Під інтелектом у тварин мають на увазі сукупність психічних функцій, до яких належать мислення, здатність до навчання і спілкування, які не можуть бути пояснені інстинктами або умовними рефлексами. Вивчається в рамках когнітивної етології, порівняльної психології і зоопсихології.

Життя високорозвинених тварин зазнає впливу емоцій і мотивів. Ймовірно, деякі з них мають здатність будувати логічні припущення і планувати, знаходити розв'язки в нових ситуаціях, спілкуватися з представниками інших видів (зокрема з людиною).

Історія розвитку уявлень про інтелект тварин

Здатність тварин до мислення була предметом суперечок ще з античних часів. Арістотель ще в IV столітті до нашої ери виявив у тварин здатність до навчання і навіть допускав наявність у тварин розуму. Початок науковому дослідженню інтелектуальних здібностей тварин, як і їх психіки взагалі, поклав Чарльз Дарвін у своїй книзі «Походження видів і природний добір» — «Традиційно прийнято розділяти історію зоопсихології на два періоди: 1) до створення Ч. Дарвіном еволюційного вчення в 1859 році; 2) період після Дарвіна. До останнього періоду часто застосовують ще термін „наукова зоопсихологія“ підкреслюючи тим самим, що до розвитку еволюційного вчення ця наука не мала під собою серйозної бази і тому не могла вважатися самостійною».. Його учень продовжив вивчення, результатом чого стала книга «Розум тварин». Підхід Роменса відрізняється антропоморфізмом і недостатньою увагою до строгості методології. Книга «Розум тварин» заснована на окремих випадках, які видалися гідними уваги автору, його читачам або друзям, а не на систематичному цілеспрямованому спостереженні. Попри сумнівну науковість, цей підхід отримав поширення. Серед його прихильників можна відзначити () і ().Scores of anecdotal collections appeared in which the tendency to humanize and eulogize the mental powers of higher animals reached the ridiculous… The collections of Romanes, Buchner, Lindsay and Perty are among the most extensive and dependable of those which have survived to our own day.

Автор неодноразово спостерігав прояв неабиякої кмітливості у зубра в зоологічному парку в Кінгстон Хіллс. Оскільки згадана тварина вирізнялася кепським характером, в його ніс було всунуто кільце, до якого кріпився ланцюг близько двох футів завдовжки. На вільному кінці ланцюга було кільце дюймів чотири діаметром. Коли тварина паслася, ланцюг вільно волочився по землі, в небезпечно близько від копит. Варто було тварині наступити на це кільце, вона зазнала б вельми сильного болю. Вона знайшла досить дотепний спосіб позбутися цієї незручності, надівши ланцюг на ріг. Я багато разів бачив, як розумна тварина проробляла цей трюк, спочатку обережно просовуючи ріг в отвір, потім трясучи головою, поки кільце надійно не стане на місце!Цитується за:

Результати, отримані на підставі такого «анекдотичного підходу», не витримали перевірки і були спростовані експериментами. На початку XX століття в науках про поведінку тварин набув широкого визнання прямо протилежний підхід. Це було пов'язано з виникненням наукової школи біхевіоризму. Біхевіористи надавали великого значення науковій строгості й точності використовуваних методів. Але разом з тим, вони в принципі виключали можливість вивчення психіки тварин. Одним із засновників біхевіоризму є , британський психолог. Йому, зокрема, належить знамените правило, відоме як . … ту чи іншу дію в жодному разі не можна інтерпретувати як результат прояву будь-якої вищої психічної функції, якщо його можна пояснити на основі наявності у тварини здатності, що займає нижчий ступінь на психологічній шкалі.

