Кривохи́жинці — село в Україні, у Мурованокуриловецькій селищній територіальній громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Входить до Долинянського старостинського округу. Населення становить 73 осіб.
В процесі археологічних досліджень, які проводились спеціалістами Львівського університету, на території села та на березі річки Жван було знайдено стародавній кременеобробний комплекс, що свідчить про наявність поселення на цій землі в давні часи.
Згідно адміністративного поділу село входило до: з 1672 по 1699 р. — Могилевської нахії, Кам'янецького санджаку, Кам'янецького еялету (Османська імперія); XVI ст. — Летичівського повіту (Подільська губернія); з 1796 р. — Снітківської волості, Могилівського повіту (Подільська губернія); XIX ст. — Могилівського повіту (Подільська губернія); з 1923 р. — Мурованокуриловецького району (Могилівська округа); з 1932 р. — Мурованокуриловецького району (Вінницька область); з 1941 по 1944 р. — Мурованокуриловецького району , Барського гебіту, генеральної округи Волинь та Поділля, Рейхскомісаріату Україна (Німецька окупація); з 1962 р. — Барського району (Вінницька область); 1967—2020 рр. — Муровано-Куриловецького району (Вінницька область); з 2020 р. — Могилів-Подільського району (Вінницька область)
Історія
У давнину Археологічні знахідки свідчать про наявність у межах сучасного села поселень Трипільської культури, датованих в межах 4350–4050 рр. до н. е. Зокрема на південному крутому схилі лівого берега річки Жван у місці впадання в неї річки Жабля розташовувалося поселення з кремнеобробним комплексом. Поселення розмірами приблизно 340 х 710 метрів мало неправильну овальну форму витягнуту з північного сходу на південний захід. Центральна частина поселення розрізана балкою. Більшість знахідок з кременю виготовлені з сировини розповсюдженої у найближчому Подністров'ї, але також присутній артефакт із сировини північно-західної частини волиноподільської плити, що свідчить про прямі контакти населення тогочасного Волино-Подільського регіону шляхом міжплемінного обміну сировиною. В межах поселення знайдено інструменти для обробки шкур тварин та обробки деревини. Рештки керамічних виробів прикрашені орнаментом у вигляді заглиблених прокреслених ліній, що було характерно для переходу від раннього до середнього етапу розвитку трипільської культури. На протилежному березі річки Жабля ще одне досліджене Трипільське поселення, розташоване в урочищі Жолобки між селами Долиняни та Кривохижинці. Воно займає місце на трикутному мисі, утвореному при впадінні у ріку Жван лівобережної притоки — річки Жаблі. При впадінні у ріку Жван її притоки — річки Жаблі, поселення займає кінцеву, південно-східну частину трикутного мису, площею до десяти гектарів.
За чотири кілометри на південь від Кривохижинець — біля села Дерешова, знаходиться городище датоване ранньою залізною добою (ІХ — IV століття до нашої ери), приналежне до скіфської культури. Вперше знайдене і описане у працях Юхима Сіцінського у ХІХ столітті. Городище має невеликі розміри та складну систему оборонних споруд. Зведено у вигляді асиметричної трапеції, розташованої на вузькому видовженому мисі, котрий зі сходу обмежено руслом ріки Жван, а із заходу — його правою притокою ріки Требіж, що зливаються південніше городища. Дослідники стверджують що городище має типове неслов'янське походження, а в епоху Київської Русі (X—XI ст. н. е.) його було лише добудовано. Припускається, що воно було відоме під назвою Якимово дворище. За свідченням місцевих жителів, камінь з городища селяни довколишніх сіл використовували для спорудження жител. Старий кам'яний міст у Мурованих Курилівцях також будувався з каменю, який брали з городища.
Також навколо сусідніх сіл знайдені численні свідчення перебування на цих землях племен Черняхівської культури, зокрема біля сусіднього села Долиняни знайдено поселення, датоване III—IV ст. нашої ери.
