Вернер-Рудольф Антон (; 3 квітня 1895, Дрезден — 12 вересня 1948, Вольфсбург) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія Після початку Першої світової війни 22 серпня 1914 року поступив в 103-й (4-й Саксонський) піхотний полк. 4 вересня 1916 року важко поранений і до травня 1917 року перебував у шпиталі. У жовтні 1917-січні 1918 року пройшов підготовку льотчика-спостерігача в 6-му навчальному авіазагоні. З 10 травня 1918 року — спостерігач 212-го авіазагону. Брав участь в боях в Шампані (1915), на Соммі, біля Вердена, у Фландрії. За бойові заслуги відзначений численними нагородами.

19 квітня 1920 року демобілізований і 3 травня поступив на службу в поліцію. З 1 жовтня 1922 року — командир моторизованого загону швидкого реагування «Ціттау», з 1 липня 1928 року — 2-й офіцер моторизованих частин в поліцай-президії Лейпцига, з 1 лютого 1930 року — радник дирекції моторизованих частин поліцай-президії Дрездена. З 10 січня 1935 року — директор поліцейської автошколи. 1 серпня 1935 року перейшов у люфтваффе і направлений на службу в штаб 3-го авіаційного округу. З 1 жовтня 1937 року — командир 4-ї батареї 43-го зенітного полку (Віттенберг), з 1 серпня 1938 року — командир 94-го легкого зенітного дивізіону (Кремс), з 1 червня 1939 року — 1-го дивізіону 7-го зенітного полку (Бреслау), з яким брав участь у Польській кампанії.

30 жовтня 1939 року призначений командиром 13-го зенітного полку і зенітної групи «Ганновер-Брауншвейг». З 12 квітня 1941 року — командир 3-ї, з 1 червня 1942 року — 15-ї зенітної бригади. 16 листопада 1942 року призначений командиром 6-ї моторизованої зенітної дивізії, з якою брав участь в боях на радянсько-німецькому фронті у складі групи армій «Північ». 11 травня 1945 року узятий в полон англо-американськими військами. В 1946 році переданий радянським військам, де помер в день свого імовірного звільнення. Офіційна версія — загинув в автокатастрофі.

Звання

Фанен-юнкер (22 серпня 1914) Фенріх (1 грудня 1914) Лейтенант (5 березня 1915) Лейтенант поліції (3 травня 1921) Обер-лейтенант запасу (14 лютого 1921) Обер-лейтенант поліції (2 вересня 1921) Гауптман поліції (1 вересня 1929) Майор поліції (9 листопада 1933) Майор (1 серпня 1935) Оберст-лейтенант (1 жовтня 1937) Оберст (1 серпня 1939) Генерал-майор (1 лютого 1943) Генерал-лейтенант (1 липня 1944)

Нагороди

Перша світова війна

Залізний хрест 2-го класу (4 лютого 1915) Орден Альберта Ведмедя, лицарський хрест 2-го класу з мечами (19 лютого 1916) Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (20 листопада 1916) Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія) (8 серпня 1917) Почесний кубок для переможця у повітряному бою (3 липня 1918) Залізний хрест 1-го класу (22 серпня 1918) Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Піжвоєнний період

Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) (2 жовтня 1936) — отримав 3 медалі одночасно. 1-го класу (25 років) (22 серпня 1939) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»

Друга світова війна

Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе (12 вересня 1942) Німецький хрест в золоті (29 квітня 1943) Орден Зірки Румунії, командорський хрест з мечами Лицарський хрест Залізного хреста (11 червня 1944) Відзначений у Вермахтберіхт «На північній ділянці Східного фронту особливо відзначилась 6-та зенітна дивізія під командуванням генерал-лейтенанта Антона.» (30 жовтня 1944) Нарукавна стрічка «Курляндія»

Література

Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Die Wehrmachtberichte 1939—1945, Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945, Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, München 1985, S. 573, ISBN 978-3-423-05944-2 Walther-Peer Fellgiebel: Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtsteile, Podzun-Pallas, Friedberg 2000, S. 100, ISBN 978-3-7909-0284-6

Посилання Біографія Вернера Антона