Катерина Василівна Гельцер ( — 12 грудня 1962) — російська балерина, найбільша зірка радянського балету 1920-х років. Народна артистка Республіки (1925).
Біографія Народилася 2 (14) листопада 1876 року в Москві в артистичній родині. Батько — Василь Гельцер, артист балету Великого театру; дядько — Анатолій Гельцер — театральний художник. У 1894 році по закінченні Московської балетної школи працювала у Большому театрі. У 1896—1898 роках виступала на сцені Маріїнського театру. Виступала в багатьох постановках балетмейстера М. І. Петіпа, що наклало великий відбиток на творчість балерини.
З 1898 по 1935 роки Гельцер виступала на сцені Большого театру. З 1910 року в складі антрепризи С. П. Дягілєва брала участь у гастрольних поїздках за кордон.
Після жовтневої революції, коли майже всі зірки російського балету емігрували до Європи, вона виявилася в становищі «справжньої господині Большого театру»Е. Максимова. Мадам «нет». АСТ, 2003. С. 30.. Вона першою з артистів балету удостоїлася звання «народної». У навколотеатральних колах лідируюче становище настільки вікової балерини пояснювали особливим благоволінням до неї з боку наркома освіти ЛуначарськогоВ. С. Собкин, В. С. Мазанова. Опыт комментариев к одной театральной рецензии. // Национальный психологический журнал. № 1 (13) / 2014..
У 1920-ті роки Гельцер була пов'язана узами шлюбу зі своїм багаторічним партнером по сцені — Василем Тихомировим. Їх творчий тандем зберігся і після того, як сім'я розпалася. «І хоча у Тихомирова була нова родина, для балерини стало природним щодня турбуватися про нього, дзвонити по телефону».
Сценічна манера Катерини Гельцер являла собою синтез бездоганної техніки виконання, музикальності, виразності танцю з підвищеною увагою до внутрішнього життя сценічного образу. Величезний успіх мала 50-річна Гельцер у першому радянському балеті «Червоний мак».
За офіційною версією, дітей у Гельцер не було, проте в 2005 році телеканал «Культура» продемонстрував документальний фільм, де стверджувалося, що до революції Гельцер була практично цивільною дружиною Карла Маннергейма, що вони ледь не повінчалися в 1924 році у церкві на Кухарській і що у них був спільний син Еміль. Біографами Маннергейма ця інформація не підтверджуєтьсяЛ. В. Власов. Женщины в судьбе Маннергейма. Фонд «Отечество», 2005. ISBN 9785937700063. Стр. 202..
У 1930-х роках Гельцер гастролювала по СРСР. Її останні виступи відбулися у вельми похилому віці, у 1942—1944 роках. Далі працювала як педагог-консультант. Ігор Моїсеєв згадував про початок своєї кар'єри у Большому театрі:
Катерина Гельцер жила в Москві, в будинку артистів МХТ в Брюсовому провулку (№ 17). У 1964 році на фасаді будівлі була встановлена меморіальна дошка на її честь (скульптор О. В. Пекарєв, архітектор Г. П. Луцький).
Померла 12 грудня 1962 року. Похована в Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 3, фото могили).
Репертуар
«Раймонда» О. К. Глазунова, постановки 1900, 1908 і 1918 років (у версії 1900 року не перша виконавиця) — Раймонда, Панадерос 1910 — «Саламбо» А. Ф. Арендса — Саламбо 1927 — «Червоний мак» Р. М. Глієра — Тао Хоа «Спляча красуня» П. І. Чайковського — Аврора, фея Кандид, Фея діамантів, Біла кішечка «Лебедине озеро» П. І. Чайковського — Одетта—Оділлія «Есмеральда» Ц. Пуні — Есмеральда «Коник-горбоконик» Ц. Пуні — Цар-дівиця, Фреска 1912 — «Корсар» А. Адана — Медора «Даремна обережність» П. Л. Гертеля — Ліза «Коппелія» — Робота «Дочка Мікадо» — Осінь, царівна О-Йоша «Чарівний башмачок» — Попелюшка «Наяда і рибалка» — Наяда «Привал кавалерії» — Тереза «Баядерка» — Нікія «Лускунчик» — фея Драже «Жізель» — Мірта «Дочка Гудули» — Венера — Кітрі, Мерседес — Бінт-Анта «Зірки» — Клермонт «Чарівне дзеркало» — Принцеса «Золота рибка» — Золота рибка «Сильфіда» — Сильфіда
Фільмографія У 1913 році Катерина Гельцер знялася у фільмах-балетах студії «Братів Пате» «Коппелія» (Франц — Леонід Жуков, Коппеліус — Володимир Рябцев) і «Вакханалія» (танці з опери «Самсон і Даліла»). Обидві зйомки режисера Кая Ганзена були втрачені.
Колекція Катерина Гельцер володіла значною колекцією творів мистецтва. Її цінність була настільки висока, що в 1941 році, коли фронт наближався до Москви, рішенням Комітету у справах мистецтв при Раді міністрів СРСР зібрання було включено до числа найбільш значущих особистих колекційТакими були також визнані приватні колекції співачки Лідії Русланової і мистецтвознавця Іллі Зільберштейна і підлягало евакуації в тил поряд з колекцій державних музеїв.
Генеалогія
Нагороди та премії Сталінська премія первой степени (1943) — за многолетние выдающиеся достижения народная артистка Республики (1925) орден Ленина (02.06.1937) орден Трудового Красного Знамени медали
Література Красовская В. М. Русский балетный театр начала XX века. — Л.: «Искусство», 1972. — Т. 2: Танцовщики. — 456 с. Носова В. В. Екатерина Гельцер // Балерины. — М.: Молодая гвардия, 1983. — С. 158—277. — 286 с. — (ЖЗЛ). — 100 000 экз.
У мемуарній літературі Гоголева Е. Н. На сцене и в жизни . — 2-е изд., испр. и доп. — М.: «Искусство», 1989. — С. 96—100. — 297 с. — (Театральные мемуары). — 30 000 экз. — ISBN 5210003736. Холфина С. С. Вспоминая мастеров московского балета… — М.: «Искусство», 1990. — С. 110—136. — 377 с. — (Театральные мемуары). — 30 000 экз. — ISBN 5210003728.
Примітки