Перчýхі Партизпаня́н-Барсегя́н (; 1886, Едірне, Османська імперія — 18 травня 1940, Париж, Франція) — вірменська письменниця, педагогиня, гуманістка, одна з перших трьох жінок, обраних на посаду члена парламенту з утворення Республіки Вірменії в 1919.
Життєпис Перчухі Партизпанян народилася в 1886 році в Едірне, Османська імперія.
Разом із сестрою Сатенік вона відвідувала середню школу у Філіппополісі (нині Пловдив) БолгаріяTruvants Anoush. Тут рік тому…\\Jamanak Gazetesi. — Стамбул, 2018..
У молодому віці надихнулася революційними ідеями Ростома та його дружини Лізи Мелік Шахназарян, які керували там вірменською школоюАвраамян Сіма. Кілька думок про сторіччя Республіки // Горизонт щотижня. — Монреаль, 2018..
У 16-річному віці Перчухі Партизпанян повернулася назад в Едірне. Там вона познайомилася з Саргісом БарсегяномАбрамян Сіма. Кілька думок про сторіччя Республіки // Горизонт щотижня. — Монреаль, 2018., інтелектуалом та членом Вірменської революційної федерації, відомої також як ДашнакцутюнБерберян Назарет. Шлях Вірменської революційної федерації та Дашнаццютюна. — Буенос-Айрес, 2015.. Він закликав її заснувати Вірменський жіночий союз (Հայ կանանց միություն) — організацію, яка заохочує інших жінок писати та обговорювати вірменську літературу та прогресивні ідеїЖіночі депутати республіканського парламенту: 1918—1920. — Алеппо, 2018..
Пізніше Партизпанян поновила навчання в коледжі у Женеві, вивчала літературу та педагогіку. Закінчивши освіту, Перчухі повернулася до Туреччини і почала викладати спочатку у Вані, а потім у ГіресуніМінасян Едік Гарегін, Мінасян Татевік Едік. жінки в роках героїчної боротьби в 19 та на початку 20 століття. — Єреван: Видавництво Єреванського державного університету, 2016..
У 1909 році одружилася з Барсегяном, який став головою Дашнакцутюна в Константинополі. У них народився син.
Чоловік був заарештований у березні 1915 року. 30 квітня того ж року страчений державою як одна з перших жертв геноциду вірмен. Після цього Перчухі Партизпанян-Барсегян із сином втекла до Софії, БолгаріяБадалян Лена. Жіноче виборче право: Вірменська формула//Чай Хана. — Тбілісі, 2018.. Незабаром вона оселилась у Тбілісі і продовжила викладати.
Коли Вірменія здобула незалежність від Російської імперії, Партизпанян-Барсегян переїхала до Єревана. Вона разом з іншими членами Дашнакцутюна працювала над тим, щоб нова конституція Республіки Вірменія передбачала загальне виборче право. Письменниця була соціально активною і працювала з іншими жінками, щоб забезпечити догляд за сиротами та біженцями.
Коли відбулися перші вибори 23 червня 1919 року, Перчурі Барсегян була однією з трьох жінок, обраних для участі в парламенті з 80 членів. Дві інші жінки — Варвара Саакян та Катаріна Залян-Манукян.
З розпадом Республіки Вірменія Партизпанян взяла сина та ненадовго повернулась до Софії. Пізніше вона оселилась в Парижі, де працювала в Міжнародному бюро у справах біженців Нансена і продовжувала свої літературну діяльність.
Померла письменниця 18 травня 1940 року в Парижі, ФранціяСантріан Ваник. Тиха пам'ять, яка пронизує клітини//Hayastani Hanrapetutyun — Єреван, 2016, с. 170/.
Творчість
Свою літературну діяльність Перчухі Партизпанян розпочала ще в студентські роки. Навчаючись у Женеві, письменниця видавала свої праці під псевдонімом Etna. Навіть наприкінці свого життя вона працювала у літературному напрямі, зокрема опублікувала свої спогади у «Խանձուած օրերը» («Дні лиха») як серію в американському журналі Хайренік між 1938 і 1939 рокамиСантріан Ваник. Тиха пам'ять, яка пронизує клітини//Hayastani Hanrapetutyun — Єреван, 2016.. Її син переклав «Дні лиха» французькою мовою та опублікував їх у Марселі у 2004 роціYerkir Media. — Єреван, 2016.
Твори Перчухі Партизпанян, а особливо її «Дні лиха», є вагомими репрезентаціями історичного міжвоєнного періоду в боротьбі Вірменії та ролі жінки, яка відігравала захист нації та людей у їх прагненні до незалежностіСантріан Ваник. Тиха пам'ять, яка пронизує клітини//Hayastani Hanrapetutyun — Єреван, 2016.
Вибрані твори
Збірка оповідань «Кінець шторму» («Փոթորիկէն վեր»). Поема «Моя Батьківщина» («Հայրենիքս») Новели «Арпік» (« Արփիկը»), «Один кільцевий ланцюжок» («Օղակ մը շղթայէս»)
Примітки
Посилання
• Yerkir Media. — Єреван, 2016.
• Жіночі депутати республіканського парламенту: 1918—1920. — Алеппо, 2018 .
Джерела Авраамян Сіма. Кілька думок про сторіччя Республіки // Горизонт щотижня. — Монреаль, 2018 . Бадалян Лена. Жіноче виборче право: Вірменська формула//Чай Хана. — Тбілісі, 2018. Берберян Назарет. Шлях Вірменської революційної федерації та Дашнаццютюна. — Буенос-Айрес, 2015 . Хабешян Вахе. Голоси минулого: уривки з творів вірменських революціонерів//Асоціація Хайнерік. — Уотертаун, 2014. ISBN 978-1-940573-09-0. Мінасян Едік Гарегін, Мінасян Татевік Едік. жінки в роках героїчної боротьби в 19 та на початку 20 століття. — Єреван: Видавництво Єреванського державного університету, 2016 . . Сантріан Ваник. Тиха пам'ять, яка пронизує клітини//Hayastani Hanrapetutyun — Єреван, 2016 . Truvants Anoush. Тут рік тому…\\Jamanak Gazetesi. — Стамбул, 2018 .