Збірна Мексики з футболу () — національна футбольна команда Мексики, яка контролюється та керується Мексиканською федерацією Футболу.
Мексика виступала на 17 чемпіонатах світу, зокрема на останніх вісьмох. Найкращого результату (чвертьфінал) було здобуто на чемпіонатах світу 1970 та 1986 років, що проходили в Мексиці. Також збірна має великі досягнення в Кубку Америки, починаючи з першого виступу в 1993 році у Еквадорі де вона була фіналістом.
Збірна Мексики брала участь у сімнадцяти розіграшах чемпіонату світу, досягнувши найкращих результатів на домашніх турнірах 1970 і 1986 років, де дійшла до чвертьфіналу та посіла шосте місце в обох випадках. Найбільшим міжнародним досягненням є перемога на Кубку конфедерацій 1999 року, де команда була господарем; цей трофей зробив її єдиною національною збірною поза межами КОНМЕБОЛ і УЄФА, яка вигравала турнір, безпосередньо організований ФІФА. Серед інших значних досягнень — другі місця на Кубках Америки 1993 року в Еквадорі та 2001 року в Колумбії, де вона брала участь як запрошена команда (з 1993 по 2016 рік, повернувшись у 2024 році).
Як один із засновників КОНКАКАФ у 1961 році, Мексика брала участь у більшості турнірів конфедерації, включно з усіма розіграшами сучасного формату Золотого кубка, здобувши тринадцять титулів чемпіона континенту. Також мексиканці вигравали Кубок КОНКАКАФ та Лігу націй КОНКАКАФ.
Збірна Мексики асоціюється з зеленим, білим і червоним кольорами, запозиченими з національного прапора, звідки походить її прізвисько «триколірні» ().
Історія
Ранні роки (1923—1934)
У 1920-х роках футбол у Мексиці переважно практикували іноземці. Через це протягом трьох десятиліть після появи футболу в країні у 1892 році не існувало національного представництва через залежність від англійської та іспанської шкіл, які домінували протягом багатьох років. Перші мексиканські футболісти почали приєднуватися до команд Мексиканської ліги, заснованої у 1902 році, в середині першого десятиліття XX століттяBañuelos Renteria, Javier (julio de 1998). Crónica del fútbol mexicano: Balón a tierra (Primera edición). México: Clío. ISBN 970-663-022-8.. 23 серпня 1922 року була заснована Мексиканська федерація футболу, а 21 жовтня того ж року стартував чемпіонат, що ознаменувало початок організованого національного футболу і дало можливість створити представницьку командуVarios Autores (1977). Enciclopedia de México (Tercera edición). México: Editora Mexicana S.A. pp. 526-530. ISBN 968-7167-02-5.El Universal. 21 de agosto de 1922. p. 5 (1ª sección).El Universal. 21 de octubre de 1922. p. 10 (1ª sección).El Universal. 23 de octubre de 1922. p. 2 (2ª sección)..
Наприкінці 1922 року посол Мексики в Гватемалі Хуан де Діос Бохоркес запросив єдину команду чемпіонату, що складалася переважно з мексиканських гравців, «Америка» (Мехіко), для проведення серії товариських матчів на початку січня 1923 року проти «Комунікасьйонеса» у столиці цієї країни. Таким чином, це був перший представник мексиканського футболу за кордоном. Хоча команда «Комунікасьйонес» отримала дозвіл своєї федерації виступати як збірна Гватемали, цього не сталося з клубом «Америка», тому цей тур не був офіційно визнаний як перші матчі національної збірної МексикиVarios Autores (noviembre de 1995). Triunfos y Tristezas del equipo Tricolor: Historia de la Selección Mexicana de Fútbol (Primera edición). México: EDAMEX. pp. 9-13. ISBN 968-409-832-4..