За часів Речі Посполитої (1569—1793 роки)
1604 р. — Перші записи про село Кривохижинці (польською мовою - Krzywochyzynce) у Кам'янецьких земських книгах. Опис знаходиться у розділі шляхетських маєтків Летичівського повіту.
1629 р. — В селі нараховувалось 17 домів (дворів).
1672—1699 рр. — Після захоплення турками головного міста Подільського воєводства — Кам'янця, Поділля і село Кривохижинці на 27 років потрапляє під владу Османської імперії у складі утвореного Кам'янецького еялету. У документах 1681 року, а саме Кам'янецькому дефтері, містяться відомості про існування маєтності у селі Кривохижинці (Kirivohijinci).
1718 р. — Кривохижинці тоді входили до так званих Богушівських маєтків (bona Boguszoviana) які належали спадкоємцям померлого Яна Богуша. В результаті спустошливих польсько-турецьких битв за Поділля, регулярних козацьких повстань а також через пандемію чуми 1710—1720 років в Кривохижинцях так само як і у Богушівці (з 1964 року — Знаменівка) та Калівці (з 1964 року — Ягідне) на той час не було жодного підданого («пусто»). Багато людей на той час загинули або переселилися до Волинського, Руського чи навіть інших воєводств.
1723 р. — У селі, яке відновлюється після спустошення, збудовано церкву. Джерела свідчать, що до церкви тільки почали приходити люди, тож у 1726 році її було освячено.
1726 р. — Згідно із актами візитації церковного майна, іконостас місцевої церкви не мав повноцінних царських або дияконських (сіверських) врат, а замість цього дверний отвір було завішено білим полотном, тож іконостас не мав дверей. Також зазначається, що місцева церква мала антимінс підписаний єпископом Руської унійної церкви Варлаамом Шептицьким. Вагомість антимінсу полягала у тому, що він найчастіше був свідченням наявності в церкві закріплених за нею святих мощів.
1760 р. — Кривохижинецька церковна парафія, хоча і знаходилась на території Копайгородського деканату, проте разом із селами Курашівці та Татарища належали до Соколецького деканату уніатської церкви.
1764 р. — Кривохижинці разом із селами Михайлівці, Долиняни, Супівка, Барок, Бирлинці Польові входять до Снітківського ключа із центром у Сніткові. Власником Снітківського ключа став Войцех Дзєржек (бл. 1714 — бл. 1774 рр.) політичний діяч, барський конфедерат. Найвірогідніше, що попередніми власниками ключа був шляхетський рід Чурилів, від яких він дістався Дзєржекам у спадок.
1792 р. — Після удару блискавки пожежею зруйновано стару дерев'яну церкву. Шанована ікона Божої Матері, була врятована від пожежі і відтоді вважалася чудотворною, тому щорічно на її честь в день Святої Трійці влаштовувалась хресна хода.
У складі Російської імперії (1793—1917 роки)
1793 р. — Внаслідок Другого поділу Речі Посполитої село як і все Поділля переходить під владу Російської імперії
1795 р. — Кам'яну з дерев'яним верхом церкву Покрови Пресвятої Богородиці відбудовано на новому місці. Згідно із записами Подільської єпархії 1837 року, церква Покрови мала 3-ярусний іконостас.
1796 р. — Після адміністративної реформи село увійшло до складу Снітківської волості, Могилівського повіту в утвореній Подільській губернії.
1797 р. — Рафал Дзєржек (син Войцеха Дзєржека) продає Снітків своєму молодшому брату Теодору Дзєржеку, який стає дідичем сіл Кривохижинці, Супівка і Снітків. Згідно з ревізійним переписом населення у Кривохижинцях окрім селян дідича також мешкала чиншова шляхта, яка фактично була верствою вільних селян, котрі за користування панськими землями сплачували чинш.
