Хента́й ( ) — різновид манґи, аніме, відеоігор та зображень, основним елементом яких є порнографічні сцени. Поява та розвиток хентаю обумовлена специфічно японським культурно-історичним ставленням до естетики та сексуальності .
У цьому значенні слово вкрай рідко вживається в самій Японії — зазвичай подібні твори там називають Roland Kelts Japanamerica: How Japanese Pop Culture Has Invaded the U.S. ст. 127.
Попри те, що історія японського мистецтва еротичної гравюри та малюнка (шюнґа) нараховує багато століть, хентай як окремий різновид аніме та манґи з'явився тільки наприкінці 70-х — у першій половині 80-х років XX століття.
Також, як і у випадку зі звичайним аніме, більшість аніме в жанрі хентай створені за мотивами манґи (у цьому випадку — хентайної манґи). Подібне аніме зазвичай не призначене для трансляції на телебаченні, тому випускається у форматі OVA та призначено для домашнього перегляду на відеокасетах, DVD, Blu-ray-дисках. Хентай також існує у формі доджінші — творів, які самостійно видаються своїми авторами .
Різновид аніме та манґи, який не належить до хентаю і приблизно відповідає традиційному поняттю еротика, називається еччі.
Порнографічні сцени, які обіграються в хентаї, подібно до решти порнографії, можуть бути різноманітного змісту та характеру. До окремих специфічніших для хентаю напрямків належать: гомосексуальні відносини (яой, юрі), ранні сексуальні відносини (шьотакон, лолікон), садистські та БДСМ-практики (ґуро, тентаклі, шібарі).
Попри порнографічну спрямованість, класифікувати хентай суто за змістом еротичних сцен помилково, оскільки в ньому часто виділяються сюжетні жанри — комедія, містика, фантастика, фентезі, романтика і т. д.
Через закони Японії творці хентаю, як і будь-яких інших продуктів, які містять порнографічні елементи, змушені піддавати їх частковій цензурі, зокрема, ретушувати статеві органиBacar, Jina. The Japanese Art of Sex: How to Tease, Seduce, and Pleasure the Samurai in Your Bedroom Stone Bridge Press 2004 ст. 218, 219 ISBN 978-1-880656-84-6. Іноземні релізи аніме зазвичай не мають цензури, внаслідок чого часто користуються більшою популярністю, ніж оригінальні версії.
Етимологія
Вперше термін «хентай» був використаний в період Мейджі, коли цим словом позначали такі паранормальні явища, як телепатія та гіпнозSaitō Hikaru ‘Hentai—H’. ст. 46. Цей термін використовувався тільки серед медичних спеціалістів та не мав сексуального підтексту. З 1917 року це слово почали широко використовувати в японських медичних журналах, таких як Хентай шінрі ().
Паралельно з фізіологією слово хентай увійшло і до сексології під виглядом терміну хентай сеійоку (). Це словосполучення почало широко вживатися після 1894 року, коли воно з'явилося в японському перекладі праці німецького сексолога Ріхарда Крафт-Ебінга Статеві психопатії (Хентай сеійоку шінріґаку)Yokota-Murakami, Takayuki Don Juan East/West: On the Problematics of Comparative Literature.
Подальшій популяризації хентай сеійоку сприяло використання цього терміну в працях японського лікаря та письменника Морі Оґаі, а також в таких популярних працях з сексології періоду Тайшо, як Хентай сеійоку Савади Дзунджіри та роботах Хабуто ЕїджіMatsuzawa Goichi Meiji, Taishō, Shōwa, kindai fūzoku shuppan no rekishi ст. 54-55.
В 1920-х роках, зі зростанням інтересу японського суспільства до теми нетрадиційних сексуальних практик, словосполучення хентай сеійоку почало вживатися не тільки в спеціалізованій медичній літературі.
Після Другої світової війни термін хентай видозмінився. Його стали використовувати як окреме слово та записувати не канджі, а латинськими літерами чи катаканою.
