Мухшинський улус ( або ) був частиною Золотої Орди на теренах сучасних Мордовії, Пензенської і Тамбовської областях Росії у 13-му-15-му сторіччях зі столицею в Мухші (Мохші). У північноруських літописах відомий як Наручадська Орда.
Історія Утворився ймовірно за часів хана Токти. При цьому обмаль відомостей про його улусбеків, можливо тут керували даругачи. Разом з тим зберігалася влада місцевих «князьків». Назва походить від Мохші, відомого також Нуриджан (у руських літописах — Наручад)Кротков А.А. В поисках Мохши // Труды Общества истории, археологии и этнографии при Саратовском ун-те, 1923. Т. 34. Вып. 1; ПСРЛ. Т. 15. Вып. 1. – М., 1965. С. 70. Місто виникло ще в домонгольський період, а саме в XI – XII століттях, що підтверджується наявністю мордовської кераміки в нижніх шарах городища, як і існуванням його околиць мордовських могильників XIII – XV століть. У ході навали військ Батия у 1230 – 1240-х роках він був частково зруйнований, про що свідчать легенди про його захисницю княгиню Нарчатку.
1298 року з нього фактично виокремився Міщарський юрт. У 1313 році сюди переносить свою ставку хан Узбек, де перебував до 1321 року. У 1320-х роках тут поширюється іслам. У 1320 - 1350 роках улус досягає вершини свого розвитку.
У 1360 році з початком великої зам'ятні Тагай-бек завоював улус. Улус став напівнезалежним утворенням. Вів війну проти Рязанського і Пронського князівств, зокрема 1365 року було захоплено і сплюндровано Переяславль-Рязанський. У відповідь великий князь рязанський Олег Іванович встиг зібрати дружину, покликати на допомогу князів Володимира Пронського та Тита Козельського, і, наздогнавши військо Тагая під Шишовським лісом, розбив йогоИловайский Д.И. История Рязанского княжества. – Рязань, 1990. С. 107. Скориставшись вигідним моментом, владу в улусі Мохші захопили місцеві мордовські князі. Найімовірніше, у період як титул власне мордовських правителів, іменованих у російських літописах князями, а мордовських джерелах – інязорами (оцязорами), став використовуватися термін «каназор» від слів «хан» і «азор» - пан.
У 1367 Мамай завоював цю державу. 1377 року тут встанови владу Арабшах, хан Золотої Орди, завдавши населенню значних руйнувань. Відновлення відбувається за часів Тохтамиша, але до кінця 1380-х років улус занепадає, частина населення переселяється до Мещерського юрту. 1395 року чагатайський амір Тимур завдав удару улусу, зруйнувавши його столицю. В результаті столицю улуса було перенесено до нового міста, надалі відомого як Темников.
1408 року тут встанови владу Єдигей. У 1430-х роках увійшов до складу Казанського ханства.
Територія Основна територія улусу у середині XIV ст. була розташована між річками Сура(на сході) і Цна (на заході), Теші (на півночі), Хопра (на півдні), тобто включали теперішню територію Мордовії, Пензенської області, південь Нижньогородської, схід Тамбовської і Рязанської областей. При заснуванні улусу населення складалось з мордви і буртасів. Наприкінці історії улусу населення переважно складалося з мішарських татар і мокші.
Улус в адміністративному відношенні ділився на дрібніші підрозділи - аймаки.
Економіка Населення було здебільшого сільськогосподарським, а також скотарями і ремісниками. Улус був важливим джерелом постачання хліба, меду, віску, дичини.
У 1313-1367 роках за дозволом хана Узбека карбувалися мідні пули та срібні дирхеми. Спочатку в Мохші карбувалися мідні монети з написом «Нуріджан», але з 1313 - срібні дирхеми з карбуванням «Мохші». Більше половини всіх знайдених тут джучідських монет пов'язані з ім'ям Узбека, інших зустрічаються імена ханів Тохти, Кельдібека, Пулад-Тимура.
Див. також Міщарський юрт Касимовське ханство
Джерела