Етель Аднан (; 24 лютого 1925, Бейрут, Ліван — 14 листопада 2021) — лівансько-американська поетеса, есеїстка і візуальна художниця. У 2003 році академічний журнал : Багатоетнічна література Сполучених Штатів назвав Аднан «мабуть, найвідомішою та найуспішнішою арабсько-американською авторкою, яка пише сьогодні».Majaj, Lisa Suhair and Amireh, Amal (Eds.) «Etel Adnan: Critical Essays on the Arab-American Writer and Artist» , Multi-Ethnic Literature of the United States, Retrieved 12 November 2014.
Окрім своєї літературної діяльності, Аднан продовжує випускати візуальні роботи в різних медія, такі як картини олією, фільми та гобелени, які експонуються у галереях по всьому світу.
Проживала в Парижі та Саусаліто, Каліфорнія.
Життя Етель Аднан народилася в 1925 році в Бейруті, Ліван.Amyuni, M.T., "The Secret of Being a Woman' on Etel Adnan's Quest, " Al Jadid [A Review & Record of Arab Culture and the Arts], Vol. 4, No. 25, 1998, Online: Мати Аднан була гречанкою-християнкою із Смірни, батько — сирійцем-мусульманином і дрібним офіцером.«Etel Adnan: About» Retrieved 10 April 2014. Попри те, що вона виросла, розмовляючи грецькою та турецькою в безпосередньо арабськомовному суспільстві, вона здобула освіту в школах французьких монастирів, і французька мова стала мовою, якою вона вперше написала свою ранню роботу.«Etel Adnan: Biography» Retrieved 10 April 2014. Вона також вивчала англійську в молодості, і більшість її пізніших робіт була вперше написана цією мовою.
У 24 років Аднан поїхала до Парижа, де здобула ступінь філософії в Паризькому університеті. Потім вона поїхала до США, де продовжила аспірантуру в Каліфорнійському університеті, Берклі та Гарвардському університеті . З 1952 по 1978 рік викладала філософію мистецтва в Домініканському університеті Каліфорнії в Сан-Рафаелі. Вона також читала лекції в багатьох університетах по всій території США.
Аднан повернулася з США в Ліван і працювала журналісткою і культурною редакторкою газети Аль-Сафа, французькомовної газети в Бейруті. Крім того, вона допомагала наповнювати культурний розділ газети, періодично надсилаючи комікси й ілюстрації. Її перебування на посаді в «Аль-Сафа» було найбільш помітним для її редакцій на перших сторінках, де вона коментувала важливі політичні питання сучасності.
У свої подальші роки Аднан почала відкрито називати себе лесбійкою.
Візуальне мистецтво Аднан також працює як живописиця, її найдавніші абстрактні роботи були створені за допомогою ножа для палітри для нанесення олійної фарби на полотно — часто прямо з трубки — твердими поворотами по всій поверхні картини. У центрі уваги композицій, які часто перебувають на червоному квадраті, вона залишає зацікавлення у «безпосередній красі кольору».Etel Adnan, 8 October — 16 November 2014 White Cube, London. У 2012 році з'являється серія яскраво забарвлених абстрактних картин художниці, яка була виставлена у складі документальної документації 13 у Касселі, Німеччина.Smith, Roberta. «Art Show as Unruly Organism» The New York Times, Retrieved 10 April 2014.
У 60-х роках вона почала застосовувати арабську каліграфію у своїх мистецьких творах та книгах, такі як Livres d'Artistes [Книги художника]. Вона згадує, як годинами сиділа, копіюючи слова з арабської граматики, не намагаючись зрозуміти їх значення. На її мистецтво сильно впливають ранні художники-гуруфія, зокрема: іракський художник Джавад Салим, палестинський письменник і художник Джабра Ібрагім Джабра та іракський живописець Шакір Хассан аль Саїд, який відкинув західну естетику і прийняв нову форму мистецтва, яка була одночасно сучасною і досі посилається на традиційну культуру, медіа та техніку.
Натхненна японськими красирелами, Аднан також пише пейзажі на складні екрани, які можна „розширити в просторі, як вільно стоячі малюнки“.
У 2014 році колекція картин та гобеленів художниці була виставлена у рамках Бієнале Вітні у Музеї американського мистецтва Вітні.
У ретроспективі Аднан в Mathaf: Арабський музей сучасного мистецтва в Досі під назвою „Etel Adnan у всіх її вимірах“ та кураторв Ганса Ульріха Обріста було показано 11 вимірів практики Аднан. Це стосувалося її ранніх творів, її літератури, килимів тощо. Шоу було запущено в березні 2014 року, супроводжувалося 580-сторінковим каталогом її робіт, опублікованим спільно Mathaf та Skira. Каталог був розроблений художником Ала Юніс на арабській та англійській мовах і включав текстові внески Симона Фаттала, Даніеля Бірнбаума, Каелена Вілсона-Голді, а також шість інтерв'ю з Гансом-Ульріхом Обрістом.
