1-ша Кубанська козача дивізія — кавалерійське з'єднання в складі Добровольчої армії і ЗСПР.
Перше формування Сформована 5 (18) травня 1918 як 1-ша Кубанська козача бригада в складі 2-го і 3-го Зведених Кубанських кінних полків і взводу артилерії (2 гармати)Шкуро, с. 335.
Під час Другого Кубанського походу 24 липня (7 серпня) розгорнута в дивізію в такому складі:
2-й і 3-й Зведені Кубанські кінні полки 2-й Уманський кінний полк 2-й Запорізький кінний полк 1-й Кубанський кінний полк 1-й і 2-й Хоперський кінні полки 2-й і 6-й Кубанські пластунські батальйони 1-й і 4-й Кубанські кінно-артилерійські дивізіони 3-тя кінна Кубанська батарея 1-ша кінно-гірська Кубанська батарея
У липні — серпні 1918 включала 2-й Уманський, Запорізький, Катеринодарський і Лінійний полки. 29 липня (12 серпня) 1919 2-й Уманський полк переданий до 4-ї Кубанської козацької дивізії.
До вересня 1918 року в дивізії налічувалося 2986 шашок, 8 гармат і 12 кулеметів. У листопаді 1918 року вона увійшла в 1-й армійський корпус генерала Б. Казановича, в складі якого брала участь в боях на Північному Кавказі. Після створення Кавказької Добровольчої армії увійшла до 1-й кінного корпусу, в складі якого брала участь в розгромі 11-й і 12-й червоних армій.
Після закінчення кампанії на Північному Кавказі в лютому була перекинута на Луганське напрямок, де до кінця квітня брала участь в боях з частинами 13-ї і 8-ї армій радянського Південного фронту. В кінці квітня 1919 року перекинута на річку Манич, де взяла участь у розгромі 10-ї армії.
У травні 1919 — січні 1920 діяла на Царицинському напрямку. До 5 (18) жовтня 1919 (тимчасово, без 2-го Чорноморського полку, який перебував у 2-му Кубанському корпусі) налічувала 741 багнетів, 584 шаблі, 40 кулеметів і 4 гармати .
Восени 1919 до складу дивізії входили :
2-й і 3-й Зведені Кубанські козацькі полки 2-й Чорноморський Кубанського козачого війська полк 2-й Лінійний Кубанського козачого війська полк Кубанський гвардійський козачий дивізіон стрілецький полк (з 1 (14) березня 1919; 741 багнетів, 20 кулеметів) 1-й Кубанський козачий кінно-артилерійський дивізіон (1-я (4 гармати) і 4-я (на укомплектуванні) Кубанські козацькі кінні батареї)
25 (7 листопада) жовтня в дивізію увійшов 1-й Таманський полк. З 11 (24) листопада 1919 включена до складу 4-го кінного корпусу. Розформована наказом від 6 (19) травня 1920 .
Начальники
генерал-майор Віктор Покровський - 5 (18) травня 1918 - 9 (22) січня 1919 генерал-майор Володимир Крижанівський - 9 (22) січня - восени 1919
Начальники штабу
підполковник Юрій Сербин — з 24 липня (6 серпня) 1918 полковник Ігор Ребдев — з листопада 1918
Командири бригад 1-ша: полковник Володимир Крижанівський — до 9 (22) січня 1919) полковник Захаров
2-га: генерал-майор Володимир Стопчанский полковник Дмитро Галушка - 31 жовтня (13 листопада) 1918 - 12 (25) січня 1919 полковник Володимир Мальований - 12 (25) січня - 6 (19) грудня 1919 полковник Тит Остроухов - з 6 (19) грудня 1919
3-тя: полковник Тит Остроухов - 1 (14) жовтня 1918 - червень 1919
Друге формування Для дії в складі Групи військ особливого призначення, призначеної для висадки на Кубань, із Кубанської козачої дивізії наказом від 7 (20) червня 1920 була сформована 1-я Кубанська козача дивізія в складі :
Партизанський козачий полк Уманський козачий полк Запорізький козачий полк Корніловський кінний полк 2-й кінно-артилерійський дивізіон запасний полк
Після невдачі Кубанського десанту 4 (17) вересня увійшла до Кінного корпусу в такому складі:
Корніловський кінний полк 1-й Лабінський козачий полк 1-й Лінійний козачий полк 1-й Уманський козачий полк Кубанський зведений дивізіон 1-я Кубанська козача кінна батарея 2-й кінно-артилерійський дивізіон
В кінці жовтня 1920 налічувала понад 1000 шабель. У листопаді увійшла в Кубанський корпус.
Після евакуації з Криму перейменовано в 1-шу Кубанську кінну дивізію, до складу якої увійшлиШкуро, с. 336:
1-й, 2-й і 3-й Кубанські кінні полки Горський кінний дивізіон 1-й кінно-артилерійський дивізіон
Примітки
Література Шкуро А. Гражданская война в России: Записки белого партизана. — М.: ООО «Издательство ACT»: ООО «Транзиткнига», 2004. — 540, с. — (Военно-историческая библиотека). — ISBN 5-17-025710-4
Посилання
Сайт історика С. В. Волкова. Білий рух в Росії: організаційна структура