Зачало ( — перікопи — «щось відокремлене з усіх боків») — пронумеровані фрагменти текстів Євангелія та Апостола, на які вони розділені для прочитання при здійсненні богослужінь. Всі євангельські зачала в залежності від авторства поділені окремо одне від одного, на відміну від апостольських. Так в Євангелії від Матфея — 116 зачал, від Марка — 71 зачало, від Луки — 114 зачал, від Іоана — 67.
Поділ Євангельські зачала, які читаються щодня протягом року за Божественною літургією є точно окреслене коло. За характером читань воно розбивається на три цикли: перший містить в собі зачала Неділь і седмиць від Святої Пасхи до П'ятдесятниці; другий починається від першої Неділі після П'ятдесятниці і продовжується до Великого посту; третій цикл включає в себе євангельські зачала, які виголошуються в Неділі та седмиці Великого посту.
Перший цикл Перший цикл річного кола недільних літургійних євангельських читань обіймає читання восьми Неділь: Святої Пасхи, про Фому, про святих жінок-мироносиць, про розслабленого, про самарянку, про сліпого, святих отців 1-го Вселенського Собору, П'ятдесятниці.
Читання цих Неділь представляють наочний доказ особливого підбору євангельських читань для недільних днів. У недільні дні згадуються деякі події і особи, які стверджують спасительну звістку Воскресіння.
У Неділю Святої Пасхи читається зачало 1 від Іоанна. У ньому викладається вчення про Бога Слово і про Його втілення. У Великий день Воскресіння Христового в даний час Свята Церква не пропонує своїм чадам зображення події Воскресіння, як це можна було б очікувати і як це мало місце в системі читань Святого Євангелія до X століття. В цей день для повчання важливіше благовістити про Того, Хто воскрес: описати Його гідність, запропонувати високе богослів'я про Другу Іпостась. Розповідь про Божественну природу Ісуса Христа і Його явлення світу покликане залучити нашу свідомість до вищого розуміння того, що сталося, наблизити нас до розуміння таємниці Воскресіння: «Слово стало плоттю і перебувало між нами, повне благодаті та істини, і ми бачили славу Його, славу як Єдинородного від Отця». На закінчення першого зачала Свята Церква звіщає про дарування надзвичайних дарів, вилиттям на людину через втілення Сина Божого: «Закон даний через Мойсея, благодать же й істина через Ісуса Христа».
Необхідність свідчення про воскреслого Христа розкривається в зачалі другої Неділі — Неділі про Фому.
Третя неділя після Святої Пасхи — Неділя жінок-мироносиць (Мк. 15: 43 — 16: 8). Євангеліє цього Тижня оповідає про подвиг жінок, що послідували за Господом під час Його земного служіння і колишніми свідками Його страждань, смерті і поховання.
Четверта неділя після Пасхи — Неділя про розслабленого (Ін. 5: 1—15). У євангельському читанні Тижня йдеться про одне з найбільших чудес Господа Ісуса Христа — зцілення розслабленого у овечій купальні в Єрусалимі. Тридцять вісім років ніс він ярмо недуги. Перебуваючи у цілющого джерела, розслаблений не отримував зцілення, так як не мав нікого з ближніх, хто допоміг би йому першим зануритися в воду негайно після збурення її ангелом.
Наступної неділі — неділя про самарянку (Ін. 4: 5-42). У бесіді з самарянкою Господь Ісус Христос сповістив: «Бог є Дух, і тим хто поклоняється Йому, повинні поклонятися в дусі та в правді» (Ін. 4: 24).
Шоста неділя після Пасхи — Неділя про сліпого (Ін. 9: 1-38). Одного разу Господь Ісус Христос побачив сліпого, що просить милостиню. На питання учнів, яке передувало зціленню, хто згрішив, він чи батьки його, Христос відповів: «Ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі. Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе» (Ін. 9: 3-4).
Євангельські читання неділь про розслабленого, про самарянку, про сліпого, розвивають христологію зачала першої Неділі, продовжуючи розповідь про святого апостола Фому і святих жінок-мироносиць, духовно зміцнюють віруючих. Неділі ці засновані Святою Церквою, щоб дати віруючим уявлення про суть Воскреслого: воскрес Месія, який зцілював словом розслаблених, сліпонароджених, воскрешав померлих, який приніс воду живу, Месія, вперше відкрив Себе самарянці: «Месія — це Я, який розмовляю з тобою» (Ін. 4: 26).