У 2017 році робота Аднан була включена до групової виставки, організованої MoMA, „Створюємо простор: мисткині та післявоєнна абстракція“, яка зібрала відомих художниць, серед яких Рут Асава, Гертрудес Алтшул, Енні Альберс, Магдалена Абаканович, Лігія Кларк та Лігія Папе.
У 2018 році MASS MoCA влаштувала ретроспективу художниці під назвою „Жовте сонечко Зелене сонце Жовте сонце Червоне сонце Синє сонце“, включаючи добірку картин олією та чорнилом, а також читальний зал її письменницького процесу. Виставка дослідила, як досвід читання віршів відрізняється від досвіду перегляду картини.
Опублікована у 2018 році „Етель Аднан“, біографія художниці, написана Каелен Вілсон-Голді, досліджує творчість художниці як шаманки та активістки.
Нагороди та визнання
1977 рік: Присуджено премію Франс-Пайс Арабес за її роман Sitt Marie Rose . 2010 рік: нагороджена Арабсько-американською книжковою нагородою для Майстра затемнення .„2010 Arab American Book Award Winners“ Retrieved 10 April 2014. 2013 рік: Її поетична збірка „Море і туман“» здобула Каліфорнійську книжкову премію за поезію . 2013 рік: нагороджена Літературною премією «Ламбда» . 2014 рік: французький уряд назвав Chevalier des Arts et des Lettres .«Etel Adnan Chevalier des Arts et des Lettres» Agenda Culturel, Retrieved 10 April 2014.
Аднан також має нагороду RAWI за все життя за радіус арабсько-американських письменників.
Писання
Англійською
Життя — ткацтво, Галері Лелонг (2016) ISBN 978-2-868821-23-2 Передчуття, Kelsey Street Press (2014) . Сіт Марі Роуз: роман (1978) Париж, коли це голою (1993) Майстер затемнення (2009) Пори року (2008) У серці серця іншої країни (2005) В / сомнія (2002) Там: У світлі та темряві «Я» та «Іншого» (1997) Писати іноземною мовою (1996) Міста та жінки, листи до Фаваза (1993) Париж, коли це голою (1993) Весняні квіти власні і прояви плавання (1990) Арабський Апокаліпсис (1989) Подорож на гору Тамалпайс: нарис (1985) Індіанець ніколи не мав коня та інші вірші (1985) Поезія від А до Я (1982)
Арабською мовою
аль-Сітт Марі Руз: рівей. (Сит Марі Роуз.), З Джирумом Шахіном та Фіріалом Джаббурі Газулом. Аль-Кахіра: аль-Хая аль-Амма лі-Кусур аль-Текафа, 2000 рік. n mudun wa-nisa: rasail il Fawwaz . (Міста та жінки.) Байрут: Дар аль-Хіхар, 1998. Кітаб аль-Бахр; kitab al-layal; kitab al-mawt; kitab al-nihayah, з Абідом Азаріхом. Байрут: Дар Амвай, 1994. аль-Сітт Марі Руз . Байрут: аль-Му-Асасах аль-Арабія ліл-Дірасат ва-аль-Нашр, 1979 рік.
Французькою
La vie est un tissage, Galerie Lelong, 2016 Пропозиція де-ла-де-ла-Емперський Осман, Галерія Лелонг, 2015 рік Le Prix que nous ne voulons pas payer pour l'amour, Galerie Lelong, 2015 Перемогу, Галерея Лелонг, 2015 рік Париж міс ну . Франція: Edditions Tamyras, 2011, переклад Мартіна Ріше. Ce ciel qui n'est pas . Париж: L'Harmattan, 1997. Ce ciel qui n'est pas . Двомовне видання (французько-арабська): Туніс: Таубад, 2008. Рахід Корачі: пристрасть до критики, Рахід Корачі та Джамель-Еддін Бенчейх. Алгер: Галері Мхаммед Ісіахем, 1988. L'apocalypse arabe . Париж: Папірусні видання, 1980. Сіт Марі Роуз . Париж: Де Феммс, 1978. Jbu: Suivi de l'Express Beyrouth enfer . Париж: PJ Освальд, 1973.
