Герман Брюссельманс

Герман Франц Марта Брюссельманс (; ) — бельгійський письменник, поет і фейлетоніст.

Життєпис Юність Герман Брюссельманс народився в 1957 році в в сім'ї торговців худобою. Брюссельманс у дитинстві був хорошим футболістом і навіть грав у професійному клубі «Локерен». Коли йому виповнилося 18 років, йому довелося, однак, зробити вибір між навчанням і футболом. Він вступив до Гентського університету і навчався на філологічному факультеті, де він серйозно зацікавився літературою. Отримавши диплом, він почав працювати бібліотекарем у Брюсселі.

Кар'єра У 1980-ті роки він почав писати автобіографічну прозу і в 1985 році написав свій перший успішний роман «Чоловік, який знайшов роботу» (). У цій книзі, написаній у той період, коли Брюссельманс перебував у алкогольній та наркотичній залежності, йдеться про бібліотекаря-невдаху, який весь день п'є і фантазує про одну офіціантку. Ця сумна книга, визнана багатьма кращою в письменника, добре пояснює будову бельгійської бюрократії 1980-х років. У 1998 році він написав продовження «Ще тричі поспати, і я прокинусь» (), а в 2010 році третю частину — «Повільніше швидкості» ().

Герман Брюссельманс, разом з Томом Лануа і Крістін Хеммерехтс, представляв нове покоління фламандських письменників. Його твори майже завжди автобіографічні, часто його темами стають секс, алкоголь, сигарети і нудьга повсякденного життя. Він також іноді описує селянський побут, в атмосфері якого він ріс у 1960-х роках, наприклад у книзі «Кінець людства» (, 1967), в якій він з'єднує чотири коротких оповідання.

Брюссельманс часто ставав об'єктом критики. Незадоволення рецензентів викликала монотонність його книг, а також вульгарна,занижена мова і підкреслена сексуальність його текстів. Темою багатьох його книг стало зображення життя модного письменника, в них він нерідко відчутно зачіпає своїх колег. Через численни появи у ЗМІ критики відмовляють йому в званні серйозного письменника, що, однак, не заважає його книгам бути популярними, особливо в молодої аудиторії.

Брюссельманс продуктивний автор, який іноді пише по дві книжки на рік. Його творчість охоплює більше 50 книг. У 2007 і 2008 роках він написав трилогію про письменника з богеми Данні Муггепута («Муггепут» (), «Досконалий головний біль» () і «Тос» (). Брюссельманс зачіпає такі теми, як Друга світова війна, екстремальний секс і суспільне життя.

Поява в засобах масової інформації Брюссельманс домігся популярності також завдяки регулярній появі у теле - і радіопередачах. У 1991 році він мав власну рубрику в телевізійній гумористичній програмі «Будинок недовіри» (). У цій програмі він прославився своїми жартівливими висловлюваннями. Його часто запрошують на різні ток-шоу й у дискусійні програми, тому що він не боїться відверто висловлювати свою думку. Він писав на замовлення для сатиричного журналу «Мовчун» (, нині не існує), крім того, щотижня у нього виходить фейлетон у популярному гумористичному журналі «Юмо». У середині 1990-х років він читав свої фейлетони на голландському радіо VPRO. Через провокаційні висловлювання в нього іноді виникали труднощі: наприклад, він висловив образливий коментар про модельєра у книзі «Uitgeverij Guggenheimer». Вона розпочала судовий процес проти Брюссельманса, і його книга на деякий час зникла з прилавків магазинів.

У 2007 році роман Брюссельманса «Екс-ударник» був екранізований фламандським режисером . Громадська думка про цей фільм сильно розділилася, і критики вважали фільм невдалим.

У 2014 році він був членом журі в телевізійній програмі «De Slimste Mens Ter Wereld». Присутність Брюссельманса в цій програмі дуже сподобалося телеглядачам Фландрії, тому що він в ході програми відпускав вульгарні жарти про учасників. Ніхто не знав, чи він був серйозним чи ні. Його часто запрошують як аналітика, коли відбуваються важливі футбольні зустрічі.

Особисте життя В 1981 році він одружився з Глорією Ван Іддерхем, в 1986 вони разом оселилися в Генті, але в 1991 році розлучилися. Потім він познайомився, за його словами, з найважливішою жінкою свого життя Танею Де Меценаре. Вони одружилися в 2005 році, але через шість років їхній шлюб розпався. Вони розлучилися, проте як і раніше підтримують прекрасні стосунки і, на думку Брюссельманса, є спорідненими душами. Після розлучення Брюссельманс хотів припинити письменницьку кар'єру, але через рік знову взявся за перо.