Перший цикл євангельських недільних літургійних зачал закінчується неділею, іменованої П'ятдесятницею. Читання цієї неділі (Ін. 7: 37 — 52; 8: 12) відкриває всім, хто увірував у Втіленого Сина Божого і пішов за Ним, таємницю про дарування іншого Утішителя (Ін. 14: 16—17) — про благодатне Царство Святого Духа: «Хто спраглий, нехай іде до Мене і п'є. Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої. Це ж сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім'я Його» (Ін. 7: 37—39).
Закінчуючи цикл зачал, які містять високе богослів'я про Особу Воскреслого, Свята Церква вказує на свою природу як на скарбницю дарів Святого Духа, як на невичерпне джерело на землі рік води живої для порятунку вознісся людейНастольная книга священнослужителя. — М.: Издательство Московской Патриархии, 1992. — Том 1. — 670 с..
Другий цикл Другий цикл недільних літургійних євангельських читань обіймає 32 неділі: від неділі 1-ї після П'ятдесятниці, іменованої неділею Всіх святих, до Великого посту.
Євангеліє від Матфея по седмичних і недільних днях починає читатися від понеділка Святого Духа і продовжується аж до 17 неділі після П'ятдесятниці. Але починаючи з 12 седмиці і до 17 по понеділках, вівторках, середах, четвергах і п'ятницях читається Євангеліє від Марка, а Євангелія від Матфея читається тільки по суботах і неділях. Закінчується читатися Євангеліє від Матфея у п'ятницю після Воздвиження, адже в наступний понеділок читається вже Євангеліє від Луки, а неділя перед Воздвиженням та субота і неділя після Воздвиження випадають з річного кола євангельських зачал, так як в ці дні читаються призначені зачала.
Після Воздвиженської переступки починається читатися з понеділка Євангеліє від Луки. Яке в загальному читається по недільним і седмичним дням. Від 29 неділі після П'ятдисятниці по буднях (крім суботи та неділі) до неділі 32 читаються зачала Євангелія від Марка. Крім цього в цей період читань Євангелій від Луки випадають з річного кола ще такі дні як: неділя святих праотців, неділя святих отців(із суботою), неділя після Різдва Христового (якщо є відступка), неділя перед та після Богоявлення, де також читаються призначені зачала, а рядові відкидаються. В зв'язку з коливанням дати Пасхи є ще Богоявленська відступка, адже період від неділі після Богоявлення до неділя Митаря і фарисея може тривати від 0 до 5 седмиць (4 недільні зачала), де читаються по необхідності зачала 32, 31, 30, 17 неділі після П'ятдесятниці так, щоб зачало 32 неділі (про Закхея) передувало неділі митаря і фарисея.
Розповідаючи в першому великодньому циклі про благодать й істину, що відбулися через Ісуса Христа, Свята Церква в другому циклі проповідує про таємниче значення отриманих благ.
Зачало неділі 2-ї після П'ятдесятниці (Мт. 4: 18—23) присвячено покликанню святих апостолів. Звернення Господа до галілейських рибалок «Ідіть за Мною» є одночасно і Його заклик до кожної людини: слухай все подальше благовіщення та «Іди за Мною».
Починаючи з неділі 3-ї після П'ятдесятниці Свята Церква в читаннях, в допомогу віруючим, які пішли за Христом, розкриває подробиці вчення і служіння Спасителя, яскравіше змальовуючи Його Особу.
З неділі 4-ї до 10-ї після П'ятдесятниці Свята Церква оповідає в євангельських читаннях про чудесні діяння Спасителя. Зачала цих неділь мають на меті показати вірним Божественну силу Ісуса Христа, Якому підкоряється і нежива природа, і «біси коряться нам в ім'я Твоє», як про те з радістю розповідали учні свого Вчителя, повернувшись з проповіді. Зачала мають повчальне значення, вони ніби призначені для навчання слухачів Христових таїн віри: якою вона має бути і з яких джерел виточується.
