Барбара Олельківна (; на зламі 1428/29 — пред 13 лютого 1492) — київська князівна, регентка Східної Мазовії.
Донька київського князя Олелька Володимировича та московської князівни Анастасії Василівни.
За припущенням польського дослідника , своє рідкісне на Русі ім'я вона дістала на честь Барбари Циллі, — дружини священного римського імператора Сигізмунда Люксембурзького, з котрою той в січні 1429 року побував на луцькому з'їзді монархів.
Між 1441 та 1443, причому ближче до останньої дати, Барбару видали в шлюб з мазовецьким князем Болеславом IV. В шлюбі вона народила десятьох дітей, однак лише 4 сини (Конрад, Януш, Болеслав і Казимир) й донька дожили до повноліття. Прикметно, що Болеслав вважався одним із головних претендентів на польський трон після загибелі Владислава Варненчика. Ба більше, в 1446 його обрали королем, щоправда, у разі відмови Казимира Ягеллончика, а цього так і не сталось.
Уперше Барбара Олельківна згадується в бреве папи римського Миколая V від 18 грудня 1450. Зі смертю чоловіка 10 вересня 1454 вона стала самостійною властителькою Вишогрудської землі, що була її віном, а по кончині свекрухи 25 травня 1458 — регенткою (ducissa et gubernatrix) Східної Мазовії разом із плоцьким єпископом Павлом Гіжицьким (вперше згадується під таким титулом 1 серпня того ж року). Від імені малолітніх синів Барбара Олельківна брала участь у засіданнях князівських , вела листування з сусідніми державами (в т.ч. із Тевтонським орденом) й скріпляла документи, нерідко титулуючись як ducissa Mazouie, Russie etc. Олельківна також спричинилась до обговорення питання престолонаступництва вмерлих князів Західної Мазовії.
Була похована у парафіяльному костелі св. Трійці в Новім Мясті, що неподалік Плонська, правдоподібно в неділю 19 лютого 1492.
Див. також Євдокія Олельківна Єлизавета Гедимінівна
Примітки
Джерела