Близькою за духом до біхевіоризму була концепція нервової діяльності радянського фізіолога І. П. Павлова. У лабораторії Павлова навіть існувала заборона на антропоморфізми. Ми абсолютно забороняли собі (в лабораторії був оголошений навіть штраф) вживати такі психологічні вислови, як собака здогадалася, захотіла, побажала тощо. Нарешті, нам усі явища, якими ми цікавилися, стали уявлятися в іншому вигляді.. Не всі біхевіористи поділяли ідеї радикального, «редукціоністського» біхевіоризму, що зводив все різноманіття поведінки до схеми «стимул-реакція». До таких учених належить Едвард Толмен, американський психолог.

У міру накопичення емпіричного матеріалу, щодо поведінки тварин, натуралістами і зоопсихологами, виявилося, що не всі поведінкові акти можуть бути пояснені інстинктами або навченням.

Інтелектуальні здібності тварин «…надзвичайно складно точно вказати, з приводу яких тварин можна говорити про інтелектуальну поведінку, а з приводу яких — ні. Очевидно, мова може йти лише про вищих хребетних, але явно не тільки про приматів, як це донедавна вважалося».— К. Е. Фабрі До інтелектуальних здібностей тварин, відмінних від людини, відносять здатність до розв'язання нетривіальних поведінкових завдань (мислення). Інтелектуальна поведінка тісно пов'язана з іншими компонентами поведінки, такими як сприйняття, маніпулювання, навчення і інстинкти. Складність поведінкового акту не є достатньою підставою для визнання наявності інтелекту тварини. Складна гніздобудівельна поведінка деяких птахів обумовлюється вродженими програмами (інстинктами). Основною відмінністю інтелектуальної діяльності є пластичність, що дозволяє значно підвищити шанси на виживання в умовах швидкозмінного середовища.

Про розвиток інтелекту можуть свідчити як поведінка, так і будова головного мозку. Великої популярності набули тести на інтелект для приматів, аналогічні тим, що використовуються в широко розповсюджених тестах на інтелект для людини. Як приклад застосування другого підходу можна навести коефіцієнт енцефалізації й число Данбара, що зв'язує розвиток нової кори і розміри стада у приматів.

Інтелект є вершиною розвитку психіки тварин. Нині є свідчення наявності зачатків інтелектуальної діяльності у широкого числа хребетних тварин. Проте інтелект у тваринному світі є досить рідкісним явищем. Окремі дослідники визначають розум як властивість складних саморегульованих систем.

Здатність мурах вирішувати складні завдання пов'язана з емерджентними властивостями мурашника як «надорганізму», окремі ж мурахи для опису дороги до їжі можуть передати 6 біт за 200 секунд.

Передумови

Пам'ять і навчання

Навчання поєднує все розмаїття форм модифікації поведінки під дією факторів зовнішнього середовища — утворення умовних рефлексів, фіксація, звикання, тренування (навіть вроджені форми поведінки потребують певної доробки) і латентне навчання. Здатність до навчання властива майже всім тваринам, за винятком найпримітивніших.

Навчання забезпечує гнучкість поведінки і є однією з передумов формування інтелекту.

Маніпулювання Маніпулювання — прояви рухової активності, що охоплюють всі форми активного переміщення тваринами компонентів середовища в просторі (на противагу локомоції — переміщенню самих тварин у просторі). У вищих тварин маніпулювання здійснюється переважно за допомогою ротового апарату і передніх кінцівок (обстеження предметів, харчування, захист, конструктивні дії тощо). Маніпулювання та маніпуляційне розв'язування задач дають тварині найбільш глибокі, різноманітні і суттєві для психічного розвитку відомості про предметні компоненти середовища і процеси, що в ньому відбуваються. В ході еволюції прогресивний розвиток маніпулювання відігравав вирішальну роль у розвитку пізнавальних здібностей тварин і ліг в основу формування їхнього інтелекту. У викопних приматів — предків людини — маніпулювання, особливо «біологічно нейтральними» предметами, стало основою зародження трудової діяльності.

Вищі психічні функції

Мова Ключовими ознаками мови як комунікативної системи є розвиток у процесі соціалізації, довільний характер знаків, наявність граматики і відкритістьможливість необмеженого розширення репертуару. Комунікативні системи тварин відповідають окремим ознаками мови. Як приклад можна привести широко відомий бджолиний танець. Форма його елементів (виляння, переміщення по колу) відокремлені від змісту (напрямок, відстань, характеристики джерела корму).

