Ісайя Германовський (помер після 1777 ) — архімандрит Відомства православного сповідання Російської імперії, ректор Санкт-Петербурзької духовної семінарії (1766—1770).
Життєпис Народився в Україні і навчався в Київській духовній академії. Постригся в чернецтво в 1753 в Чернігові і викладав у Чернігівській духовній семінарії риторику і піїтику Дела архива Священного синода 1777 год № 135.
У 1759 переміщений в Олександро-Невську семінарію вчителем риторики, а потім — філософії; з 1764 був її префектом, а в 1766 — 1770 — ректором, в сані архімандрита Миколаївського Старо-Ладозького монастиря Геннади, «Словарь»..
У 1770–1775 служив настоятелем монастиря Назарету-Ніжинського, а в 1775–1777 — Києво-Михайлівського.
У 1766–1770 — ректор Санкт-Петербурзької семінарії. Був відомий, за словами Новікова, багатьма «вельми неабиякими» промовами, з яких надрукована тільки одна («Слово при торжестві другого прийому шляхетних дівчат у виховному товаристві», 1767Филарет, «Обзор русской духовной литературы», страница 352. ) .
Архімандрит Ісйая Германовський помер після 1777 року Дела архива Священного синода 1777 год № 135.
Примітки
Література
Исаия (Германовский) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. Исаия (Германовский) // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.