Українська Істинно-Православна Церква, відгалуження від АПЦ РФ (Апостольська православна церква Московської митрополії), утворене на початку 2000 року з колишніх священнослужителів УПЦ КП та Руської ІПЦ в Україні.

Історія юрисдикції

16 січня 2000 року єпископами Апостольської Православної Церкви (одна з російських православних юрисдикцій, яка стоїть на засадах обновленства та отримала свою апостольську лінію від УАПЦ) Стефаном Лінницьким та Кіріаком Тімірциді був рукоположений єпископ Венедикт (Молчанов) з титулом Царицинський та Верхньодніпровський. За іншими ж даними, ця хіротонія спочатку трималась у таємниці, оскільки Царицинська єпархія АПЦ реально не існувала, а оприлюднена лише у 2001 році, коли перебуваючий у клірі Дніпропетровсько-Богородської єпархії УПЦ-КП і проживаючий у м. Ногінськ Московської області Венедикт офіційно покинув юрисдикцію Адріана (Старини), та переїхав тоді ж з Росії в Україну.

24 жовтня 2001 року його було возведено митрополитом Стефаном (Ліницьким), етнічним українцем з Москви, та Священним Синодом Апостольської Православної Церкви Росії в сан архієпископа для створення Української ІПЦ, з титутулом "Царицинський і Січеславський".https://web.archive.org/web/20030515043314if_/http://suc.narod.ru/bsimple.html/ В 2002 році в юрисдикції АПЦ було рукоположено ще ряд єпископів для України: Вишгородського і Галицького Андрія (Трегуба) - 7 січня, Сергія (Журавльова) на архієпископа Київського - 14 січня, Антонія (Власова) на єпископа Миколаївського і Таврійського - 12 липня. Також 14 вересня 2002 року Стефан і Синод АПЦ возвели в сан архієпископа Антонія (Власова), останній уже 2 жовтня 2002 року ініціював проведення собору в м. Верхньодніпровськ, на якому оголошена декларація про створення самостійної Української ІПЦ.https://web.archive.org/web/20030515052346if_/http://suc.narod.ru/asimple.html/

Антоній (Власов) почав свою діяльність у Миколаївській єпархії УПЦ-КП, а далі, як катакомбний монах, належав з 1999 року до юрисдикції Одесько-Тамбовської єпархії Руської істинно-православної церкви, яку очолював архієпископ Лазар (Журбенко). У 2000 році утворив чоловічий скит у селі Новий Городок Веселинівського району Миколаївської області. Кліриками цієї обителі в 2001-2002 роках були ігумен Олександр (Власюк) та ігумен Венедикт (Молчанов), останній 2001 року вийшов з юрисдикції митрополита Дніпропетровсько-Богородського УПЦ-КП Адріана (Старини). Далі, 12 липня 2002 року Антоній (Власов) рукоположений на єпископа Миколаївського в юрисдикції Сергія (Журавльова), якому і підпорядковувався кілька місяців.

Однак, вже 2 жовтня 2002 року єпископи Венедикт, Андрій та Антоній провели "архієрейську нараду" в м. Верхньодніпровськ (Дніпропетровська область), на якій усунули з Київської кафедри архієпископа Сергія і на його місце обрали єпископа Антонія (Власова). А вже невдовзі, 14 грудня 2002 року проголосили себе митрополитами.

Таким чином, вони фактично унезалежнили Українську частину Церкви від російського центру (в даному випадку - Московської митрополії АПЦ). Нова юрисдикція отримала назву Українська апостольська православна церква, але вже у 2003 році розпалася, більша частина її духовенства відійшла від обновленських ідей АПЦ, та оголосила себе незалежною синодальною Українською істинно-православною церквою.

Колишній архієпископ Київський Сергій у 2002-2003 роках поступово створив свою церковну структуру під назвою Українська Реформаторська Православна Церква.

Сергій (Журавльов) знаходиться в тісних стосунках з різного роду неопротестанськими харизматичними течіями (наприклад „Посольство Боже” Сандея Аделаджі) та значною мірою відійшов від православного вчення (сам архієпископ одружений і має шестеро дітей).

