Станісла́в Сергійович Говору́хін (; 29 березня 1936, Березники, Пермська область, РРФСР, СРСР — 14 червня 2018, Барвиха, Одинцовський район, Московська область, Росія) — радянський і російський кінорежисер, актор, сценарист, публіцист, громадський діяч, політик. Депутат Держдуми РФ (1994-2003, 2005-2018), член партії "Єдина Росія" (2005—2018), народний артист Росії (2006), заслужений діяч мистецтва УРСР (1986). Кандидат в президенти РФ на президентських виборах 26 березня 2000 року, набрав 0,44% голосів.

Зняв близько двох десятків художніх, п'ять публіцистичних фільмів, написав 14 сценаріїв і три книжки, має ряд акторських робіт. Батько російського кінорежисера, сценариста, продюсера і письменника Сергія Говорухіна.

Відомий своїми українофобними та політичними поглядами.

Підписав колективне звернення «Діячі культури на підтримку дій Путіна в Україні та Криму».

Життєпис Народився 29 березня 1936 року в місті Березники, Пермська область. Батько — Сергій Георгійович Говорухін, донський козак.

1958 року закінчив геологічний факультет Казанського університету. Працював геологом, був альпіністом.

1966-го відмінно закінчив Всесоюзний інститут кінематографії (ВДІК), режисерський факультет. З 1966-го по 1986-й — режисер Одеської кіностудії. У 1987—2000 — режисер концерну «Мосфільм».

1993 року обраний до Державної Думи РФ. Член фракції Демократичної партії Росії. 1995-го очолив думський комітет з питань культури та комісію з розслідування Першої російсько-чеченської війни, увійшов в депутатську групу «Народовладдя». 1999 року втретє став парламентарем від блоку «Вітчизна — вся Росія».

Володів німецькою та французькою мовами, любив симфонічну музику й твори Оскара Уайльда. 1994-го захопився живописом — одна з написаних картин висіла у службовому кабінеті.

Найщасливішим днем свого життя вважав 26 липня 1969 року, коли дивом вцілів після аварії гвинтокрила, який врізався в гору під час зйомок фільму «Вертикаль».Інтерв'ю «Громадянин, якщо він не пофігіст, уже політик…» Після авіакатастрофи Говорухін переконаний, що бог залишив йому життя, призначаючи його для виконання особливої місії.

Помер 14 червня 2018 року в санаторії Барвиха після тривалої хвороби.

Творчість

Режисерські роботи У режисерському архіві кіноробіт Говорухіна екранізація бібліотечки романтики мандрівок: «Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо», «Пригоди Тома Сойєра», «Діти капітана Гранта».

Також знявся в фільмі «Місце зустрічі змінити не можна».

Під час перебудови зняв художньо-документальний фільм «Так жити не можна», що отримав 1990 року премію «Ніка». 1967 — «Аптекарка» (курсова робота студента третього курсу ВДІКу) 1967 — Вертикаль (разом з Б. Дуровим) 1968 — День янгола 1969 — Білий вибух 1972 — Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо 1974 — Контрабанда 1977 — Вітер «Надєжди» 1979 — Місце зустрічі змінити не можна 1981 — Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна 1986 — У пошуках капітана Гранта 1987 — Десять негренят 1989 — Бризки шампанського 1990 — Так жити не можна (док. фільм) 1992 — Олександр Солженіцин 1992 — Росія, яку ми втратили (док. фільм) 1993 — Час негідників 1993 — Велика кримінальна революція (док. фільм) 1998 — Ворошиловський стрілець 2003 — Благословіть жінку 2004 — Не хлібом єдиним 2007 — Артистка 2008 — Пасажирка 2010 — У стилі Jazz (за сценарієм Ксенії Степаничевої) 2013 — Weekend 2015 — Кінець прекрасної епохи

Сценарії кінофільмів 1969 — Білий вибух 1977 — Вітер «Надєжди» 1978 — Пірати XX століття 1980 — Вторгнення 1981 — Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна 1986 — У пошуках капітана Гранта 1986 — Таємниці мадам Вонг 1987 — Десять негренят 1989 — Бризки шампанського 1990 — Так жити не можна (док. фільм) 1990 — Росія, яку ми втратили (док. фільм) 1992 — Підмосковні вечори 1993 — Велика кримінальна революція (док. фільм) 1993 — Російський бунт 1995 — Чорна вуаль 1998 — Ворошилівський стрілець 2008 — Пасажирка 2013 — Weekend 2015 — Кінець прекрасної епохи 2018 — На Париж...