З початку 1950-х років слово хентай поступово витісняється абревіатурою H або еччі, яке стало позначати звичайний секс. У той же час, як термін, хентай позначав збочені бажання .
Зараз слово хентай вкрай рідко вживається в самій Японії — зазвичай подібні твори там називають джюхачікін (- заборона на продаж особам до 18 років).
Історія
Передісторія Історія японського мистецтва еротичної гравюри та малюнка нараховує багато століть. Вже перші настінні малюнки середини I тисячоліття н. е. містили в собі виразні сексуальні мотиви. Деякі з них малювалися для домашнього вжитку, инші — для релігійних цілей. Адже відомо, що в Японії були поширені так звані фалічні культи, які використовують в обрядах зображення фалосів — чоловічих статевих органів. Сільськогосподарські свята, пов'язані з цією символікою, проводяться споконвіку і не зникли до нашого часу.
Одним з попередників сучасної хентайної манґи вважаються відверті еротичні гравюри на дереві шюнґа — «весняні картинки», які широко відомі у всьому світіNapier, Susan J. Anime from Akira to Princess Mononoke. — С. 21.. Шюнґа і аналогічні книги та гравюри активно створювалися в Японії за часів шьоґунів Токуґава (1603–1867), оскільки пригодницька та еротична творчість тоді повністю замінила заборонену політичну. На гравюрах фігурували не тільки гейші та популярні актори, автори шюнґи зображували порнографічні сцени, де персонажі з перебільшено величезними статевими органами приймали найрізноманітніші позиції, вступали в статеві акти з демонами чоловічої та жіночої статі, привидами, тваринами. Оригінальність сюжетів віталася і була важлива через високу конкуренцію на ринкуBuckley, S. Penguin in bondage: A graphic tale of Japanese comic books. — С. 165..
Також у цей період виникає інтерес до жанру побутового роману кібьоші, сюжети в якому часто мали еротичний характер. За формою кібьоші були оповіданнями в малюнках з короткими текстовими поясненнями .
Зараз публікація цих творів мистецтва в Японії заборонена цензурним законодавством. Ці закони було прийняті в 1890 році в результаті реформ періоду Реставрації Мейджі, коли Японія почала перебудову на західний зразок. Засновано нове законодавство було на кримінальних кодексах Пруссії та Великої Британії, у той час надзвичайно пуританських.
Хоча багато що з японських законів було переписане американцями після капітуляції Японії в Другій Світовій війні, але 125-а стаття Кримінального Кодексу залишилася. Попри значні зміни в суспільній свідомості, скасувати або змінити її японці поки не можуть, хоча окремі спроби порушувати застарілий закон і робляться.
Виникнення хентаю
На початку XX століття в японському суспільстві зріс інтерес до нетрадиційних сексуальних практик. В 1920-х роках японська сексологія переживала свій розквіт. Крім робіт японських вчених з'явилось багато перекладів відомих західних науковців, в тому числі — Зигмунда Фройда. Саме в цей час з'явився термін ероґуро, тобто еротична гротескна нісенітниця. Кінець 20-х років, за висловом Мацудзави Ґоічі, став справжнім хентайним бумом. У відповідь на зростаючий інтерес суспільства до цієї теми в японській літературі з'являється велика кількість еротичних та порнографічних творів.
Але з початку 1930-х років, зі зростанням цензури, порнографічна література занепадає та йде у підпілля. Тільки у післявоєнний час відбувається її відродження.
Наприкінці 1960-х років, після сексуальної революції в Японії, починається другий бум хентайної літератури.
Сучасний же хентай отримав свій розвиток лише в 1970-х роках, коли манґа почала комерціалізуватися, а читацька аудиторія, яка встигла полюбити її в дитинстві, — дорослішати Gravett, Paul. Manga: 60 Years of Japanese Comics. — С. 96..
Щоб знову привернути читачів, манґаки стали включати в свої роботи елементи еротики та криваві сцениGravett, Paul. Manga: 60 Years of Japanese Comics. — С. 99..