Після обрання митрополитом Київським Антонія (Власова) - вихідця саме з середовища катакомбного, "істинно-православного" духовенства, таким чином було покладено початок Українській Істинно-Православній Церкві. Надалі в УІПЦ було здійснено ще кілька хіротоній нових єпископів: 18 жовтня 2002 року - єпископа Даміана Акімова з титулом "Готський і Херсонеський" для Кримської єпархії, та 19 грудня 2002 року - єпископа Луки Ніколаєнка для Одеської єпархії, а також Діонісія (Грищенко) Волинського - для громади м. Рівного.

Однак у даному випадку мова йде не про рівненського протоієрея Діонісія Грищенка, який з УПЦ-МП ніколи не виходив, а про схиархімандрита Іова (Грищенка), який пізніше залишив течію Андрія (Трегуба), став насельником Київського Звіринецького монастиря, та помер у 2020 році на 51 році життя.

17 жовтня 2002 року Синод УІПЦ благословив відкриття Покровського чоловічого монастиря в селі Новий Городок Веселинівського району Миколаївської області, а також благословив єпископську хіротонію Даміана (Акімова) з Криму, та постановив утворити від УІПЦ Російський екзархат під керівництвом Венедикта (Молчанова).https://web.archive.org/web/20030515052012/http://suc.narod.ru:80/1simple.html/

Другий Синод УІПЦ 14 грудня 2002 року постановив возвести Андрія і Венедикта в сан митрополитів.https://web.archive.org/web/20030515043618if_/http://suc.narod.ru/dlsimple.html/

В травні 2003 року Венедикт (Молчанов) рукоположив у сан єпископа Вінницько-Брацлавського ігумена Олександра (Власюка), який свого часу був пострижений в АПЦ на честь канонізованого там Олександра Меня.https://web.archive.org/web/20040608045101/http://suc.narod.ru/bsimple.html/

В 2003 році в самій УІПЦ відбулось розмежування — частина єпископів на чолі з митрополитом Венедиктом (Молчановим) перейшли в юрисдикцію Російської Істинно-Православної Церкви Рафаїла Прокоф’єва (юрисдикція, яка має єпископальну лінію від УАПЦ, була заснована в 1997 році і з того часу перетерпіла велику кількість розколів). Так було покладено початок Українському Екзархату Російської Істинно-Православної Церкви (сьогоднішня назва Православна Російська Церква).

Главою Екзархату став митрополит Венедикт з титулом Царицинського. Разом з митрополитом в юрисдикцію РІПЦ перейшли єпископи: Даміан, Лука, Ростислав та Гедеон, громадяни Росії, котрі спочатку в 2000-2002 роках входили в очолювану Венедиктом Царицинсько-Верхньодніпровську архієпископію-митрополію АПЦ.

Автономна Готська Православна Церква в Криму У 2002-2013 роках належав до УІПЦ також і єпископ Даміан (Давид Акімов, при народженні мав прізвище Тютюнджі), мешканець м. Миколаїв, 1969 року народження, який у 2001 році прийняв чернецтво у юрисдикції Російської автономної православної церкви під керівництвом митрополита Валентина (Русанцова). У 2001-2002 роках служив у скиті цієї церкви в селі Острово в Орєхово-Зуєвському районі Московської області, як ієромонах.

Далі у домовому Іоанно-Хрестительському храмі Миколаєва 26 жовтня 2002 року був хіротонізований на єпископа Української ІПЦ з титулом "Херсонеський і Готський". Під керівництвом Даміана у 2003 році були засновані Богоявленський скит у селі Лазурне Алуштинського району, та Благовіщенський скит у селі Красносілля (колишнє Тавель) Симферопольського району.https://web.archive.org/web/20040207070646/http://degh.narod.ru:80/damian.html/

Цікаво, що рідний брат Акімова — Тютюнджі Юрій Павлович, 1968 року народження, у 2013 році став настоятелем храму РПЦ в селі Єршово Одинцовського району Московської області.

