Йосип Юрчевич (; 19 квітня 1951, Студенці) — хорватський історик, науковий співробітник Інституту суспільних наук ім. Іво Пілара,Josip Jurčević , Institut društvenih znanosti Ivo Pilar, www.pilar.hr професор факультету хорватських студій Загребського університету.

Життєпис Народився у Студенцях біля Імотського в 1951 році. В дитинстві переїхав із батьками в Загреб.Josip Križić, Razgovor s prof. dr. Josipom Jurčevićem , Raskrižje — hrvatski katolički portal, www.raskrizje.com. Початкову і середню школу закінчив у Загребі.

1975 року закінчив філософський факультет Загребського університету за фахом «історія та філософія». 1996 року на цьому ж факультеті завершив магістратуру, захистивши дипломну роботу на тему «Проблеми вивчення жертв Другої світової війни на території Хорватії» (Problemi proučavanja žrtava Drugoga svjetskog rata na području Hrvatske). 2000 року здобув докторський ступінь, захистивши дисертацію на тему «Репресивність югославської системи в Хорватії 1945 року» (Represivnost jugoslavenskog sustava u Hrvatskoj 1945. godine).Josip Jurčević , Hrvatski studiji, www.hrstud.unizg.hr.

Упродовж Хорватської весни 1970—1971 років був членом Університетського парламенту та студентського комітету філософського факультету. Отримавши диплом, не міг влаштуватися на постійну роботу і певний час працював у початкових та середніх школах, а також на туристичних та інших підприємствах Загреба, а з 1981 року займався різними ремеслами та вжитковим мистецтвом.

Після впровадження в Хорватії 1990 року багатопартійної системи, почав досліджувати партизанські злочини на території країни, доклав зусиль до виявлення та публічного представлення післявоєнних жертв у ​​карстовому проваллі Язовка та долучився до заснування «Хорватського товариства досліджень жертв війни та повоєнного часу» (), де його обрали головою.

Був добровольцем війни за незалежність з весни 1991 року. Влітку того ж року став одним із засновників добровольчого підрозділу, який через кілька місяців переріс у хорватську секретну службу (з 1993 р. — Хорватська розвідувальна служба). У хорватській армії у 1991—1992 роках дослужився до майора (). Став одним із засновників «Інформаційно-психологічної діяльності Міноборони» (Informativno psihološka djelatnost MORH-a) та першим директором «Центрального архіву Міноборони» (Središnjeg arhiva MORH-a).Biografija predsjedničkog kandidata Josipa Jurčevića , Večernji list, www.vecernji.hr. Долучався до діяльності спілок і об'єднань, породжених війною за незалежність. З 1994 по 1997 рік працював незалежним радником у Комісії з питань ідентифікації воєнних і післявоєнних жертв парламенту Хорватії.

З 1997 року перебуває на посаді співробітника Інституту суспільних наук ім. Іво Пілара в Загребі. Викладає курс «Загальна історія ХХ століття» на відділенні історії факультету хорватських студій Загребського університету, курс «Історія становлення сучасної хорватської держави» на відділенні журналістики факультету хорватських студій Загребського університету та курс «Всесвітня історія ХХ століття» на педагогічному факультеті Осієцького університету.

Публікує у журналах і збірниках наукові та фахові праці з сучасної історії Хорватії, а центральними темами його досліджень є жертви Другої світової війни та післявоєнного часу, війна за незалежність і хорватська діаспора. Був членом редакційної колегії та одним із авторів монографії «Вуковар, одвічне хорватське місто на Дунаї» (Vukovar vjekovni hrvatski grad na Dunavu), а також членом редколегії та автором низки статей у Хорватському лексиконі. Брав участь у вітчизняних і міжнародних наукових конференціях та очолював декілька проєктів. Також долучився до постановки кількох документальних фільмів. Пише фейлетони та фахові газетні статті.

На президентських виборах 2009—2010 Юрчевич балотувався як незалежний кандидат і набрав 2,74 % голосів. Спочатку він був членом політичного руху «Хорватський ріст — ХРАСТ», але на виборах у парламент 2011 року приєднався до партійної коаліції «Союз за Хорватію» та проходив по її виборчому списку як представник від Хорватської демохристиянської партії.

З 2004 року є членом Ради Уряду Республіки Хорватія з питань підготовки друзів суду у Міжнародному кримінальному суді для території колишньої Югославії. У січні 2016 року перший за ліком міністр ветеранів в уряді Тихомира Орешковича Міро Црноя призначив його своїм радником.

Член братства «Брати Хорватського змія» — товариства, яке опікується хорватською культурною спадщиною.

Одружений, батько сімох дітей.Pet fakulteta, sedmero djece i jedan bicikl , Gloria, www.gloria.hr.

Твори Найзначніші його книжки такі: Виникнення міфу про Ясеноваць: проблеми вивчення жертв Другої світової війни на території Хорватії (; 2005) Dražen Živić, Predavanje «Nastanak jasenovačkog mita» , Društvena istraživanja, Vol.10 No.4-5 (54-55), listopad 2001.Holm Sundhaussen, Osvrt na njemačko izdanje Jurčevićeve knjige «Nastanak jasenovačkog mita» , Radovi Zavoda za hrvatsku povijest, Vol.41 No.1, studeni 2009. Бляйбург: югославські повоєнні злочини проти хорватів (; 2005) Josip Jurčević, Uvod , Bleiburg: jugoslavenski poratni zločini nad Hrvatima, www.mvinfo.hr, pristupljeno 4. veljače 2016.Tihomir Nuić, Knjiga o Bleiburgu , croatia.ch, pristupljeno 4. veljače 2016. Чорна книга комунізму в Хорватії (; 2006) Marija Jurišić, Komunizam je najveća pošast , Katolički tjednik, www.katolicki-tjednik.com Ставлення Республіки Хорватія до Боснії та Герцеговини 1990—1995 (; 2009) Miljenko Stojić, Josip Jurčević, Odnos Republike Hrvatske prema Bosni i Hercegovini 1990. — 1995. , www.miljenko.info Приховані місця страти і гробовища югославських комуністичних злочинів (; 2012) Davor Dijanović, Josip Jurčević: Komunizam je najzločinačkija ideologija u povijesti , Hrvatsko kulturno vijeće, www.hkv.hr Slučaj Perković: spašavanje zločinačke budućnosti (2013) Davor Dijanović, Josip Jurčević: Zločinačke strukture preko Perkovića spašavaju svoju budućnost , Hrvatsko kulturno vijeće, www.hkv.hrMiljenko Stojić, Čiji su naši , www.miljenko.info Сто років терору Югославії та комунізму в Хорватії (; 2015) Željko Sakić, Dr. Josip Jurčević: Stogodišnji teror jugoslavenstva i komunizma u Hrvatskoj , narod.hr Heroji hrvatskoga Domovinskog rata: svjedočanstva (2017)

Нагороди 2014: премія ім. Любиці Штефана, за всю тодішню історично-дослідницьку працю і особливо за книжку «Справа Перковича — рятування злочинного майбутнього» (). 2017: премія «Ми були перші, коли було треба» за книжку «Герої хорватської Вітчизняної війни: свідчення» ()Antonija Tomičić, Priče o sudbinama samozatajnih branitelja , glashrvatske.hrt.hr, 25 вересня 2017.

Примітки

Посилання Razgovor s Josipom Jurčevićem i Tvrtkom Jakovinom , Zarez, 210/2007., www.zarez.hr Josip Jurčević, Zašto nam treba registar agresora , Vijenac 557/2015., www.matica.hr josipjurcevic.blogspot.com