Акторські роботи в кіно 1982 — Повернення Баттерфляй, реж, О. Фіалко 1983 — Серед сірих каменів — реж. К. Муратова 1988 — Асса — реж. С. Соловйов 1992 — Анкор, ще анкор! — реж. П. Тодоровський 1990 — Сукині діти — реж. Л. Філатов 1995 — Орел і решка — реж. Г. Данелія 2002 — Жіноча логіка (серіал) — реж. С. Ашкеназі 2003 — Благословіть жінку — реж. С. Говорухін 2004 — Не хлібом єдиним — реж. С Говорухін 2005 — 9 рота — реж. Ф. Бондарчук та ін.

Театральні постановки «Контрольний постріл» автори п'єси С. Говорухін, Ю. Поляков. МХАТ ім. Горького. «Па-де-де» автор п'єси Т. Москвіна. Театр «Школа сучасної п'єси».

Документальне кіно У кінці 1980-их відізняв фільм «Олександр Солженіцин» — інтерв'ю з відомим письменником про його життя і творчість. Потім один за іншим вийдуть документальні фільми «Так житі не можна» (отримав приз Союзу кінематографістів «Ніка» за найкращий фільм 1990 року), «Вторгнення», «Росія, яку ми втратили», «Час негідників» і «Велика кримінальна революція».

Політична діяльність У 1990-х роках Говорухін повністю занурюється в політику, стає депутатом Державної думи РФ, очолює Комітет із культури. 2000 року став кандидатом в президенти Росії. З 2005 року — член партії «Єдина Росія». На думку деяких, політиком він був не гнучким — його висловлювання різкі, позиція непримиренна. Як політик зробив великий внесок у «розконсервування» індустрії російського кінематографа.

Ставши керівником виборчого штабу Путіна Говорухін почав робити неоднозначні заяви, які межують з великодержавним шовінізмом та історичним ревізіонізмом.

Назвав своїх колег зрадниками, на яких не варто опиратися Путіну, крім того зайняв чітку антиукраїнську позицію.Сайт Главред: Начальник штаба Путина рассказал, как вернуть Крым Сайт Finance.ua: Бойовий сир, або Чому Росія знову хоче Крим

11 березня 2014 року підтримав чергову Російську анексію Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції президента по Україні та Криму».Главком

Скандали

У червні 2014 року в Талліні під час знімань фільму «Кінець прекрасної епохи» режисер Говорухін у нетверезому стані разом із членами знімальної групи напали на двох громадян України та побили їх. Сталося це після того, як українці підійшли до Говорухіна із запитанням про причини підписання ним листа на підтримку дій президента РФ Путіна у Криму та в Україні. За словами потерпілих, ініціатором бійки був п'яний російський актор Федір Добронравов.Знімальна група Говорухіна побила українських активістів в Талліні . espreso.tv. 23.06.2014В Таллинне пьяные Говорухин и актер из «Сватов» избили украинцев за замечание. ФОТО . ЦензорНЕТ. 22.06.2014 Пізніше режисер намагався виправдатись у відповіді після численних скарг та запитань:

Вшанування У березні 2014 року активісти Одеського Євромайдану саркастично увіковічили пам'ять актора на кіностудії на Французькому бульварі. Активісти привезли із собою зроблену з твердого пластику дошку, шириною приблизно 1,5 м і висотою 2 м. На ній зобразили Говорухіна у вигляді скорпіона з головою людини та люлькою. На дошці дві цитати актора, різних часів:В Одессе увековечили «жертву националистов» Говорухина в виде скорпиона . УНІАН. 23.03.2014

Завершення творчої діяльності 26 серпня 2017 року публічно повідомив про припинення творчої діяльності на ниві кінознімального процесу.

Див. також 4430 Говорухін — астероїд, названий на честь режисера.

Примітки

Посилання Офіційний сайт Станіслава Говорухіна Біографія, фільмографія режисера Станіслав Говорухін