Зондерфюрер () — в Німеччині в 1937-1945 роках особи, під час війни призначені виконувати обов'язки офіцера в різних сферах діяльності, де були потрібні їхні професійні здібності, без урахування їх військового досвідуMobilization plan for the Army (de: Heer) from March 12, 1937 (Mobilmachungsplan für das Heer vom 12. März 1937). Вони призначалися на відповідні посади тільки в тих випадках, коли для виконання пов'язаних з ними функцій була потрібна спеціальна кваліфікація та коли для них не можна було підібрати офіцера з відповідною кваліфікацією.

Їх ранг прирівнювався до офіцерського або унтер-офіцерського протягом усього часу, поки вони займали цю посаду, але в до звання офіцерів їх не підвищували, і їх офіцерські повноваження поширювалися тільки на ту сферу діяльності, з якої була безпосередньо пов'язана їхня робота.

Категорії Зондерфюрерів Зондерфюрери існували у всіх родах військ:

Офіцери

зондерфюрер (P), відповідний чину підполковника або полковника , зондерфюрер (B), відповідний чину майора , зондерфюрер (K), відповідний чину капітана або ротмістра , зондерфюрер (Z), відповідний чину лейтенанта або старшого лейтенанта, або посаді командира взводу.

Унтер-офіцери

зондерфюрер (O), також перекладач О відповідний чину Оберфельдфебель зондерфюрер (G), відповідний чину унтер-офіцера .

Вони носили уніформу, схожу з уніформою офіцерів вермахту, але їх можна було відрізнити по петлицях і погонах з дуже маленькими шевронами з чорного, білого і червоного шовку. Всі інші регалії, включаючи національну емблему і нагороди, а також головний убір і взуття, були такими ж, як і у офіцерів дійсної служби.

Зондерфюрери також служили в абвері, в фельджандармерії, в таємній польовій поліції і в поліції правопорядку. В гестапо і СД вони формально не призначалися, але фактично мали статус тимчасово прикомандированих співробітників з поліції правопорядку, таємної польової поліції або військ СС .

Авторство в основному невдалих листівок Третього рейху для СРСР російські та радянські колабораціоністи приписували зондерфюрерам відділів пропаганди Східного фронту «Третья сила. Россия между нацизмом и коммунизмом», Александр Степанович Казанцев: «Вместе с соблазнами котелком, папиросой и деньгами, зондерфюреры — руководители отделений пропаганды на фронте уделяли внимание в листовках и политическим вопросам. Политика, с их точки зрения, заключалась в восхвалении гения фюрера, причем это делалось в таких выражениях, что у советского читателя, кое-что понимающего в гениальности вождей вообще и привыкшего к такой патоке, какою пишется о Сталине в советской пропаганде, восхваление фюрера не могло не вызвать тошноты. Все это писалось таким невозможным русским языком, что искажало даже несложный смысл, превращая листовку в определённо антинемецкий документ». .

CC-Зондерфюрер У військах СС теж служили зондерфюрери. Вони мали такі позначення:

CC-фюрер на особливій службі коротко SS-зондерфюрер з 1942 року ОСпеціальний CC-фюрер у військах СС

CC-зондерфюрери існували у всіх частинах СС. Вони носили нарукавні нашивки в залежності від професійної кваліфікації.

Посох Асклепія - фахівець-фюрер на медичній службі Негатив палиці Асклепія - медичний персонал Готична Z - служба стоматології Готична A - аптекар Змія - фюрер і молодший фюрер у ветеринарній службі Арфа - фюрер-музикант

Відомі Зондерфюрери

Лотар-Гюнтер Бухейм, художник, фотограф, письменник, видавець і колекціонер; зондерфюрер- військкор в роті пропаганди Крігсмаріне . На основі пережитого в походах на підводному човні він пізніше написав відомий роман «Підводний човен», який ліг в основу однойменного фільму . Ганс фон Донаньї, зондерфюрер в штабі адмірала Канаріса, був страчений в 1945 році за участь в змові проти Гітлера. Ганс Фаллада, письменник, зондерфюрер (B) у Імперській службі праці у Франції. Йоахім Фернау зондерфюрер-військкор в пропагандистській роті СС, після війни —автор науково-популярних книг і художник. Ганс Бернд Гізевіус зондерфюрер у відділі абверу при OKW Канаріса, учасник змови 20 липня, письменник. Гергард Геллер, зондерфюрер в штабі пропаганди у Парижі, відповідав за літературну цензуру і розподіл паперу; після війни — директор видавництва. Роберт Пільховскі, фахівець по вирощуванню чаю і каучуку, зондерфюрер в «Робочій групі голландсько-індійських компаній» в Амстердамі для управління закордонними чайними компаніями, після війни — письменник. Фріц Пірзіг музикознавець, зондерфюрер (Z), який відповідав за музичне життя Франції з 1940 року. Ебергард Тауберт високопоставлений співробітник міністерства пропаганди, зондерфюрер пропаганди в окупованій Норвегії. Автор сценарію до фільму «Вічний жид». Після війни — радник міністра оборони ФРН Ф. Штрауса . Вольфганг Вілльріх, поборник нацистських поглядів на мистецтво, був призначений зондерфюрером, але домігся скасування цього розпорядження.

Примітки

Посилання Військовий розмовник і перекладач до 1945 р - зондерфюрера Про «спеціальних вождів», про зондерфюрера