«Портрет Доріана Грея» — радянський телефільм-спектакль за мотивами однойменного роману Оскара Вайлда. Телевізійна версія поставлена режисерами Надією Марусаловою і Віктором Турбіним в 1968 році.
Сюжет Юний Доріан Грей біля написаного власного портрета висловлює бажання ніколи не старіти, а залишатися таким, як на портреті. Нез'ясовним чином замість юнака починає дорослішати і старіти портрет, а Грей залишається молодим і красивим, як у день написання портрета. Доріан закохується в актрису, з якою планує побратися, проте після невдало зіграної нею вистави розриває стосунки, після чого дівчина заподіює собі смерть. З цього моменту починають відбуватися зміни в портреті. Доріан дозволяє собі дедалі більше. Про нього по Лондону поширюються найнеймовірніші чутки, а автор портрета Безіл, який спробував напоумити Доріана, також загинув від руки колись улюбленої моделі. Одного разу Доріан дивиться на спотворений свій портрет і вирішує розпрощатися з ним назавжди. Однак, коли ніж встромляється в полотно, замертво падає сам Доріан. Зображення на портреті знову молоде, а труп, що лежить біля нього, — спотворений старий.
У ролях
Валерій Бабятинський — Доріан Грей Юрій Яковлєв — лорд Генрі Олександр Лазарев — Безіл Холлуорд Валентина Малявіна — Сибілла Вейн Олена Коровіна — місіс Вейн Олександр Галевський — Джеймс Вейн Софія Пилявська — леді Нарборо Олена Добронравова — герцогиня В'ячеслав Шалевич — Алан Олексій Кузнецов — Адріан Антоніна Гунченко — жінка Олексій Ємельянов — '' Френсіс Ніна Нехлопоченко — епізод Гаррі Дунц — епізод Юрій Волинцев — епізод Григорій Мерлінський — епізод Олександр Лебедев — епізод
Знімальна група
Автор сценарію: Віктор Турбін Постановка: Віктор Турбін Режисер: Надія Марусалова Художник: Володимир Ликов Ведучий оператор: Андрій Тюпкін Оператори: Є. Павлов, І. Ігнатов, Т. Паттерсон Композитор: Олександр Пірумов Звукорежисер: В. Мозер Художник по костюмах: Г. Малик Монтаж: Л. Сошникова
Посилання