Раян Уейн Вайт — американський підліток з Кокомо, штат Індіана, обличчя якого з'явилось на плакатах щодо ВІЛ/СНІДу в США. Після виявлення діагнозу СНІДу його не прийняли до школи. Він був уражений ВІЛ-інфекцією від зараженого кров'ю фактора VIII, і після діагностування хвороби в грудні 1984 року йому прогнозували шість місяців життя. Лікарі сказали, що він не несе шкоди іншим студентам, оскільки СНІД не передається повітряним шляхом і поширюється через рідини в організмі, однак тоді хвороба була мало зрозумілою громадськості. Вайт прагнув залишитися в школі, але батьки та вчителі в окрузі Говард виступили проти цього через страх заразитися. Потім відбулось адміністративне оскарження, через яке Раян став відомим, почав сам досліджувати СНІД та вивчати публічну освіту. Раян Вайт прожив на п'ять років довше, ніж прогнозували лікарі. Помер 8 квітня 1990 року за місяць до закінчення середньої школи.
Протягом 1980-х років СНІД здебільшого вважався захворюванням серед ЛГБТ-спільноти, оскільки вперше було діагностована серед геїв. У США у засобах масової інформації акцентували на ВІЛ-інфікованих людях, серед яких були Раян, Меджік Джонсон, Артур Еш і брати Раяна. Конгрес США прийняв основний закон про СНІД, незабаром після смерті Вайта, який підписав президент Джордж Буш у серпні 1990 року. Закон двічі санкціонували. Програми Раяна Вайта найбільше забезпечують послугами людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом у США.
Дитинство та хвороба Раян Вайт народився в Меморіальній лікарні Сента-Джозефа в Кокомо, штат Індіана, у Губерта Уейна та Жанни Елейн (Хейл) Вайт. Через три дні після народження лікарі діагностували гемофілію А — спадкове порушення згортання крові. Воно було пов'язане з Х-хромосомою, і це значило, що навіть що незначні травми призводять до сильної кровотечі. Щотижня йому вливали фактор VIII — продукт крові, створений з об'єднаної плазми негемофіліків..
Вайт ріс здоровою дитиною, але у грудні 1984 року захворів на пневмонію. І тоді ж під час біопсії легенів діагностували СНІД. До цього часу наукова спільнота дуже детально вивчила епідемію. Спершу HTLV-III були ідентифіковані американськими науковцями, що підтверджувало роботу французьких науковців, які називали його LAV. Тривала публічна боротьба за визначення того, кого слід визнати відкривачем ретро-вірусу людини, затримала розробку тесту, що стосувався ВІЛу. Вайт, ймовірно, заразився через фактор VIII, який був заражений ВІЛ, як і тисячі інших американців, хворих на гемофілію та гемофіліки у всьому світі. Через нещодавнє виявлення вірусу, значна частина концентрату фактора VIII вже була пошкоджена. Банки крові та фармацевтичні заборонили CDC використовувати тест на гепатит B як сурогат, поки не вдасться розробити тест на ВІЛ. Пізніше плазму перевірили та піддали термічній обробці для дезактивації ВІЛ та гепатиту. Серед хворих, які лікували згортання крові між 1979 та 1984 роками, майже 90 % заразилися ВІЛ та/або гепатитом C. При діагностуванні кількість Т-клітин знизилася до 25 (у здорової людини їхня кількість сягає 500—1200). Лікарі прогнозували, що Раян проживе лише пів року.
Після діагностування Вайт почувався погано, тому до школи не повернувся, однак на початку 1985 року його стан покращився. Мати запитувала чиновників щодо повернення Раяна до школи, та вони не дозволили. На офіційний запит також отримано відмову. Це рішення було оприлюднене 30 червня 1985 року керівником Western School Corporation Джеймсом О. Смітом. Процедура адміністративного оскарження тривала вісім місяців.
