Сяргей Баран (, c. Віцькі, Гродненський повіт, тепер Гродненський район, Гродненська область, Білорусь — після 1935) — білоруський національний та громадсько-політичний діяч, педагог.

Життєпис Закінчив середню школу в Гродно. Навчався на «Вищих наукових курсах» у Києві (за Є. Глаговською — у Гродно).

Під час Першої світової війни служив у військовій канцелярії на Південно-Західному фронті (1914–1918) та очолював Гродненське товариство допомоги жертвам війни.

Член Партії есерів (БПС-Р).

Отримав доручення проводити організаційну роботу в Гродненській області.

Член Гродненського комітету БПС-Р, Ради БНР, голова Молодіжної громади Білорусі, член її драматичної секції, голова Білоруського національного комітету у Гродно.

Очолював юридичний відділ Гродненського революційного комітету (8.1920).

Пізніше був заарештований більшовиками та вивезений з міста, але втік по дорозі.

Засновник і викладач Гродненської білоруської гімназії (кінець 1920 р.). Член Гродненської місії Білоруського товариства Червоного Хреста (1921), Білоруського виборчого комітету в Гродно (1922).

У листопаді 1920 року він підписав План-Концепцію зустрічі («Слуцька акція») деяких білоруських соціалістів з представниками місцевих поміщиків для обговорення спільних дій проти більшовиків, основними положеннями яких були: звільнення Білорусі та досягнення її незалежності; незалежність Білорусі здобувається шляхом федерації з Польщею через її тісніший зв'язок з Центральною Литвою; надія лише на власні сили, сили Краю, а отже — політика проводиться в дусі виконання всіх постулатів населення; внутрішні непорозуміння між політиками та іншими верствами населення мають бути виключені; національна рівність; державність безсумнівно білоруська; опора на місцеве самоврядування; озброєння всього населення Білорусі та прийняття добровольців з Польщі до регулярної білоруської армії; радикальна земельна реформа та її реклама; уникнення реквізицій; допомога в забезпеченні продовольством; легальний уряд, створений Верховною Радою, — склад уряду: 50 % білорусів, 40 % поляків та 10 % євреїв. Такий національний склад уряду та вся ситуація — отримати гарантії допомоги від Польщі; опора на Польщу, Центральну Литву та Францію — для боротьби з більшовиками. Серед інших підписантів плану-осмислення були: Альгерд Гордзялковський, Смолич Аркадій, Ігнат Парембський, Абєзерський, Павло Жаврид, Андрій Якубецький, Рожновський, Кузьма Цярещенко, Лявон Дубейкавський, Чеслав Крупський, Антон Неканда-Трепка Ул. Ляхоўскі, Ул. Міхнюк, А. Гесь, «Слуцкі збройны чын 1920 г. у дакумэнтах і ўспамінах». — 2-ое выд. дапрац.. — Менск: Энцыклапедыкс, 2006. — С. 296—297. — 400 с. — ..

У 1922 році обраний до Сейму Польської Республіки 1-ї асамблеї (1922–1927) у Гродненському окрузі Блоком національних меншин. Через короткий час був заступником голови Білоруського посольського клубу. Входив до складу двох комісій Сейму — з питань піклування та інвалідності і комісії з петицій. Активна діяльність посла викликала невдоволення польської влади.

У 1923 заарештований поляками, звинувачений в підготовці до заколоту в Західній Білорусі. Засуджений Білостоцьким районним судом на «процесі 45-ти» 6 років тюрми за ст. 101 і 102 КК за антидержавну діяльність (1923). Звільнений з посади указом президента Польщі (1926).

Мешкав у Гродно, станом на 1922 рік по вул. Rzeźnicka, 13. Мав дружину Олену (нар. близько 1900) та сина Анатолія (нар. близько 1930).

У 1928 році нелегально перейшов до БССР. Згодом працював на тютюновому складі та у фабричному магазині. Поступив до Вищого педагогічного інституту в Мінську (1930).

Заарештований 25 вересня 1933 року у Мінську, за адресою вул. Правяніцкая, буд. 20, кв. 2, у справі Білоруського національного центру.

Був засуджений 9 січня 1934 року до 10-річного терміну Кримінально-процесуального кодексу колегією ОДПУ СССР.

Етапований в Далекосхідний концтабір НКВС Хабаровського краю.

Востаннє його бачили живим у Дальлагу.Маракоў (2003) Подальша доля невідома. Реабілітований трибуналом БВО 18 квітня 1956. Особиста справа Сяргея Барана № 10182 із фотографією зберігається в архіві КДБ Білорусі.

Примітки

Література Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 1: А — Беліца / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: М. В. Біч і інш.; Прадм. М. Ткачова; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1993. — С. 295. Баран Сяргей // Разгром нацыянальнага руху ў Беларусі / С. Кандыбовіч. — Мн.: БГА, 2000. Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. Энцыклапедычны даведнік у 10 тамах (15 кнігах). Т. 1. Абрамовіч—Кушаль.. — Смаленск, 2003. — 480 с. — ISBN 985-6374-04-9. Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. Энцыклапедычны даведнік у 10 тамах (15 кнігах). Т. 3. Кніга 2. — Мн., 2005.