Княжна Марія Олександрівна Салтикова, в шлюбі графиня Потоцька (пол. Marie Potocka; 4 лютого (16)1806 В биографии вероятно ошибка. По записи в метрической книге церкви при дворце Салтыковых (ЦГИА СПб. Фонд 19. Опись 111. Дело 144 Лист 425 об. — 426) М. А. Салтыкова родилась 4(16) февраля 1806 г., , Росія — 9 січня (21 січня) 1845, Париж, Франція) — світська дама в 1820-х і 1830-х рр., якій присвячували вірші російські поети «золотого століття» і яку зобразив на своєму останньому портреті О. Кіпренський. Дружина Болеслава Потоцького. Дочка князя О. М. Салтикова і його дружини Наталії Юріївни Салтикової-Головкіної, останньої графині Головкіної.
Біографія З народження належала до верхівки петербурзького суспільства, була онукою найбільших сановників — графа Ю. А. Головкіна (по матері) і ясновельможного князя Н. І. Салтикова (по батькові). У січні 1826 року взяла в шлюб з графом Болеславом Потоцьким (1805—1893), шістнадцятим нащадком польського магната Станіслава Щенсного Потоцького, народженим вже після його смерті. З приводу їхнього шлюбу одна з сучасниць писала: «Судячи з рішення Потоцької вийти заміж за таку обмежену людину, як її чоловік, ця маленька жінка повинна мати чимало марнославства, надію виправити становище нікчемності, в якому знаходиться людина без засобів; вона бачить своє щастя в придбанні ґудзиків на сорочках то в формі метеликів, то стріл, і ця її пристрасть дивна»Дневник княгини М. А. Гагариной // Дамы императорского двора. Рукописное наследие. 1809—1835. — М.: Кучково поле, 2017. — С. 241..
Перші роки після одруження жила в Петербурзі, давала в своєму будинку раути і танцювальні вечори, які вірізнялись «смаком і розкішшю декорування». Через туберкульоз з 1832 року була вимушена майже постійно жити за кордоном.Долли Фикельмон. Дневник 1829—1837. Весь пушкинский Петербург. — М.: Минувшее, 2009. — 1002 с.
Графиня брала участь в вечорах-зібраннях у О. Кіпренського в Римі. В 1835 році художник виконав портрет Марії Потоцької на фоні південного моря поряд з її сестрою графинею Софією Шуваловою (1806—1841) і ефіопкою. Це останній закінчений твір Кіпренського. Портрет був замовлений художнику Потоцькою за 1000 скудо і залишився невикупленим. До сьогоднішнього часу між мистецтвознавцями ведеться дискусія з приводу атрибуції зображеної дами.
За останніми версіями, Потоцька зображена з мандоліною (О. Кіпренський зробив окремо ескіз Потоцької, ця робота знаходиться в Алупкінському палаці-музеї). Графиню Потоцьку любили і оспівували поети. Сліпий поет І. І. Козлов присвятив їй вірш «Перше побачення» і писав про неї в 1837 році в своєму щоденникуК. Я. Грот. Дневник И. И. Козлова. Сб. «Старина и новизна».— СПБ., 1906.— С.23.:
До кола її спілкування входили Жуковський, О. Тургенєв, який писав, що не одним «гострим носиком і важкими очима Потоцька всім подобається»Остафьевский архив князей Вяземских. Том 3. ч.1. — СПб., 1899. — С. 185.. Князь П. А. Вяземський написав для неї на віллі д'Есте вірш «Роза і кипарис». Доллі Фікельмон ускладнювалась дати їй однозначну оцінку:
Останні роки графиня Потоцька жила окремо від чоловіка. Важка хвороба позначалася на її психологічному стані. У 1842 році Тургенєв писав О. Булгакову, що графиня Потоцька збожеволіла в Монпельє, вона там одна з дитиною і допомогти їй нікомуПисьма Александра Тургенева к Булгаковым. — М., 1939. — С. 257.. У 1844 році графиня Потоцька, вже невиліковно хвора, оселилася в фешенебельному районі Парижа, на Вандомській площі. У січні 1845 року вона померла ЦГИА СПб. ф.19. оп.123. д.1. Метрическая запись о смерти Потоцкой.. В. П. Балабін, секретар посольства Росії у Франції, записав у своєму щоденникуДневник Виктора Балабина, секретаря посольства России .: Похована на невеликому кладовищі на Монмартрі. Граф Потоцький звів над її могилою каплицю, а надгробний пам'ятник замовив скульптору Ф. Дюре. У шлюбі мала одну доньку:
Марія Болеславівна (1 серпня 1839 — 18 березня 1882), народилася в Римі, з 1856 року дружина графа Григорія Сергійовича Строганова (1829—1910).
Позашлюбна дочка, Софія Ідль (Zofia Idl; 1842—1900), була вихована в будинку графа Болеслава разом з його рідною донькою Марією. У 1858 роціДата свадьбы предположительная. См.: стала дружиною подільського землевласника Владислава Володковича (1832—1889). У 1860-му у сімейства Володковичів народився син Болеслав, названий на честь графа Потоцького, хрещеним якого той теж був. Софія, відома в Кракові благодійницяElżbieta Wojtałowa, Barbara Małkiewicz, Halina Blak. Polish Painting of the 19th Century. Muzeum Narodowe w Krakowie, 2001. ISBN 9788387312657. P. 13., була пограбована і вбита в поїзді «Одеса-Київ» . Похована в Кракові у спільній могилі з сином і чоловіком.
Примітки
Посилання