Додаткова інформація Герман Брюссельманс був одним з постійних гостей на футбольному ток-шоу «Studio 1 op zondag» з Франком Расом. Публіка обожнювала Брюссельманса за гострий і сповнений гумору аналіз гри футболістів. Брюссельманс звертає увагу не тільки на техніку футболіста, але й на його вигляд. У 2005 році він посідав 180 місце у фламандському списку виборів «De Grootste Belg» (найвеличніший бельгієць). В гумористичній програмі «Chris&Co» Кріс Ван Ден Дурпел спародіював його. Разом з Луком Алло він створив футбольну програму «De kleedkamer» на спортивному каналі «Sporting Telenet».

Бібліографія

Романи 1984: Красиві очі () 1985: Людина, яка знайшла роботу () 1986: Сьогодні я тверезий () 1987: Чи є канали в Аалсті? () 1989: Dagboek van een vermoeide egoïst () 1990: Політ для мене () 1991: Колишній письменник (раптом нічого не сталося 1) () 1993: Колишній коханець (раптом нічого не сталося 2) () 1994: Колишній ударник (раптом нічого не сталося 3) () 1994: Стара новина цих часів () 1995: Повернення Бонанзи (Ґуґґенгаймер 1) () 1995: Жінки з IQ () 1996: Автобіографія когось іншого () 1996: Ґуґґенгаймер миє біліше (Ґуґґенгаймер 2) () 1997: Ви завжди хочете мене бачити? () 1997: Логіка для ідіотів () 1998: Ще тричі поспати, і я прокинусь (Людина, яка знайшла роботу 2) () 1999: Кінець людей у 1967 році () 1999: Видавець Ґуґґенгаймер (Ґуґґенгаймер 3) () 2000: Пробач мені любов (Усі унікальні, крім мене 1) () 2001: Зім'яте обличчя () 2002: Поцілунок вночі (Усі унікальні, крім мене 2) () 2002: Людина () 2003: Засуха () 2004: Я багатий і знаменитий і мені болить шия (всі унікальні, крім мене 3) () 2004: У безладі () 2005: Привид Тутоаї () 2007: Комарі (Комарі 1) () 2007: Ідеальний головний біль (Комарі 2) () 2008: Тоос (Комарі 3) () 2008: День у Генті () 2009: Моє волосся довге () 2009: Калоеммерке в мило () 2010: Повільніше, ніж швидкість (Людина, яка знайшла роботу 3) () 2011: Від трьох до шести () 2011: Біографія Джона Муца () 2012: Страх води під час утоплення () 2012: Ґуґґенгаймер у моді (Ґуґґенгаймер 4) () 2013: Можливі спогади () 2013: Кваластофон () 2014: Мак і Едді () 2014: Писати () 2014: Мак і Едді, і Манон ()

Новели 1988: Помирайте щонеділі і вмирайте протягом тижня () 2006: Знаки долара в очах Матері Терези () 2007: Колектив сироти () 2007: Квантовий () 2008: Про мою дружину () 2009: Станційний роман () 2014: Чому Бельгія (не) стає чемпіоном світу ()

Оповідання 1982: Безглузде плавання () 1992: Красива дівчина, що тягне () 1998: Квіти на моїй могилі () 2000: У наші суворі прекрасні часи () 2002: Хворий НВ ()

Інше 1988: Історія фламандської літератури () 1989: Історія світової літератури () (фейлетони) 1989: Канадська стіна () (подіум, разом з Томом Лануа) 1997: У дівчаток більші груди, ніж у хлопчиків () (дитяча поезія) 1997: Але більше не панікувати () (цитати, складені Гердом Де Леєм) 1997: Хто такий Герман Брюссельманс і чому? () (збірка до дня народження, складена Едом Ваном Еденом) 2000: Валіза () (комікс) 2004: Святий переляк () (фейлетони) 2007: Досі немає паніки () (цитати, складені Гердом Де Лєєм) 2010: Питання любові ()

Фільми Акторські роботи 1994: Статеве життя бельгійців 1950-1978 () 1996: Кемпінг Космос ()

Екранізації 2007: Колишній ударник

Примітки

Посилання Офіційний сайт письменника (нідерландською мовою)