Діаоха (Діаени; , ) — імперія залізної доби або коаліція народів на північ від Урарту. Столицями його були Шатілі і Зубі. Це відомо лише з урайських написів. Інформація з історичних джерел може вказувати на те, що це плем'я, а не імперія, але Сальвіні вказує, що зміна між KUR та m також може бути виявлена ​​в історії інших країн Закавказзя.

Назва Найменування Діаоха вперше згадується у близькосхідних джерелах XII — VIII століттях до н. е.У ассирійских написах назва читається як Дайаени (Дайани).

Давні греки називали населення регіону «таохами», а історичну область — «Країна таохів», Тао (Тайк).

Етнографія Попри численні наукові дослідження питання про населення Діаохи лишається відкритим до сьогодні.

Згідно однієї з версій, населення цього регіону відносилося до протокартвельских (давньогрузинских) племен.

За іншою більш вірогідною версією (якої дотримувалися, такі історики як: Дьяконов М. А.та  Мелікішвілі Г. А.), цей регіон населяли хурити (імовірно таохи мали хуритське походження).

Історія Перша згадка про діаохів була у 1112 році до н. е., коли ассирійський цар Тукульті-апал-Ешарра (1115 — 1076 до н. е.) здійснив похід на північ Чорного моря. В літописах згадується: «Всіх князів захопив у полон живими. Зберіг всім життя, але залишив у заручниках їхніх синів. Зобов'язав їх віддати данину у розмірі у 1200 коней та 2000 голів великої рогатої худоби та відправив їх у свої країни. Сина князя країни Дайаени, котрий не корився ассирійським богам, зв'язав та відвіз до свого міста Ашшуру і там помилував його, після того, як він скорився великим богам, відпустив».

845 року до н. е. на терени Діаохи знову здійснили похід ассирійці на чолі з Князем Шульману-ашаред III (858—824 до н. е.), який захопив її.

Невдовзі Діаоха стала об'єктом експансії князів Урарту Менуа (810—786 до н. е.) та Аргішт I (786 — 764 до н. е.). Вони кілька разів перемагали князя Утупурші, котрий сплачував урартам багату данину: товар, золото, срібло та мідь. Діаоха була зобов'язана постачати Урарту щороку понад п'ять тонн міді та золота. Відтак, після таких військових дій, південні областя Діаохи були приєднані до Урарту. У VIII столітті до н. е., після розпаду, через втручання урартів, північні землі Діаохи імовірно увійшли до склау Колхіди (Кулху). З 760 років до н. е. у написах урартских царів Діаоха вже не згадується.Вачнадзе М., Гурули В., Бахтадзе М. А. История Грузии (с древнейших времён и до наших дней) Тбилиси: Тбилисский государственный университет, 1993. — 172 с.

Князі Діаохи Дайаені (1112 років до н. е.), підкорений Тиглатпаласаром I. Асіа (845 до н. е.), підкорений Салманасаром III. Утупурші, князь, якого підкорили Менуа та Аргишти I.

Примітки

Джерела Дьяконов І. МА. Ассиро-вавилонские джерела по історії Урарту // Вісник древней історії. — 1951. — № 2. Арутюнян Н. У. Биайнили-Урарту: Воен.-полит. історія #і вопр. топоніміки. — 2-загині изд. — СПб.: Изд-у З.-Петерб. ун-та, 2006. — Дайаэни (Диауехи): З. 349—350 (указ.). Арутюнян Н. У. Земледелие і скотоводство Урарту. — Ереван: Изд-у Акад. наук Армян. ССР, 1964. — Дайаэни (Диаухи): З. 216—217 (указ.). Арутюнян Н. У. Топоніміка Урарту. — Ереван: Изд-у АН АрмССР, 1985. Гоготидзе З. Д. Локалізація «країн» Даиаэн-Диаоха // Амирани. Вестн. Междунар. Кавказолог. науч.- исслед. громад. ин-та. — Монреаль; Тбилиси, 2002. — [Т.] VI. Дьяконов І. МА. Предыстория армянского народу: Історія Армян. нагорья з 1500 по 500 г. до н. е.: Хурриты, лувийцы, протоармяне. — Ереван: Изд-у АН АрмСССР, 1968. Історія Древнего Сходу. — [Кн. III:] Від ран. гос. освіт до древ. імперій. — МА.: Вост. лит., 2004. — Дайаэне (Диаухе): З. 852 (указ.), Таохи: З. 872 (указ.). Канделаки Д. А. Похід Тиглатпаласара I к «Верхнему морю» // Треті міжнародні Иналиповские читання, (Сухум, 4-6 жовтня 2016 г.). — Сухум, 2017. — З. 204—218: карт. Меликишвили Г. А. Диаухи // Вестн. древ. історії. — 1950. — № 4. — З. 26 — 42. Меликишвили Г. А. Кулха: (З древ. історії Юж. Закавказья) // Древний мир: Сб. ст. [Памяти У. У. Струве]. — МА., 1962. — З. 319—326. — Диаухи: З. 320—322. Пиотровский БИ. БИ. Ванское царство: (Урарту). — МА.: Вост. лит., 1959. — Диауехи: З. 424—425 (указ.). Ebeling [E.] Daia(e)ne / [Erich] Ebeling // Reallexikon der Assyriologie [und Vorderasiatischen Archäologie]. — Bd. 2: Ber — Ezur und Nachträge. — Berlin; Leipzig, 1938. — S. 101. Georgia . (2006). Encyclopædia Britannica. Retrieved February 14, 2006, from Encyclopædia Britannica Premium Service Kavtaradze G. L. An Attempt to Interpret Some Anatolian and Caucasian Ethnonyms of the Classical Sources // Sprache und Kultur. № 3 (Staatliche I. Tschawtschawadse Universitaet Tbilisi für Sprache und Kultur Institut zur Erforschung des westlichen Denkens). — Tbilisi, 2002. Sagona, Antonio, Sagona, Claudia. Archaeology At The North-east Anatolian Frontier, I: An Historical Geography And A Field Survey of the Bayburt Province (Ancient Near Eastern Studies) (Hardcover), Peeters (January 30, 2005), ISBN 90-429-1390-8 Suny, R. G. The making of the Georgian nation / R. G. Suny. — 2nd ed. — [Bloomington, IN]: Indiana University Press, 1994. — P. 45. — 418 p. — ISBN 0-253-20915-3.