У 1968 році корпорація Shueisha готувала до випуску свій перший журнал манґи Shonen Jump, який повинен був скласти конкуренцію іншим виданням від конкуруючих компаній (Shonen Magazine від Kodansha та Shonen Sunday від Shogakukan). Одним з перших авторів нового журналу став Ґо Наґай, чия еротична комедійна манґа Harenchi Gakuen (1968–1970) (букв. Безсовісна школа) моментально стала хітом та збільшила тиражі Shonen Jump до мільйона примірників. Ґо Наґай ж став першопрохідцем в жанрі еччі, справивши величезний вплив на світ манґи і на японське суспільство. Попри те, що за сучасними стандартами зміст Harenchi Gakuen вважається цілком невинним, свого часу вона зазнала суворої критики за вульгарний сюжет та зайву відвертість і спричинила протести батьків, жіночих асоціацій та батьківських комітетів. Деякі батьки навіть влаштовували її публічні спалення. Показ однойменного аніме, знятого за манґою, у деяких регіонах країни був заборонений.
Золота доба аніме 1980-ті роки називають «Золотим століттям» аніме . 1984 року з'явилися перші еротичні OVA-серіали — Lolita Anime (1984) та Вершки першої ночі (Cream Lemon, 1984–1986).
Останній серіал став особливо популярний, оскільки поєднував секс та еротику з пародіями на популярні манґа- та аніме-серіали. Більша частина його серій не була об'єднана персонажами та сюжетами і становила окремі новели різних жанрів з однією загальною умовою — мінімум один статевий акт. Крім різноманітності сюжетних мотивів, у серіалі була представлена велика частина відомих статевих збочень, переважно з ухилом в лесбійських та садомазохіський секс.
Вершки першої ночі так добре продавалися, що, крім серіалу-продовження, був випущений ще цілий ряд побічних OVA, включаючи «полегшену» версію для юної аудиторії.
Слово «лимон» стало загальним позначенням для аматорських пародій, де задіюється сексуальна тематика.
Наступною значною подією у світі порнографічного аніме став OVA-серіал Хлопець-волоцюга — Легенда про Надлюдину (Urotsukidoji Choujin densetsu, 1987–1989) режисера Хідекі Такаямі за мотивами манґи Тошіо Маеди. В цьому серіалі заплутаний та містичний сюжет поєднувався з сценами оргій людей та демонів. У цьому творі Тошіо Маеда вперше створив еротичну сцену за участю величезних щупалець — «тентаклей» . Цей концепт став надзвичайно популярним у США та Європі. Більш того, в уявленні західного глядача тентаклі найчастіше символізують хентай як явище.
Саме цей OVA-серіал сформував естетику містичного хентаю (еротики та порнографії) як самостійного жанру (а не пародії на вже існуючі жанри) і вчергове відкрив полеміку про те, чи може відверте зображення статевого акту мати художню цінність.
У наступні роки, втім, експерименти такого роду більше не повторювалися. Хентай зайняв чітко окреслену культурну нішу, його сюжети суттєво спростилися, хоча і не зникли, як це сталося після приходу відео у світ акторської порнографії.
У 1980-х роках з'являється жанр шьотакон. Психолог Тамакі Сайто вважає, що спочатку шьотакон був піджанром яою.
Сучасність Коли на початку 1990-х років відбулося світове відкриття японської відео-анімації, хентай відразу став широковідомим та популярним, оскільки подібного за відвертістю та якістю графіки в США та Європі не було.
Відіграв тут свою роль і маркетинговий фактор — ліцензії на порно-аніме можна було дешево купити, а потім — легко продати, рекламуючи небачене раніше, але цілком зрозуміле видовище, не перевантажене незрозумілими елементами японської культури.
Поширення Інтернету розвинуло цю ситуацію, оскільки хентайні картинки та відеофрагменти зайняли важливе місце у різноманітних еротичних галереях, створюючи у відвідувачів відчуття, що вся японська анімація — це мальована порнографія. Наслідки цього культурного шоку помітні і зараз.
Цензура