Хоча і є свідчення про те, що деякі здібні до говоріння птахи здатні використовувати свої спадкові здібності для потреб міжвидової комунікації, дії здібних до говоріння птахів (майни, папуги ара) не відповідають цьому визначенню.

Одним з підходів до вивчення мови тварин є експериментальне навчання мові-посереднику. Великої популярності набули подібні експерименти за участі людиноподібних мавп. Оскільки, через анатомо-фізіологічні особливості, мавпи не здатні відтворювати звуки людського мовлення, перші спроби навчання їхній людської мови зазнали невдачі. Деякі експерименти з навчання мавп мови Ім'я дослідника Ім'я тварини Мова Аллен і БеатрисГарднери Уошо (шимпанзе) Мова глухонімих (амслен) Девід Примак і Енн Джеймс Примак Сара (шимпанзе), Елізабет, Піоні Спеціально розроблена (використовувалися фігурні жетони для позначення слів англійської мови) Д'ьюейн Румбо () Лана (шимпанзе) Спеціально розроблена штучна мова на основі лексиграм. Франсіна Паттерсон Коко (горила) Жестова мова (близько тисячі знаків) Перший експеримент із використанням жестової мови-посередника був проведений подружжям Гарднерів. Вони виходили з припущення про нездатність шимпанзе до артикуляції звуків людської мови. Шимпанзе Уошо виявила здатність до комбінування знаків на кшталт «ти» + «лоскотати» +«я», «дати»+«солодкий». Мавпи із зоопарку при університеті Невади в Ріно використовували амслен для спілкування один з одним — «Бруно і Буї розмовляють між собою зовсім небагато; в їхніх діалогах переважають в основному „гастрономічні“ теми». Мова ховрахів досить складна і складається з різноманітних свистів, щебетів і клацань різної частоти і гучності. Також у тварин можлива міжвидова комунікація.

Широко розповсюджене спільне зграйне полювання у ссавців і деяких птахів, існують також випадки міжвидового скоординованого полювання.

Знаряддєва діяльність

Довгий час вважалося, що здатність створювати й використовувати знаряддя праці властива тільки людині. Зараз є велика кількість свідчень активного і цілеспрямованого використання тваринами знарядь праці.

За допомогою палиць мавпи (шимпанзе) витягують важкодоступну їжу (термітів з термітника, їстівні корені з землі), полюють і навіть вимірюють глибину. За допомогою каменів мавпи розколюють горіхи (молодим мавпам доводиться довго цьому вчитися) і можуть навіть використовувати декілька взаємодоповнювальних інструментів.

Грифи розбивають яйця страусів, скидаючи на них каміння. Високі інтелектуальні здібності демонструють граки, здатні робити і використовувати відносно складні інструменти .

Мислення Особливий інтерес до проблем мислення тварин спостерігався на зорі становлення порівняльної психології. Основна література з цієї теми належить класикам, найбільш відомим з яких є Вольфганг Келер. У той час експерименти проводилися переважно на приматах. Келер, наприклад, використовував шимпанзе. Зараз вже достовірно встановлено, що мислення властиве не лише приматам. Останнім часом були отримані дані про здатність новокаледонських ворон до встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Самка африканського сірого папуги показала здатність до виведення шляхом виключення.

Абстрагування

Класифікація та узагальнення Узагальнення — продукт розумової діяльності, в якому представлені відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності. Види узагальнення відповідають видам мислення. Узагальнення виступає також як засіб розумової діяльності. Найпростіші узагальнення полягають в об'єднанні, групуванні об'єктів на основі окремої, випадкової ознаки (синкретичні об'єднання). Складнішим є комплексне узагальнення, за якого група об'єктів об'єднується в єдине ціле на різних підставах.

Математичні здібності