Ян Домінік Лопацинський (, Лопатине,Мстиславське воєводство — ) — релігійний і державний діяч Великого князівства Литовського. Канонік віленський (1732) та схоластик (1753), секретар великий литовський (1755 — 1762), єпископ Жемайтський (з 1762) .
Життєпис Представник знатного роду Лопатинських герба Любич, син Лявона. Навчався у Місіонерській семінарії у Варшаві. Був парохом у Крожах, королівським капеланом.
Прихильник родини Сапігів, Лопацинський був капеланом їхнього союзника Михайла Юзефа Масальського і виховував сина Ігнатія.
Лопацинський близився з Чарторийськими, потім контактував з великим литовським гетьманом Михайлом Казимиром Радзивілом.
Діяв відповідно до програми придворної партії Єжи Мнішека та його союзників Радзівілів.
У 1764 брав участь у виборах Станіслава Августа Понятовського королем і великим князем.
Працював у сфері реалізації планів королівської реформи.
Прихильно ставився до Барської конфедерації, але відкрито не підтримував.
У 1771, через загрозу арешту російськими військами, виїхав до Пруссії, пізніше повернувся.
Лопацинський був хорошим адміністратором, прагнув підвищити рівень освіти священників.
Відновив кілька церков та єпископських резиденцій, заснував богословську семінарію у Варнях. Мав художню галерею.
Автор релігійних творів. Переклав книги Ланґле дю Треснуа «Збірник коротких церковних оповідань» та Верто д'Абера «Історія португальської революції» (Вільнюс, 1753).
Галерея
Примітки
Література Мацук А. Лапацінскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 181—182. — 792 с. — ISBN 985-11-0378-0 (т. 2), ISBN 985-11-0315-2.
Посилання