З неділі 11-ї до 16-ї після П'ятдесятниці літургійні євангельські читання розкривають христологічний сенс деяких притч Господа Ісуса Христа, підносячи вчення Спасителя в цій сильній і вражаючій формі. Свята Церква знову дбайливо звертається до своїх чад — «роду невірного і розбещеного», чути і бачити «стільки чудес, здійснених Ним», як би в останнє попередження майбутнього Божого Суду, — із закликом покаятися.
Євангельське читання 17-ї неділі закликає наслідувати хананеянку, яка явила високий приклад віри, надії, терпіння і смирення. Саме цією неділею закінчується читання недільних зачал Євангелія від Матфея.
З неділі 18-ї до 32-ї після П'ятдесятниці (до підготовчих неділь до Великого Посту) Свята Церква, щоб сильніше закарбувати в свідомості віруючих передане їм в євангельських читаннях від Матфея віровчення, зачалами Євангелія від Луки повторює в основному те ж коло євангельського благовіщення. Починається це коло читань розповіддю про покликання святих апостолів, далі викладається вчення Господа, потім деякі примітні Його діяння та, нарешті, обрані притчі. Читання зачал від Луки, слідуючи порядку вибору євангельських тем, аналогічного читань від Матфея, іноді підсилює деякі частини проповіді Господа або поповнює, в порівнянні з євангелістом Матфеєм, окремі події євангельської історії. Крім того, оскільки цей цикл читань за часом наближає віруючих до Великого посту, він має в своєму посилі приготувати вірних до покаяння.
Закінчується другий період річного кола літургійних євангельських читань неділею 32-ю після П'ятдесятниці, яка називається неділею про ЗакхеяМироносицкий П. М. О порядке церковных чтений Евангелия (по поводу отступок текущего года) // Богослужебне указания на 1999 год для священнослужителей. — М.: Издательство Московской Патриархии, 1998. — С. 596—689. .
Третій цикл Третій цикл починається з євангельських читань чотирьох підготовчих неділь до Великого посту: про митаря і фарисея, про блудного сина, м'ясопусної і сиропусної, які розподіляються між євангелістами Матфеєм і Лукою. Безпосередньо передуючи Великому посту, неділі ці присвячені підготовці до гідного проходження великого подвигу. Неділя про митаря і фарисея навчає молитві; неділя про блудного сина вчить покаянню; неділя м'ясопусна нагадує про Страшний суд Божий, та про те, як можна сподобитися благословення Отця Небесного; неділя сиропусна закликає до прощення образ і до збирання скарбів нетлінних.
Читання Євангелія в неділі Великого посту розділені між євангелістами Іоанном і МаркомИоанн (Маслов), архим. Практическое руководство для священно-церковнослужителей при совершении богослужений в дванадесятые праздники, дни Постной и Цветной Триоди. — К.: Общество любителей православной литературы. Издательство имени свт. Льва, папы Рымского, 2007. — 311 с..
Перша неділя Великого посту називається Неділею Торжества Православ'я, над усіма єресями, а зокрема над єрессю іконоборства. Іконоборці, заперечуючи ікони і священні зображення, підривали основний християнський догмат про втілення, тобто, що Син Божий став подібною до нас людиною, а отже, і описуваним. Тому цієї неділі і належить поклоніння Нерукотворного Образа Спасителя.
Друга неділя Великого посту присвячується пам'яті святого Григорія Палами, архієпископа Фессалонікійського († бл. 1360), захисника вчення про нетварне Фаворське світло. Вказавши в попередню неділю на обоження як мету християнського діяння, тепер Свята Церква говорить про його плоди, про преображення людини, коли його сутність освячується Божественним світлом. Не випадково на іконах святих угодників Божих навколо їхньої голови зображується сяйво, чи німб.
Як досягається преображення душі і який шлях веде до нього? Свята Церква каже про це в третю, Хрестопоклонну неділю Святої Чотиридесятниці, виносячи на поклоніння віруючим Чесний Хрест. Про шляхи несення хреста свого і розп'яття на ньому людини з пристрастями і похотями йдеться у Євангелії дня, в словах Спасителя, що потрібно взяти хрест свій і погубити душу свою, щоб отримати життя вічне (Мк. 8: 34 — 9, 1).