Битва зі школами Хронологія судового бою 1985—86 навчальний рік30 червняСуперінспектор Джеймс Сміт заперечує вступ Вайта до школи.26 серпняПерший день школи. Раяну Вайту дозволено слухати заняття через телефон.2 жовтняДиректор школи підтримує рішення про заборону очного навчання Раяна Вайта.25 листопадаДепартамент освіти штату Індіана постановляє, що Раяна мусять прийняти.17 грудняШкільна рада голосує 7—0 за оскарження постанови.6 лютогоІндіана DOE постановила, що Вайт може відвідувати школу, але після огляду співробітниками охорони округу Говард.13 лютогоОфіцер охорони здоров'я округу Говард визначає, що Раяну дозволяють ходити до школи.19 лютогоСуддя округу Говард відмовляється виносити судове рішення проти Раяна Вайта.21 лютогоВайт повертається до школи. Цього дня інший суддя видає запобіжний наказ про заборону.2 березняОпоненти проводять аукціон у шкільній гімназії, щоб зібрати гроші для лікування.9 квітняСправа Вайта представлена в окружному суді.10 квітняОкружний суддя Джек Р. О'Нілл скасовує обмежувальну постанову. Раян Вайт повертається до школи.18 липняАпеляційний суд Індіани відмовляється слухати будь-які подальші апеляції. Західна середня школа в Росіївілл зіткнулася з величезним тиском з боку батьків і викладачів, які були проти навчання Вайта у школі. Керівники шкіл, 50 учителів, 117 батьків і 360 учнів підписали петицію щодо цієї заборони. Через страх та відсутність знань про СНІД директор школи, а пізніше шкільна рада, піддались цьому тиску. Родина Раяна подала позов із проханням скасувати рішення. Спочатку до окружного суду США в Індіанаполісі, однак суд відмовився слухати цю справу допоки не буде розв'язане питання адміністративного оскарження. 25 листопада працівник відділу освіти штату Індіана постановив, що школа повинна дотримуватися інструкцій Ради охорони здоров'я штату Індіана і що Раяну потрібно дозволити відвідувати школу.
Способи зараження ВІЛ не були повністю зрозумілі до середини-кінця 1980-х років. Вчені знали, що зараження здійснюється через кров і не передається звичайним контактом. Та у 1983 році Американська медична асоціація подала факт існування доказів про те, що СНІД може легко передаватися. Діти із СНІДом зустрічались рідко. Центрам контролю та профілактики захворювань було відомо 148 випадків захворювання дітей у США. Багато сімей у штаті вважали, що Вайт небезпечний. У лютому 1986 йому дозволили повернутися до школи на один день, однак 151 із 360 учнів того дня залишились вдома. Він також працював газетярем, і багато людей скасували підписки на газети, вважаючи, що ВІЛ може передаватися через папір.
Відповідальний за здоров'я у штаті Індіана доктор Вудро Маєрс, який мав великий досвід лікування хворих на СНІД у Сан-Франциско, а також Центри контролю та профілактики захворювань заявили про те, що Вайт не несе загрози іншим, але шкільна рада разом із батьками учнів ігнорували їхні заяви. У лютому 1986 року The New England Journal of Medicine опублікував дослідження про 101 людину, які протягом трьох місяців прожили в тісному, але несексуальному контакті з людьми, хворими на СНІД. У висновку зазначили, що ризик зараження був мінімальний або взагалі відсутній, навіть якщо користуватися спільними зубними щітками, бритвами, одягом, гребінцями та стаканами для пиття; спати в одному ліжку; обійматись і цілуватись.
Коли Вайта нарешті прийняли до школи, то деякі сім'ї забрали своїх дітей зі школи. Існували загрози насильства та судових процесів. За словами матері Вайта, люди на вулиці часто кричали Раяну: «ми знаємо, що ти дивний». Редакторам та видавцям «Трибуни Кокомо», які допомагали Вайту інформацією та грошима, загрожували смертю за свої дії.
Вайт відвідував західну середню школу у восьмому класі протягом 1986—87, але був глибоко нещасний і мав мало друзів. Школа вимагала, щоб він користувався одноразовим посудом, санвузлами та відмовився від занять у спортзалі. Загрози тривали. Коли кулею вистрілили через вікно його вітальні (в той час нікого не було вдома), сім'я вирішила залишити Кокомо. Закінчивши навчальний рік, вони переїхали до Сісеро, штат Індіана, де він записався до середньої школи Hamilton Heights, в Аркадії, штат Індіана. 31 серпня 1987 року «дуже знервованого» Раяна привітав директор школи Тоні Кук, керівник шкільної системи Боб Г. Карнал та трохи учнів, які володіли знаннями щодо СНІДу і не боялися потиснути руку Раяну.