З 1831 по 1865 роки церковна парафія сусідніх Долинян приписана до церкви в Кривохижинцях. Це відбувалося на час відновлення церкви в Долинянах після пожежі.
1858 р. — З перепису земської власності відомо, що у землеволодінні, яке тоді складалось із сіл Кривохижинці та Олександрівка разом нараховувався 521 мешканець.
1885 р. — У Кривохижинцях мешкає 671 особа, наявні 110 дворів, є православна церква, 2 постоялих будинки та водяний млин.
1892 р. — Після завершення будівництва залізничної гілки Жмеринка-Могилів у 19 кілометрах від Кривохижинців відкрито станцію Котюжани.
Станом на 1898 рік Кривохижинці розділені між двома власниками — дружиною особистого дворянина Євгенією Пилипівною Афанасьєвою з міста Могилів-Подільський та почесним громадянином Георгієм Кириловичем Стопкевичем з Копайгорода.
У 1908 році в селі діяло сільське однокласне початкове народне училище. Законовчителем був священник Євгеній Кирилович Стопкевич, учителем — Євгеній Семенович Рябчинський.
У 1914 році починається будівництво скиту майбутнього монастиря. Перший поверх займала церква, на другому розташувались келії.
На початку ХХ століття на Поділлі стрімко розвивається промисловість. Відтак відомо що у 1915 році в Кривохижинцях діяв маслобійний завод власником якого був Стефан Пилипович Гаврилюк. Також працював водяний млин з одним розмельним каменем, власником якого зазначений Микола Йосипович Опольський.
Також в статистичних джерелах за 1916—1917 роки зустрічаються відомості про функціонування Кривохижинецького земського початкового училища. Працював тут лише один викладач і навчалися діти лише протягом трьох років.
Українська Народна Республіка / Українська Держава (1917—1920 роки)
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки. Після початку українсько-радянської війни, 22 січня 1918 року УНР проголошено незалежною державою.
В результаті наступу більшовистської Червоної армії у лютому 1918 у навколишніх селах було проголошено встановлення радянської влади, але вже у березні відновлено УНР шляхом окупації регіону союзними австро-угорськими військами.
6 березня 1918 Центральна Рада УНР скасувала поділ України на губернії та повіти й запровадила поділ на землі. Зокрема, Кривохижинці увійшли до складу Поділля (Подільської землі) з центром у Кам'янці-Подільському.
У квітні 1918 року в результаті перевороту на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським проголошено створення Української держави. Починається поступове повернення маєтностей поміщикам на фоні не вирішеного питання земельної реформи. Такі дії влади спричинили до визрівання повстання серед малоземельних селян. В Могилівському повіті, до якого належали Кривохижинці, на одне селянське господарство припадало лише 2,65 десятин землі, що було значно нижче за харчову норму (3,5 десятини). Цей показник був найнижчим серед усіх повітів Поділля. В період селянських бунтів 1918 року жителі Кривохижинців заявили, що не визнають жодної влади. Для обмеження доступу представників правопорядку навколо села були розставлені кулемети. Окремі джерела стверджують також про факти розправи над заможними людьми.
У 1918 році недобудований житловий корпус монастиря в Кривохижинцях дістався єврейській общині, та був облаштований під господарчі потреби для зберігання зерна. В тому ж році афонський монах Антоній Горбатюк з дозволу місцевої сільської громади в цьому ж приміщенні, заснував монастир-богадільню.
На початку листопада 1920 року війська УНР займали фронт на Поділлі від містечка Яруга над Дністром уздовж річки Мурафа через Бар до Вовковинців. 10 листопада розпочався наступ Радянських військ. Вже 12 листопада 1920 року Червона армія захопила станцію Котюжани та Муровані Курилівці, внаслідок чого в селі Кривохижинці остаточно встановлено владу Української Соціалістичної Радянської Республіки.
Радянська доба (1920—1991 роки)