Список літератури
Бібліографія
Amireh, Amal; «Bearing Witness: The Politics of Form in Etel Adnan's Sitt Marie Rose.» Critique: Critical Middle Eastern Studies, 2005 Fall; 14 (3): 251-63. (journal article) Amyuni, Mona Takieddine. «Etel Adnan & Hoda Barakat: De-Centered Perspectives, Subversive Voices.» IN: Poetry's Voice-Society's Norms: Forms of Interaction between Middle Eastern Writers and Their Societies. Ed. Andreas Pflitsch and Barbara Winckler. Wiesbaden, Germany: Reichert; 2006. pp. 211–21 Cassidy, Madeline. «'Love Is a Supreme Violence': The Deconstruction of Gendered Space in Etel Adnan's Sitt Marie Rose.» IN: Violence, Silence, and Anger: Women's Writing as Transgression. Ed. Deirdre Lashgari. Charlottesville: UP of Virginia; 1995. pp. 282–90 Champagne, John G. «Among Good Christian Peoples: Teaching Etel Adnan's Sitt Marie Rose.» College Literature, 2000 Fall; 27 (3): 47-70. Fernea, Elizabeth. «The Case of Sitt Marie Rose: An Ethnographic Novel from the Modern Middle East.» IN: Literature and Anthropology. Ed. Philip Dennis and Wendell Aycock. Lubbock: Texas Tech UP; 1989. pp. 153–164 Foster, Thomas. «Circles of Oppression, Circles of Repression: Etel Adnan's Sitt Marie Rose.» PMLA: Publications of the Modern Language Association of America, 1995 Jan; 110 (1): 59-74. Ghandour, Sabah. «Gender, Postcolonial Subject, and the Lebanese Civil War in Sitt Marie Rose.» IN: The Postcolonial Crescent: Islam's Impact on Contemporary Literature. Ed. John C. Hawley. New York, NY: Peter Lang; 1998. pp. 155–65 Hajjar, Jacqueline A. «Death, Gangrene of the Soul, in Sitt Marie Rose by Etel Adnan.» Revue Celfan/Celfan Review, 1988 May; 7 (3): 27-33. Hartman, Michelle. «'This Sweet/Sweet Music': Jazz, Sam Cooke, and Reading Arab American Literary Identities.» MELUS: The Journal of the Society for the Study of the Multi-Ethnic Literature of the United States, 2006 Winter; 31 (4): 145-65. Karnoub, Elisabeth. «'Une Humanité qui ne cesse de crucifier le Christ': Réécriture du sacrifice christique dans Sitt Marie Rose de Etel Adnan.» IN: Victims and Victimization in French and Francophone Literature. Ed. Buford Norman. Amsterdam, Netherlands: Rodopi; 2005. pp. 59–71 Kilpatrick, Hilary. «Interview with Etel Adnan (Lebanon).» IN: Unheard Words: Women and Literature in Africa, the Arab World, Asia, the Caribbean and Latin America. Ed. Mineke Schipper. Trans. Barbara Potter Fasting. London: Allison & Busby; 1985. pp. 114–120 Layoun, Mary N. «Translation, Cultural Transgression and Tribute, and Leaden Feet.» IN: Between Languages and Cultures: Translation and Cross-Cultural Texts. Ed. Anuradha Dingwaney and Carol Maier. Pittsburgh, PA: U of Pittsburgh P; 1995. pp. 267–89 Majaj, Lisa Suhair. «Voice, Representation and Resistance: Etel Adnan's Sitt Marie Rose.» Intersections: Gender, Nation and Community in Arab Women's Novels. Ed. Lisa Suhair Majaj, Paula W. Sunderman and Therese Saliba. Syracuse, NY: Syracuse Univ. Press, 2002. 200—230. Majaj, Lisa Suhair and Amal Amireh. Etel Adnan: Critical Essays on the Arab-American Writer and Artist. Jefferson, North Carolina: McFarland and Co, 2002. Marie, Elisabeth Anne. Sacrifice, sacrifiée, sacrificatrice: L'étrange triptyque: Sacrifices au féminin dans trois romans francophones libanais. Dissertation Abstracts International, Section A: The Humanities and Social Sciences, 2003 May; 63 (11): 3961. U of North Carolina, Chapel Hill, 2002. Mejcher-Atassi, Sonja. «Breaking the Silence: Etel Adnan's Sitt Marie Rose and The Arab Apocalypse.» IN: Poetry's Voice-Society's Norms: Forms of Interaction between Middle Eastern Writers and Their Societies. Ed. Andreas Pflitsch and Barbara Winckler. Wiesbaden, Germany: Reichert; 2006. pp. 201–10 Mustafa, Daliya Sa'id (translator). «Al-Kitabah bi-lughah ajnabiyyah.» Alif: Journal of Comparative Poetics, 2000; 20: 133-43 (Arabic section); 300-01 (English section). Muzaffar, May. «Iytil 'Adnan: Qarinat al-nur wa-al-ma'.» Arabi, 2007 Feb; 579: 64-68. Obank, Margaret. «Private Syntheses and Multiple Identities.» Banipal: Magazine of Modern Arab Literature, 1998 June; 2: 59-61.