним з тих, кому вдалося втекти до Аргентини під іншим іменем. Моссад дізнається про це, тоді наприкінці 50-х років в Аргентині відбувається політична і соціальна дискусія щодо того, чому Аргентина не видає нацистського військового злочинця, вважаючи, що місцевий уряд має свої плани щодо цих злочинців.
Проведення операції Ізраїльські шпигуни спостерігали за Айхманом майже два тижні. Знаючи, що вони не можуть попросити його офіційної екстрадиції, адже це дозволить йому втекти, група продовжувала протягом декількох днів слідкувати за втікачем, визначивши, що він жив у передмісті Буенос-Айреса Сан-Фернандо, у скромному будинку на вулиці Ґарібальді, звідси й пішла назва операції. Команда орендувала кілька об'єктів: один для утримання Айхмана в полоні, інший на випадок, якщо щось піде не за планом в столиці й щоб не викликати підозри, а інший будинок — ближче до аеропорту, щоб замаскувати Айхмана, а потім вивезти його з країни.
Операція мала такі важливі моменти: 1 травня 1960 року ізраїльська шпигунська група Моссаду прибула до Буенос-Айресу під керівництвом Рафаеля Ейтана і Пітера Малкіна. Цього ж дня до країни під іншим ім'ям приїхав керівник операції й голова секретної служби Моссад — Іссер Харель.
Ізраїльські агенти шпигували за Айхманом з орендованої машини, припаркованої біля його будинку. Вони постійно міняли авто, щоб не викликати підозри. За кілька днів вони вивчили розпорядок дня підозрюваного. Айхман працював електриком на автозаводі Mercedes Benz, з роботи повертався завжди в один і той же час. Харель вирішує, що Малкін першим зустрінеться з нацистським злочинцем. Щоб уникнути ризику, з ним були ще двоє агентів на випадок, якщо Айхман вчинив би опір чи втік. Агенти запаркували поруч орендоване авто, щоб перевезти Айхмана до тимчасового житла. Ще два автомобілі було розташовано на Трасі 202, агенти в них мали робити вигляд, що авто зламались і не можуть їхати, тож запарковані поблизу дороги.