Центурія (, від centum — сто):
одиниця майново-вікової класифікації громадян у Стародавньому Римі, на основі якої комплектувалося римське військо; військова організаційно-тактична одиниця римського легіону, що налічувала бл. 100, згодом 60—80 солдатів під командуванням центуріона. міра площі, що становила 200 югерів (50,364 га). При колонізації нових територій, земельний фонд ділився на , кожну з яких виділяли приблизно на 100 сімей колоністів, звідки і назва міри.
Хоча традиційно вважається, що центурія — це піхотний підрозділ, історичні джерела вказують на існування кінних центурій, зокрема, в часи Римського царства загін з 300 целерів поділявся на 3 центурії по 100 вершників у кожній.
У VI ст. до н. е. римський цар Сервій Туллій запровадив реформи, що вводили майновий ценз, згідно якого, всі громадяни Риму були розділені на 5 майнових розрядів. Кожний розряд мав відповідну кількість голосів у центуріатних коміціях, а, у разі збору ополчення для війни, був зобов'язаний виставити певну кількість центурій.
В епоху імперії центурія зберігала значення військового підрозділу: 6 центурій формували когорту, всього у складі легіону було 59 центурій. Первісно, центурія складалася приблизно із ста (зазвичай — 80) воїнів, на її чолі стояв центуріон, який вибирався з досвідчених солдатів або призначався полководцем. Звання центуріона приблизно відповідає сучасному званню капітана, але за соціальним становищем центуріони належали до солдатів.
Див. також Легіон Когорта «Центурії» (Сторіччя) — книга Нострадамуса.
Примітки
Посилання
Римська Слава Античне військове мистецтво