Національний представник Публікація про СНІД у Раяна Вайта зробила його центром уваги у засобах масової інформації. З1985 по 1987 рік кількість новин про СНІД в американських ЗМІ збільшилась вдвічі Retrieved on September 9, 2007.. Вайт часто з'являвся на національному телебаченні та в газетах, щоб розповісти про свої хвилювання щодо хвороби та ізоляції від школи. Врешті-решт, він став дитиною-плакатом для кризи СНІДу, з'явившись для збору коштів та освітніх кампаній щодо синдрому. Вайт брав участь у численних суспільних програмах для дітей із СНІДом. Багато відомих людей з'являлися в його житті та надавали допомогу людям, хворим на СНІД. Співаки Джон Мелленкамп, Елтон Джон та Майкл Джексон, актор Мет Фрівер, водолаз Грег Луганіс, президент Рональд Рейган та перша леді Ненсі Рейган, хірург Еверетт Куп, тренер з баскетболу в університеті Індіани Боб Найт та баскетболіст Карім Абдул-Джабар подружились із Вайтом. Він також товаришував із дітьми, котрі хворіли та знаходились у стані виснаження.
За все життя Вайт часто виступав у ток-шоу Філа Донахю. Знаменитість Алісса Мілано з популярного тоді телешоу «Хто бос?», зустрілась із Вайтом і подарувала йому браслет про дружбу та поцілунок. Елтон Джон дав у борг Жанні Вайт 16 500 доларів США для першого внеску у дім Сісеро, та замість того, щоб забрати борг собі, він віддав ці гроші фонду для лікування сестри Вайта. У середній школі Вайт їздив на червоному Ford Mustang GT 1988 року, який йому подарував Майкл Джексон. Попри славу та пожертви, Раян Вайт говорив, що не любить публічної уваги, ненавидить зауваження, якими звинувачують його матір та виховання у своїй хворобі, та наголосив, що він буде готовий у будь-який момент продати свою славу за свободу від хвороби.
У 1988 році Раян Вайт виступив перед комісією президента з питань епідемії ВІЛ. І розповів комісії про дискримінацію, з якою він стикався, коли вперше намагався повернутися до школи. Раян Вайт наголосив на досвіді роботи у Кокомо та Сісеро як прикладу про силу та важливість знань про СНІД.
У 1989 році ABC на телеекранах з'явився фільм «Історія Раяна Вайта», в якому знявся Лукас Хаас як Раян, Джудіт Лайт як Жанна і Нікі Кокс як його сестра Андреа. Раян Вайт був у ролі «Чаду» у фільмі, і він грав хлопчика, який також страждає на ВІЛ. І так знайомиться з Хаосом. Сара Джессіка Паркер грала симпатичну медсестру, Джорджа Дзундза — лікаря та Джорджа К. Скотта — адвоката Раяна, який юридично сперечався проти школи. За підрахунками Нільсона фільм побачили 15 мільйонів. Деякі жителі штату вважали, що фільм засуджує їх за свої дії проти Вайта. Після виходу фільму в офіс мера Кокомо Роберта Ф. Саргентз приїхали люди з усієї країни, хоча Роберт Саргент не був обраний на посаду під час суперечки.
На початку 1990 року Вайту ставало гірше. Під час останнього публічного виступу він провів Партію «Оскар» з колишнім президентом Рональдом Рейганом та його дружиною Ненсі Рейган у Каліфорнії. Попри свій погіршений стан, Раян Вайт розмовляв з Рейганами про побачення на випускному та ділився сподіваннями відвідувати коледж.
Смерть 29 березня 1990 р. Раян Вайт потрапив в лікарню для дітей в Індіанаполісі з інфекцією дихальних шляхів. Коли стан погіршився, його приспали та під'єднали до вентилятора. Його відвідав Елтон Джон, і лікарню залили дзвінки доброзичливих. Він помер 8 квітня 1990 р.
Похорон 11 квітня відвідали понад 1500 людей. Це був єдиний захід, який відбувся у Другій пресвітеріанській церкві на вулиці Меридіан в штаті Індіанаполіс. Партнерами стали Елтон Джон, футбольна зірка Хауї Лонг та Філ Донахю. Елтон Джон виконав під час похорону «Скайлайн голуб». На похороні також були присутні Майкл Джексон та Барбара Буш. Того дня Рональд Рейган написав данину Раяну, яка з'явилась у The Washington Post. Заява Рейгана про СНІД та похорон розглядалися як показник того, наскільки сильно Раян Вайт допоміг змінити уявлення про СНІД.
Він похований у Сісеро, недалеко від будинку своєї матері. Через рік після його смерті могилу було обстріляно чотири рази. З часом могила стала святинею для його шанувальників.
Спадщина