Русифікація, або Детатаризація Криму () — цілеспрямована політика російської та радянської влади щодо Криму з метою видалення слідів присутності кримських татар у Криму. Апогею ця багатовікова політика досягла 1944 року, коли радянська влада депортувала близько 200,000 кримських татар з півострову.

Напрямки Русифікація регіону проходила в декількох напрямках: Масове переселення російських поселенців з центральних та українських областей в Крим, що змінили етнічну і мовну картину регіону; Депортація народів, що жили на цій території до анексії Росією, передусім кримських татар — корінного народу Криму, а також нацменшин Криму (греки, вірмени, німці); Перейменування назв місцевих населених пунктів і природних об'єктів; Русифікація історії Криму; Спотворення кримської архітектури, винищення культурно-архітектурних пам'яток, кримськотатарських цвинтарів та поховань.

Русифікація півострова почалась з анексії Криму Росією в 1783 році: в історії вона проявлялася від менших мір до повномаштабної депортації всіх кримських татар з Криму в 1944 році. За депортацією слідували міри зі знищення слідів присутності кримських татар в Криму, як і самого існування такого народуBuckley, Ruble & Hoffman (2008), p. 238. Так, наприклад, кримськотатарські назви сіл були змінені на нові — російські. Хвилі російських, українських та білоруських поселенців були відправлені в регіон для закріплення демографічної зміни. Переселенці були підтверджені радянській пропаганді, яка штучно створювала негативне сприйняття кримських татар та ілюструвала їх прямими нащадками монголів, які не мали історичного зв'язку з Кримом, не згадували їхні половецькі, грецькі, італійські, готські і інші корені. Конференція 1948 року в Криму була присвячена просуванню та обміну антикримськотатарськими настроями.

Досвід жінок

Депортація та заслання (після 1944 року) Під час депортації 1944 року жінки та діти становили понад 80 відсотків усіх примусово виселених із Криму. НКВС перевозив цілі родини у переповнених товарних вагонах, майже без доступу до їжі, води чи медичної допомоги, що призводило до високої смертності.

У місцях спецпоселень в Центральній Азії кримськотатарські жінки несли на собі економічні, побутові та культурні обов’язки. Вони підлягали примусовому розподілу праці відповідно до статусу «спецпереселенця», часто працюючи в сільському господарстві під виснажливою спекою. Свідчення вказують, що жінки застосовували різні стратегії задля виживання — продавали особисті речі, обмінювали послуги чи ремісничі вироби на їжу тощо. Попри відсутність інституційної підтримки, матері та бабусі зберігали культурні традиції та релігійні обряди, передаючи їх молодшому поколінню.

Багато жінок брали участь в організованому політичному опорі. Зокрема, дисиденток як Айше Сеїтмуратову було ув’язнено за критику радянської політики.

Після анексії Криму (2014 — дотепер) Після анексії Криму Російською Федерацією у 2014 році кримськотатарські активістки стикаються з посиленим тиском, включно з юридичним переслідуванням та обшуками. Форми жіночого опору детатаризації мають різні форми — від створення колективних ініціатив до підтримки чоловіків-партнерів, яких утримують у російських в’язницях.

Відомі випадки, коли жінок незаконно утримували протягом кількох місяців під час спроб повернення до Криму.

У жовтні 2025 року співробітники ФСБ провели серію незаконних обшуків у домівках чотирьох кримськотатарських жінок у захоплених Бахчисараї, Холмівці, Долинному та Орлівці, після чого затримали їх за звинуваченнями у «тероризмі».

Сучасне ставлення Незважаючи на те, що кримські татари були реабілітовані як українським, так і російським урядами, жоден з них не вчинив серйозних кроків, щоб змінити негативне відношення до народу, сформоване радянською владою після депортації, яке досі зберігається. Кримськотатарським селам, які отримали російські назви після 1944 року, не були повернені їхні початкові назви. Засоби масової інформації продовжують використовувати ті ж радянські тези проти кримських татар. Роль кримськотатарської мови в Криму зведена до декоративних функцій.

Див. також

Комісія Громика

Примітки

Література

Посилання Кримськотатарські жінки про силу традицій і підтримки у священний місяць Рамадан