У відповідь на серію матчів у січні, збірна Гватемали здійснила турне до Мехіко наприкінці того ж 1923 року. У зв'язку з цим 4 грудня 1923 року федерація за ініціативою функціонера Германа Штута вирішила сформувати команду, яка представлятиме країну в матчах проти центральноамериканців, цього разу вже офіційно як збірна Мексики. Оголошення складу викликало невдоволення серед членів ліги та преси, оскільки до нього входили сім іноземних гравців (шестеро іспанців і швейцарець Курт Фрідеріх) і лише чотири мексиканці. Через це, а також втручання Департаменту фізичного виховання (найвищого спортивного органу країни на той час), склад було переглянуто і сформовано команду виключно з уродженців Мексики. Новий список із тринадцяти гравців складався переважно з дев'яти футболістів клубу «Америка», підсилених трьома гравцями «Некакси» та одним із клубу «Мехіко». У цьому ж рішенні було визначено форму та емблему: двоколірна футболка зеленого і білого кольорів, чорні шорти та червоні гетри; герб складався з двох концентричних кіл: у першому, як рамці, внизу було написано «México», а зверху — три кольори прапора; у другому колі зображалася силуетна версія герба Мексики часів Порфіріо Діаса (орел спереду зі складеними крилами)Galindo Zárate, Jesús (julio de 2008). Historia General del Fútbol Mexicano (Primera edición). México: Francisco J. Camargo. pp. 48-49. ISBN 978-968-5963-22-0..
Свій перший із трьох товариських матчів збірна Мексики провела 9 грудня на стадіоні «Парк Еспанья». У цій грі тренером команди став Адольфо Фріас Бельтран, призначений Департаментом фізичного виховання, а капітаном був Рафаель Гарса Гутьєррес. Мексика виграла матч із рахунком 2:1: історичний перший гол забив Мауро Гвадаррама на 42-й хвилині, другий м'яч на 62-й хвилині забив Адеодато Лопес, а за гватемальців відзначився Альварес на 89-й хвилині. Через три дні відбувся ще один матч, який завершився перемогою мексиканців 2:0, а 16 грудня — третій поєдинок, що закінчився нічиєю 3:3.
Після трьох матчів у перший рік існування, причому проти єдиного суперника, команда змогла повернутися до міжнародних змагань лише через п'ять років. Це сталося під час її першої участі в офіційному міжнародному турнірі, Олімпійських іграх в Амстердамі 1928 рокуVarios Autores (noviembre de 1995). Triunfos y Tristezas del equipo Tricolor: Historia de la Selección Mexicana de Fútbol (Primera edición). México: EDAMEX. p. 109. ISBN 968-409-832-4.. 30 травня на Олімпійському стадіоні Мексика провела свій перший офіційний матч проти Іспанії в чвертьфіналі, який завершився поразкою мексиканців з рахунком 7:1. Єдиний гол Мексики, а також перший гол у офіційних змаганнях, забив Хуан Карреньйо. Надалі команда під керівництвом Альфонсо де ла Веги завершила свою участь у першому міжнародному турнірі ще однією поразкою від Чилі 3:1 у матчі втішного турніру.
У той самий рік конгрес ФІФА зібрався в Амстердамі і ухвалив рішення провести турнір, присвячений виключно футболу, для якого потрібно було обрати країну-господаря. Уругвай був обраний приймаючою країною, а Мексика була запрошена взяти участь у першому чемпіонаті світу з футболу. Збірна потрапила до групи 1 разом з Аргентиною, Чилі та Францією. 13 липня Мексика провела свій перший матч на турнірі, програвши європейцям 1:4. Ця гра також стала матчем-відкриттям «мундіалю» і загалом першим у історії чемпіонатів світу. Нападник Хуан Карреньйо забив єдиний гол, ставши першим мексиканським футболістом, який відзначився на чемпіонаті світу. Наступні матчі на турнірі не принесли кращих результатів і завершились поразками від Чилі (0:3) та від Аргентини (3:6).
Чемпіонат світу 1934 року в Італії через збільшення кількості бажаючих учасників було вперше проведено відбірковий етап. Після переконливих перемог у трьох матчах проти Куби (3:2, 5:0 і 4:1) з 4 по 18 березня 1934 року, коли усі ігри відбулися в Мехіко, Мексика фактично кваліфікувалась на чемпіонат. Однак американський федеративний чиновник на прізвище Кемпбелл, що мешкав у Гавані, переконав футбольний орган допустити пізню реєстрацію збірної США в відбірковому турнірі, аргументуючи тим, що відбірковий етап у Північній Америці не проводився (Канада не зареєструвалася) і що три учасники були з Центральної Америки та Карибського басейну. Мексиканські органи не відреагували на суперечку і залишили рішення за ФІФА. Президент організації Жуль Ріме вирішив провести додатковий відбірковий матч у рамках попереднього раунду фінальної частини між Мексикою та США за кілька днів до початку чемпіонату. Мексика зіграла зі збірною США в Римі 24 травня 1934 року і американці перемогли 4:2 завдяки чотирьом голам італо-американця Альдо Донеллі. Ця поразка призвела до тривалої відсутності Мексики на головних футбольних змаганнях.
Успіхи на Центральноамериканських і Карибських іграх (1934—1938) Після невдалої спроби кваліфікації, з 27 березня по 2 квітня 1935 року Мексика взяла участь у футбольному турнірі III Центральноамериканських і Карибських ігор у Сан-Сальвадорі. Усі матчі відбувалися на Національному стадіоні Сальвадору; формат змагання був круговим, а переможцем ставав той, хто набирав найбільше очок. Після розгромної перемоги над господарями, збірною Сальвадору, з рахунком 8:1 у дебютному матчі 27 березня, мексиканська команда також перемогла Гватемалу (5:1), Кубу (6:1) та Гондурас (8:2). 2 квітня, після перемоги над збірною Коста-Рики 2:0, Мексика стала чемпіоном і здобула золоту медаль, свій перший великий міжнародний успіхVarios Autores (noviembre de 1995). Triunfos y Tristezas del equipo Tricolor: Historia de la Selección Mexicana de Fútbol (Primera edición). México: EDAMEX. p. 18. ISBN 968-409-832-4..
У вересні 1937 року збірна повернулася до виступів після дворічної перерви, зустрівшись зі збірною США в Мехіко. Було проведено три товариські матчі, які завершилися переконливими перемогами господарів. З адміністративних причин Мексика відмовилася брати участь у відбірковому етапі до чемпіонату світу 1938 року у Франції. Це дало прямий вихід збірній Куби і стало другою відсутністю мексиканців на світовій першостіVarios Autores (noviembre de 1995). Triunfos y Tristezas del equipo Tricolor: Historia de la Selección Mexicana de Fútbol (Primera edición). México: EDAMEX. p. 111. ISBN 968-409-832-4..
З 10 по 22 лютого 1938 року команда взяла участь у футбольному турнірі IV Центральноамериканських і Карибських ігор у Панамі, де всі матчі проходили на Національному олімпійському стадіоні. У п'яти матчах вона перемогла Колумбію (3:1), Венесуелу (1:0), Сальвадор (6:0) і зіграла внічию з Панамою (2:2). Останній матч звів дві команди, що боролися за чемпіонство і фактично ставши фіналом, де Мексика зустрілася з Коста-Рикою. 22 лютого два голи нападника Орасіо Касаріна принесли мексиканцям другий поспіль титул у цьому регіональному турніріVarios Autores (noviembre de 1995). Triunfos y Tristezas del equipo Tricolor: Historia de la Selección Mexicana de Fútbol (Primera edición). México: EDAMEX. p. 20. ISBN 968-409-832-4..
Повоєнні роки (1947—1951)
У період між 1938 і 1947 роками жодних матчів збірна не проводила. У 1946 році Мексика взяла участь у створенні першої регіональної організації, до якої вона входила — Північноамериканської футбольної конфедерації. Саме завдяки їй відбулося повернення збірної до міжнародних змагань у рамках першого розіграшу Чемпіонату Північної Америки, що пройшов на стадіоні «Ла-Тропікаль» у Гавані (Куба) у 1947 року. Турнір проходив за круговою системою зі участі тьох збірних, де також змагалася збірна США. Перемоги 5:0 над США 13 липня і 3:1 над господарями 17 липня принесли Мексиці перший титул чемпіона регіону. Найкращим гравцем турніру став Адальберто Лопес, який забив чотири голи.
Наступного року збірна вдруге й востаннє як основна команда взяла участь у турнірі, де відбувся її міжнародний дебют, футбольному турнірі Олімпійських ігор у Лондоні 1948 року. Там вона 2 серпня програла єдиний матч (турнір проходив за системою на виліт) збірній Кореї з рахунком 3:5.
Мексика кваліфікувалася на чемпіонат світу 1950 року в Бразилії завдяки блискучому виступу в кваліфікаційному турнірі у Мехіко, де перемогла США (які посіли друге місце) і Кубу. Цей турнір також вважається другим розіграшем Чемпіонатом Північної Америки; цього разу кожен суперник зустрічався з кожним двічі, і Мексика, не зазнавши жодної поразки (перемоги 6:0 і 6:2 над США та 2:0 і 3:1 над Кубою), стала чемпіонами. Найкращими бомбардирами (по 4 голи) були дві найяскравіші постаті мексиканського футболу першої половини століття — Луїс де ла Фуенте і Орасіо Касарін.