Огю́ст Перре́, Оґюст Перре (; 12 лютого 1874, Іксель, Бельгія — 25 лютого 1954, Париж, Франція) — французький архітектор, піонер і лідер у будівництві із залізобетону, підприємець, педагог. Центр міста Гавр, майже повністю зруйнований під час Другої світової війни і відновлений під керівництвом Перре, в 2005 році був занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО/ Le Havre, The City Rebuilt by Auguste Perret.
Біографія Народився в бельгійському місті Іксель, у сім'ї каменяра, який мав успішний бізнес в Парижі. Вивчав архітектуру в Школі красних мистецтв у Парижі, покинув її не отримавши диплома і став працювати в сімейній справі. 1904 року побудував житловий будинок за адресою «25bis, rue Benjamin Franklin» у Парижі, який, ймовірно, став першим житловим будинком, побудованим із залізобетону. 1905 року спільно з братами Гюставом (теж архітектор, співавтор більшості проектів Огюста) і Клодом заснував фірму, що спеціалізувалася на будівництві із залізобетону. У цій фірмі в 1909 році кілька місяців працював і вивчав основи технічного креслення Ле Корбюзьє.
1913 року за проектом Перре було споруджено будівлю театру Єлисейських полів — чудовий зразок нового в той час стилю ар-деко. Ця споруда принесла Огюсту популярність — він будує промислові та житлові будівлі, будинки-студії для художників і скульпторів, церкви. Церква Богоматері в Ле-Ренсі, 1922—1923) стала першим храмом Франції, який був повністю побудованим із залізобетону.
З 1923 року керував майстернею при Школі красних мистецтв, яка спеціалізувалася на бетоні. З 1928 року викладав у спеціальній школі архітектури. З 1943 року керував Асоціацією архітекторів і викладав у Академії витончених мистецтв. Після війни отримав замовлення на відновлення центральної частини зруйнованого міста Гавр.
Помер 1954 році, через два роки після смерті брата Гюстава. Будівництво в Гаврі за проектами Перре тривало до 1964 року.
Після смерті Огюста Перре вважали найвизначнішим архітектором Франції, порівнювали з Ле Корбюзьє, а потім надовго забули. Тільки 1985 року після публікації книги Джозефа Абрама (Joseph Abram) творчість майстра було заново відкрито для суспільства. У 1990-ті року спадщина братів Перре була ґрунтовно вивчена, на початку 2000-их вийшло декілька монографій, присвячених Перре, а в 2002—2004 роках була організована пересувна виставка «Перре, поетика бетону». Врешті 15 липня 2005 року ЮНЕСКО оцінило реконструкцію Гавра як видатний зразок архітектури та міського планування в післявоєнному будівництві та занесло Гавр до Списку об'єктів світової спадщини.
Галерея
Ранні роботи (1913—1939)
Роботи пізнього періоду (1945—1954) <gallery mode="packed" heights="200px> File:CEA Saclay.JPG|Будівля в ядерному Дослідницькому центрі Сакле (СЕА) в передмісті Парижа Ессон (1952) File:Amiens Cathédrale Notre-Dame Blick auf die Tour Perret.jpg|Вежа Перре, Ам'єн (1949-1952) File:LeHavre.jpg|Панорама повоєнного Гавра з церквою Святого Йосипа (1945-1954). </gallery>
Примітки
Література Les Albums d'Art Druet 16 (A. et G. Perret), Librairie de France, Paris, 1928. Christophe Laurent, " Quand Auguste Perret définissait l'architecture moderne au XXe siècle ", dans Revue de l'Art, 1998, n°121, p.61-78 (онлайн) Maurice Culot, David Peyceré et Gilles Ragot (dir.), Les Frères Perret, l'œuvre complète, I.F.A., éd. Norma, 2002 Karla Britton, Auguste Perret, éditions Phaidon, 2003 Christophe Laurent, Guy Lambert et Joseph Abram, Auguste Perret. Anthologie des écrits, conférences et entretiens, Le Moniteur, 2006 Elisabeth Chauvin, Appartements témoins de la reconstruction du Havre, Point de vues, 2007 Jean-Lucien Bonillo, La Reconstruction à Marseille 1940—1960, architectures et projets urbains, éditions Imbernon, Marseille, 2008, * Joseph Abram, Augusute Perret, Infolio, 2010, 216p. Cédric Avenier, L'ordre du béton. La tour Perret de Grenoble, Grenoble, CRAterre, 2013.
Посилання Оґюст Перре на сайті GreatBuildings.com