У 2003 році Акімов зареєстрував у Симферополі свою релігійну громаду під назвою "Українська апостольська істинно-православна церква".

Тоді ж, у 2003 році до Акімова приєднався мешканець м. Севастополь, керівник реабілітаційного центру "Відродження" та співзасновник спортивного клубу "Ахіллес" бізнесмен Гудзь Ігор Георгійович, який відновив Шулданський монастир поблизу села Тернівка Балаклавського району Севастополя, та пізніше став його настоятелем, прийнявши 30 листопада 2003 року чернечий постриг з іменем Ахіллес. Пізніше став відомим, як владика Ахіллес, схиєпископ Шулданський.

Станом на 11 березня 2005 року архієпископ Даміан Готський і схиєпископ Ахіллес Шулданський відокремилися від Російської Істинно-Православної Церкви Рафаїла Прокоф’єва, оскільки того дня синод Рафаїла офіційну виключив їхню Готську єпархію зі свого складу, та утворили власну автономну юрисдикцію - Готську православну архиєпископію. Але у 2008 році знову приєднався до юрисдикції Предстоятеля УІПЦ митрополита Андрія.

7 січня 2013 року Акімов офіційно оголосив самостійною в своєму управлінні "Автономну Готську Помісну Православну Церкву Ісуса Христа", піднявши її до рангу митрополії; пізніше стверджував, що зробив це за письмовою згодою Предстоятеля УІПЦ митрополита Андрія.

Також у 2013 році "томос" про автокефалію Готської Помісної Церкви видав самопроголошений "патріарх" Венедикт Молчанов.

На заснованому 2013 року сайті цієї церкви названі троє її єпископів (цитується мовою оригіналу): "Блаженнейший инок Давид (Акимов), архиепископ Богоспасаемого града Феодоро, митрополит всея Готии и Поморья; Высокопреосвященнейший Алексий (Кириархис), митрополит Херсонесский и Сугдейский; Преосвященный Аммун (Дикий), епископ Фульский, викарий Готской Митрополии".https://web.archive.org/web/20190101184440/http://degh57.wixsite.com/jahchurch/untitled-ccco/

Також вказано, що у травні-червні 2013 року в місті Торез Донецької області пройшов Помісний собор Готської Церкви, який проголосив автокефалію.

На цьому соборі сформована рада пресвітерів, у яку ввійшли: ігумен Анфім Чатирдагський (Анатолій Кузнєцов) - настоятель скитів у селах Мраморне, Айвазовське і Краснолісся в Криму; протопресвітер Чен (Олег Скородумов) - настоятель громади у м. Жовті Води, архіпресвітер Тихон Юдін - настоятель домового храму в селищі Щебетівка (Огузи), та пресвітер Джеф (Мулярчук Микола Антонович - голова ГО "Когорта світла", зареєстровної у 2010 р. у м. Торез Донецької області).

Схиєпископ Ахіллес 8 березня 2013 року висвятив на диякона старосту громади храму св. Марії Магдалини в Донецьку юрисдикції АПЦ - колишнього протестантського проповідника, яким виявився Прикотенко Юрій Геннадійович, керівник ГО "Донецький пріорат святої Марії Магдалини".

У 2015 році Готська Православна Церква фактично розпалася, через хворобу і наступний переїзд Давида Акімова з окупованого Криму до свого рідного міста Миколаїв (Україна), за іншими ж даними - в Санкт-Петербург, де йому надала притулок місцева "растафаріанська церква". Тоді ж посаду предстоятеля Готської Помісної Церкви, а також настоятеля Шулданського монастиря намагався зайняти обраний у червні 2013 року на посаду митрополита Херсонеського і Севастопольського владика Олексій (відомий в миру, зокрема - в акаунтах соціальних мереж, як Костас Кіріархіс, російською - Кириархис Константин Николаевич, однак ці імена, швидше за все, можуть бути псевдонімами). Останній з 1 серпня 2015 року титулувався, як предстоятель Кримської Православної Церкви.

Як писав про це редактор релігієзнавчого сайту Андрій Гайосінскас: